Спеціальні служби Республіки Польща: здобутки та прорахунки – висновки для України

Автор: Володимир Паливода,
головний консультант відділу проблем розвитку сектору безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень  

Частина І

У вересні 2019 р. Фонд «Інститут Броніслава Коморовського»[1] презентував доповідь під назвою «Оборона Республіки Польща після трьох десятиліть суверенітету»[2]. У документі представлена еволюція основних проблем у сфері національної безпеки РП за минулі тридцять років, а також надані рекомендації щодо вирішення цих проблем[3]. Значна частина доповіді присвячена ситуації навколо спеціальних служб Польщі, які є важливою складовою системи забезпечення національної безпеки.

На сьогодні до числа спецслужб РП входять: Агентство внутрішньої безпеки (АВБ), Агентство розвідки (АР), Служба військової контррозвідки (СВКР), Служба військової розвідки (СВР) та Центральне антикорупційне бюро (ЦАБ). Формально вони підпорядковуються прем’єр-міністру, від імені якого наглядову функцію здійснює член Ради міністрів – Міністр-координатор спеціальних служб[4]. Загалом у штаті цих п’яти формувань налічується близько 9-10 тисяч співробітників[5]. Загальний щорічний бюджет згаданих спеціальних служб у 2015 р. коливався у межах близько 1 млрд. злотих. Уряд партії «Право і справедливість» збільшив фінансування спецслужб у середньому приблизно на 30 %, і у 2018 р. їхній бюджет становив вже майже 1,5 млрд. злотих. Більшість бюджетних витрат поглинається заробітною платою, яка у 2016-2018 рр. значно зросла (найбільше – у ЦАБ).

Синтез 25-літньої діяльності та ситуація на 2015 р.

Після перших демократичних парламентських виборів у післявоєнній Польщі (червень 1989 р.) у системі спеціальних служб розпочався прискорений процес змін. У 1990 р. була ліквідована Служба безпеки, яка входила до складу Міністерства внутрішніх справ (МВС), а її співробітники пройшли переатестацію[6] для роботи у новій «цивільній» спецслужбі – Відомстві охорони держави (ВОД). Після об’єднання ІІ Управління Генерального штабу (військова розвідка) та частини колишньої Військової внутрішньої служби (військова контррозвідка) Міністерства національної оборони (МНО), у 1991 р. була створена Військово-інформаційна служба (ВІС). У результаті проведених політичних змін у 1990-1996 рр. польські спецслужби функціонували як складова інтегрованої системи забезпечення національної безпеки і оборони: ВОД – у складі цивільної адміністрації при МВС, ВІС – у складі Збройних сил при МНО. У ці роки остаточно сформувалася модель парламентського нагляду за спецслужбами у вигляді Комісії у справах спеціальних служб Сейму РП (створена у 1995 р.).

У другій половині 1990-х рр. цей системно чіткий функціональний порядок почав змінюватися. У 1997 р. ВОД виділили зі складу МВС і підпорядкували безпосередньо прем’єр-міністру. Була введена посада Міністра-координатора спеціальних служб та створена Колегія у справах  спеціальних служб як орган Ради міністрів. Це призвело не лише до відокремлення проблематики державної безпеки (ВОД, Міністр-координатор спеціальних служб) від проблематики громадської безпеки (МВС), але й поставило «цивільні» спецслужби в один ряд з органами державного управління.

У 2002-2006 роках відбувся подальший процес декомпозиції[7] системи спеціальних служб РП. Замість ліквідованого ВОД були створені АВБ та АР. Одночасно зміцнилися позиції військових спецслужб (зокрема, й у цивільній сфері), а у 2003 р. парламент прийняв закон про ВІС. Через три роки ВІС була ліквідована та розділена на два окремі органи державного управління: СВКР та СВР. Ініціатором та виконавцем процесу їх створення, переатестації співробітників та підготовки звіту про перевірку діяльності ВІС був тодішній заступник Міністра національної оборони Антоні Мацєревич. Оприлюднення звіту призвело до чергового (після люстрації 1990-х рр.) витоку даних про діючу агентуру польської розвідки. Уряд також створив ще одну «цивільну» спецслужбу ЦАБ, яка була підпорядкована прем’єр-міністру, а її керівником призначено депутата Сейму від правлячої партії «Право і справедливість».

Наслідками цих дій стали повна ідеологізація тематики спеціальних служб (ліквідація ВОД та ВІС), розшифровка агентури, ускладнення як міжнародного співробітництва, так і співпраці державних органів у сфері забезпечення національної безпеки, підпорядкування спецслужб кільком інституціям та їхня відособленість у системі державного управління. Співробітники спецслужб втратили відчуття стабільності, громадяни – залишки довіри, а держава втратила авторитет.

Декомпозиція сектору безпеки у 2002-2006 рр. призвела до тривалої відсутності «цивільних» спецслужб (АВБ, АР) у сегменті органів державного управління, підпорядкованому Міністрові внутрішніх справ. З іншого боку, СВКР та СВР, які підзвітні Міністрові національної оборони, не входять до складу Збройних сил. Така ситуація зберігається й донині.

У 2007-2015 рр., за часів правління урядової коаліції партії «Громадянська платформа» та Польської селянської партії, була зроблена спроба стабілізувати ситуацію навколо спеціальних служб. Припинилася кадрова «карусель» з частою зміною керівників спецслужб, знята напруженість у середовищі співробітників. Незважаючи на обмеженість бюджетних коштів, відбувалася модернізація польських спецслужб. У рамках чинного законодавства була сформована загальнодержавна система боротьби з тероризмом. Міністр внутрішніх справ, за погодженням з керівником АВБ, створив координаційно-аналітичний підрозділ – Антитерористичний центр (АТЦ), до складу якого увійшли представники спецслужб, поліції, прикордонної та митної служб, інших державних органів. Була розроблена єдина методологія діяльності, опрацьований каталог інцидентів та загроз, готувалися спільні звіти. З появою окремої Варшавської делегатури (управління) АВБ істотно зміцнилося антитерористичне та контррозвідувальне забезпечення безпеки у столиці країни. На базі Департаменту  контррозвідки АВБ узгоджено єдині стандарти ведення оперативно-розшукової діяльності.

У 2008 р. при АВБ було створено Урядову групу реагування на комп’ютерні інциденти як підрозділ кіберзахисту органів державного управління. Департамент інформаційної безпеки АВБ забезпечив систему раннього попередження про мережеві атаки (Arakis-gov) вітчизняним ІТ-обладнанням. До 2012 р. були відновлені криптографічні можливості АВБ (проектування, створення, виробництво, сертифікація та впровадження пристроїв, алгоритмів, криптографічних матеріалів). У 2013-2015 рр. АВБ спільно з МНО розпочали роботу з відновлення криптологічних можливостей держави, особливо в галузі криптоаналізу та дешифрування. У 2009 р. в АВБ знову з’явився підрозділ радіоконтррозвідки, ліквідований після розпуску ВОД. У 2010-2011 рр. АВБ розробило та створило систему мобільного закритого урядового зв’язку «Catel» на основі вітчизняних кодів доступу. Завдяки наявності польського військового контингенту в Афганістані, в АР та СВР були розширені можливості радіоелектронної розвідки, а у СВКР – інтегрованої системи моніторингу.

У 2009-2015 рр. в АВБ реалізована низка ряд науково-дослідницьких проектів для підтримки модернізації спецслужб у сфері криміналістики, спеціальної техніки, криптології та підготовки кадрів. З 2009 р. почав видаватися фаховий науковий журнал «Огляд внутрішньої безпеки». Одночасно посилилися зв’язки з громадськістю: створено нові веб-сайти (www.abw.gov.pl, www.cert.gov.pl), які дозволяють спілкуватися з іншими користувачами мережі. Тоді ж започаткована публікація щорічних відкритих звітів про діяльність ABБ. До 2014 р. було опубліковано 6 таких звітів, в яких представлено результати кількох тисяч розслідувань, проведених ABБ. Серед найбільш значних успіхів польської контррозвідки варто згадати перехоплення контрабанди вагою понад 1100 кг кокаїну з Південної Америки до Польщі, викриття нелегала ГРУ ГШ ЗС РФ, забезпечення антитерористичної безпеки під час Євро-2012 та запобігання спробі терористичного нападу на Сейм.

Важливим напрямком функціонування польських спецслужб у роки правління урядової коаліції партії «Громадянська платформа» та Польської селянської партії було формування патріотичної ідентичності та традицій. В усіх спецслужбах (крім ЦАБ) затверджено нові зразки військової форми. Усі спецслужби були охоплені духовною опікою капеланів Польового ординаріату Війська Польського. Усім спецслужбам (крім ЦАБ) надано нові прапори та штандарти. Почесні варти від спеціальних служб почали брати участь у проведенні державних церемоній. Навчальні центри АР та ABБ вшанували пам’ять своїх почесних патронів – генералів Армії Крайової Гжегожа Пелчинського та Стефана Ровецького, відкривши їм пам’ятники. У 2011 р. Рада міністрів прийняла постанову про встановлення Почесної відзнаки імені генерала Стефана Ровецького, якою нагороджують за заслуги у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави.АВБ також боролася з економічними злочинами, зокрема  запобігла захопленню третини ґрунтів у м. Катовіце шляхом реприватизаційного шахрайства, розгромила багато структур міжнародної організованої злочинності, які торгували зброєю, наркотиками та акцизними товарами, викрила механізми шахрайства з ПДВ та відмиванням «брудних» грошей. Мірилом цих успіхів стало повернення державі майна на значні суми: у 2012 р. – 168,7 млн. злотих; у 2013 р. – 104,6 млн. злотих; у 2014 р. – 114,4 млн. злотих.

У 2007-2015 рр. здійснювались спроби системного правового врегулювання роботи спеціальних служб, включно з оперативно-розшуковою та розвідувальною діяльністю. Законопроект, поданий фракцією партії «Громадянська платформа» у 2007 р., у подальшому протягом двох років узгоджувався з МВС, але врешті-решт «загубився» у профільній комісії Сейму. Як результат, ця найбільш чутлива та важлива сфера діяльності спецслужб та поліції сьогодні законодавчо не врегульована. А правовий захист, наприклад, агента розвідки не відрізняється від того, який має звичайний інформатор поліцейського комісаріату на залізничній станції.

Загалом, питання спеціальних служб не було пріоритетним завданням коаліційного уряду. Роки економічної кризи теж не сприяли їхній технічній модернізації чи серйозним реформаторським змінам. Проте, незважаючи на непослідовність і досить наївну віру в аполітичність ЦАБ, яка характеризувала перший термін повноважень тодішньої правлячої коаліції, зусилля влади були націлені на те, щоб не нашкодити і, наскільки це можливо, підвищити ефективність роботи спецслужб та забезпечити кадрову стабільність. Діяльність спеціальних служб здійснювалась у рамках закону та під наглядом незалежної від уряду прокуратури.

Спеціальні служби у 2015-2019 рр.

У політичній системі, що склалася після парламентських виборів 2015 р., спеціальні служби почали відігравати надзвичайно важливу роль. Одним із доказів цього може бути той факт, що їхніми керівниками призначалися особи з  найвищого керівництва правлячої партії «Право і справедливість». Спецслужби у реалізації своєї політичної місії мають повну підтримку прокуратури, яку очолює депутат Сейму від згаданої партії.

Захоплення спецслужбами в середовищі правлячого табору з 2015 р. є одним з найважливіших елементів його політичної стратегії. Підхід до спецслужб чітко виражений у програмі правлячої партії. Там стверджується, що реформа «цивільних» спецслужб у вигляді створення ВОД була «реалізацією планів, підготовлених комуністичною владою, з відносно невеликими кадровими змінами. Елементи продовження, безумовно, переважали над елементами змін, хоча масштаби діяльності та спосіб виконання завдань значною мірою були модифіковані»[8]. Переконання, що спецслужби Третьої Республіки[9] були «запрограмовані» якоюсь системою, визначає дії правого політичного табору, який повністю заперечує досягнення спецслужб після 1989 р. і часто реалізує дуже суперечливі та шкідливі плани для держави (наприклад, публікація звіту про перевірку діяльності ВІС)[10].

У документі спеціальним службам присвячено цілий підрозділ, а ABБ, ЦАБ, СВКР та СВР згадуються кілька десятків разів. До того ж є навіть посилання на конкретних співробітників спецслужб. Програма правлячої партії передбачала, що спеціальні служби (особливо, АВБ) зазнають масштабних змін. Ключовими з них мають стати такі:

• позбавлення АВБ слідчих повноважень;
• позбавлення АВБ і СВКР права видавати сертифікати безпеки для отримання доступу до секретної інформації і передача цього права Міністру-координатору спеціальних служб;
• позбавлення АВБ повноважень боротьби з економічними злочинами та корупцією;
• передача податкової розвідки зі складу Міністерства фінансів до ЦАБ.

Після приходу до влади партії «Право і справедливість» деякі з цих положень були реалізовані. Міністрові-координатору спеціальних служб надано широкі повноваження, що на практиці означало появу нового міністерства. Згідно з розпорядженням Голови Ради міністрів[11], цей посадовець отримав повноваження не лише координувати діяльність спецслужб від імені прем’єр-міністра, але й право доступу до усієї документації про перевірку (відповідно до закону про захист секретної інформації) співробітників АР, ЦАБ, СВР, СВКР та АВБ. Міністр-координатор спеціальних служб також отримав повний доступ до матеріалів оперативного контролю, який здійснюють усі спецслужби. Жоден з його попередників не мав таких повноважень. Їх не має навіть сам прем’єр-міністр. Єдині обмеження стосуються впливу на справи військових спецслужб. Тут повноваження Міністра-координатора спеціальних служб розділені з Міністром національної оборони.

Важливе значення для функціонування спецслужб мають повноваження прокуратури. Згідно з новим законом про прокуратуру (прийнятий у 2016 р.)[12], прямий та істотний вплив на діяльність органів прокуратури та спеціальних служб має 1-й заступник Генерального прокурора[13]. Його формальний статус, як й інших заступників Генерального прокурора, був задуманий таким чином, щоб їх не можна було усунути з посади навіть у випадку зміни уряду. Генеральний прокурор та його заступники призначаються та звільняються з посади за погодженням з Президентом РП. Прокурори нижчого рівня призначаються Генеральним прокурором за поданням його 1-го заступника.

Прокурору, крім звичайних процесуальних дій, надані безпосередні контрольні функції щодо найбільш «гострих» оперативно-розшукових заходів усіх спецслужб та поліції. Він має право:

• знайомитись з усіма оперативними матеріалами, що пов’язані з проведенням слухового контролю, контрольованих закупок та вручення неправомірної фінансової вигоди (оперативний експеримент) тощо;
• давати доручення поліції на проведення будь-яких інших додаткових оперативно-розшукових заходів;
• ініціювати проведення службового чи дисциплінарного розслідування щодо посадової особи, яка відмовила прокурору в доступі до інформації та даних, що містяться в оперативних матеріалах;
• скасування або зміна грифу секретності, наданого документу уповноваженим органом після попередньої консультації з цим органом та інформування прем’єр-міністра про такі наміри.

Безпрецедентний характер має теж право прокурора порушувати таємницю слідства, тобто інформувати ЗМІ та інших конкретно не визначених законом осіб про хід розслідування, включно з оперативно-розшуковими заходами.

Однозначним проявом тісного взаємозв’язку між органами прокуратури та спецслужбами і поліцією є право використання «привілейованих» транспортних засобів, водіям яких дозволено не дотримуватися правил дорожнього руху (правда, в окремих випадках, що регулюються законодавством).

Проаналізувавши положення законодавства та фактичний стан справ, експерти Фонду «Інститут Броніслава Коморовського» зазначають, що роль прокуратури у правовій системі Республіки Польща є надмірною і такою, що втручається в усі сфери життя держави.

Експерти звертають увагу й на те, що, згідно з новим законом про прокуратуру, за службові проступки (включно з явними порушеннями закону) прокурор несе дисциплінарну відповідальність. Однак в одному з положень говориться, що правопорушенням такі вчинки прокурора не будуть вважатися, якщо вони здійснюються виключно в інтересах суспільства. Це положення (оскаржене омбудсменом у Конституційному суді) може слугувати виправданням безкарності співробітників прокуратури, якщо вони  свою протиправну діяльність прикриватимуть суспільним інтересом.

Для функціонування спеціальних служб важливе значення мала фундаментальна перебудова чинного механізму використання у кримінальному процесі даних, отриманих у ході оперативно-розшукової діяльності, що проводиться на підставі положень закону про поліцію[14]. Положення, що регулювали це питання і діяли до квітня 2016 р., передбачали низку обмежень щодо будь-якого використання інформації, отриманої непроцесуальним шляхом (передусім, мається на увазі слуховий контроль[15]). Скасування цих положень означає, що тепер немає перешкод для широкого визнання матеріалів оперативного контролю як доказів у справі. Отже, вони будуть використовуватися нарівні з доказами, які отримані у спосіб, що чітко відповідає вимогам процесуальних актів[16]. На практиці прокуратура зможе притягнути до кримінальної відповідальності особу, яка зателефонувала іншій особі (контрольованій спецслужбами чи поліцією) та необачно розповіла про будь-яке правопорушення. Прокурор може також передавати матеріали про слуховий контроль до ЗМІ.

Запроваджені зміни істотно розширили перелік злочинів, щодо яких прокурор має право застосувати слуховий контроль. Головним чином, це злочини проти судової влади, такі як неправдиве показання, неправдиве звинувачення, надання неправдивих висновків та експертиз. Крім того, якщо у ході контролю були отримані докази про вчинення особою іншого злочину, ніж той, який передбачений дозволом на проведення контролю, прокурор приймає рішення про використання цих доказів у кримінальному процесі. При цьому прокурор тепер не зобов’язаний отримувати згоду суду. Така ситуація може призвести до зловживань оперативними матеріалами.

Були внесені значні зміни й у повноваження спеціальних служб. На виконання рішення Конституційного суду, прийнятого у липні 2014 р., їхні повноваження щодо застосування оперативного контролю обмежили. Положення законів, що регулюють діяльність АВБ та ЦАБ, чітко визначають права керівників цих спецслужб щодо обсягу та способу здійснення оперативного контролю. Однак, схоже, партія «Право і справедливість» знайшла простий спосіб обійти обмеження. Ключовим елементом у цьому контексті стало доповнення Кримінально-процесуального кодексу новою статтею. У поєднанні з положеннями, наприклад, закону про АВБ, вона надає прокурору можливість на власний розсуд використовувати інформацію, отриману у ході оперативного контролю.

Одночасно зі збільшенням покарання за дачу неправдивих показань (до восьми років позбавлення волі) прокуратура отримала право використовувати оперативний контроль щодо підозрюваних осіб. А спеціальні служби (ABБ, ЦАБ, СВКР) отримали право використовувати оперативний контроль щодо осіб, яких підозрюють у діях на шкоду судовій владі, якщо це має відношення до операцій, що здійснюються цими спецслужбами. Як і у випадку з прокуратурою, у спеціальних службах можуть мати місце зловживання використанням оперативного контролю щодо підозрюваних осіб та потенційних свідків на етапі досудового розслідування.Взагалі, від самого початку перебування при владі правлячі кола намагаються постійно розширювати повноваження спецслужб. Не виключено, що подальші зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів і «підлаштування» під них законодавства, що регулює діяльність спецслужб, поліції та податкових органів, будуть стосуватися як розширення сфери застосування, так і послаблення вимог до використання оперативного контролю.

В умовах внутрішньополітичного протистояння можна констатувати, що в результаті згаданих вище змін була побудована цілісна система, яка дозволяє чинній владі ефективно боротися з будь-яким потенційним політичним опонентом, не порушуючи законів. І ця система надалі зміцнюється за рахунок нових повноважень спеціальних служб.

Частина ІІ

Кадрові зміни                                    

Після призначення у листопаді 2015 р. Маріуша Каміньського на посаду Міністра-координатора спеціальних служб розпочався процес їх взяття під контроль близькими соратниками цього політика. Колишній директор секретаріату керівника Центрального антикорупційного бюро (ЦАБ)[1] Пьотр Погоновський очолив Агентство внутрішньої безпеки (АВБ). Колишній співробітник Відомства охорони держави (ВОД) та АВБ полковник Гжегож Малецький став керівником Агентства розвідки (АР), а його заступником призначено дипломата Пьотра Кравчика (з грудня 2016 р. – керівник АР). Гжегож Малецький, як і керівник Бюро охорони уряду (БОУ) Анджей Павліковський, був пов’язаний із парламентською комісією з розслідування причин смоленської катастрофи. Керівником ЦАБ став близький соратник Маріуша Каміньського Ернест Бейда, а його заступником – Гжегож Оцєчек (заступник керівника АВБ у 2006-2007 рр.).

У військових спецслужбах зміни проводив особисто Міністр національної оборони Антоні Мацєревич[2] та його близькі соратники. Колишній член комісії з перевірки діяльності ВІС Пьотр Бончек став главою Служби військової контррозвідки (СВКР), а колишній співробітник АВБ та експерт парламентської комісії з розслідування причин смоленської катастрофи полковник Анджей Ковальський – главою Служби військової розвідки (СВР).

Кадрові зміни також торкнулися нижчого рівня керівництва та рядових співробітників спецслужб. В ABБ та АР, за погодженням з Інститутом національної пам’яті, було проведено своєрідний «генеалогічний огляд». Перевірялися родинні зв’язки чинних співробітників з колишніми співробітниками Служби безпеки МВС ПНР, Військово-інформаційної служби та членами Польської об’єднаної робітничої партії. В результаті до кінця 2018 р. зі спецслужб звільнили майже 1200 досвідчених співробітників. У центральному апараті та у територіальних органах замінили 90 % керівних кадрів. Їхні місця зайняли співробітники без досвіду, але лояльні до нової влади.

Навесні 2016 р. була ліквідована Варшавська делегатура (управління) ABБ, а її штат передано до ЦАБ. Приблизно 200 оперативних співробітників та слідчих, які займалися контррозвідувальним та антитерористичним забезпеченням столиці, змушені перекваліфікуватися на борців з корупцією. Слід зазначити, що свої окремі підрозділи у Варшаві мають поліція, прикордонна служба та ЦАБ.

Наслідком «реформ» нової влади стало ослаблення дієздатності спецслужб (переважно АВБ), особливо у сфері криптографії та боротьби з кіберзлочинністю. Унікальні інженерні ресурси виснажені, а існування підрозділу радіоконтррозвідки, відновленого у 2009 р., поставлено під загрозу. Призупинено науково-дослідні роботи. Показовим є той факт, що АВБ перестала публікувати щорічні звіти про свою діяльність, як це робилося у 2009-2014 рр. (у квітні 2016 р. усі звіти навіть були видалені з веб-сайту ABБ). Це, мабуть, пояснювалось відсутністю позитивних результатів, якими можна поділитися з громадськістю без ризику осоромитися. Нечисленні реалізації справ у АВБ у 2016 р. були завершенням заходів, розпочатих раніше (наприклад, арешт Матеуша Піскорського за звинуваченням у співпраці з російськими спецслужбами).

На початку 2017 р. оперативна діяльність АВБ та АР сповільнилася через інформацію про їхнє можливе об’єднання, а прийом на службу в них був припинений. Керівники обох спецслужб не отримали від уряду розпорядження щодо пріоритетних завдань на 2017 р. З іншого боку, у бюджет ABБ було закладено 47 млн. злотих на виплату звільненим співробітникам. У 2018 р., після відкликання законопроекту про об’єднання ABБ та АР, набір на службу був відновлений.

Майже 90 % діяльності АР та СВР зосереджено на власній території, що також ілюструє нинішній стан польської розвідки. Однак чинній владі це дозволяє обмежити ризики, що виникають внаслідок ведення розвідувальної діяльності за межами країни.

Крах у роботі спецслужб добре видно на прикладі СВКР. Більшість її інформаційних повідомлень до 2018 р. – це полеміка з медіа та офіційні заяви керівництва.

Від запроваджених кадрових змін постраждала якість співпраці з партнерськими службами ЄС та НАТО. Сьогодні в умовах глобальних загроз безпеці, таких як тероризм, кіберзлочинність та транскордонна злочинність (контрабанда акцизних товарів, масштабні податкові злочини), міжнародне двостороннє та багатостороннє співробітництво є дуже важливим елементом у діяльності спецслужб. У рамках НАТО діє Комітет цивільної розвідки, до складу якого входять керівники АВБ та АР, та Комітет військової розвідки, в якому Польща представлена СВР.

Співпраця з партнерськими службами багато в чому базується на взаємній довірі та професіоналізмі співробітників. Аналіз кадрових перестановок у спецслужбах дає підстави зробити висновок про те, що якість цієї співпраці значно погіршилась. Наприклад, в ABБ та AР співробітники, які роками забезпечували контакти з партнерами, були відсторонені та замінені на молодих, недосвідчених, але відданих новій владі людей. Результат – заморожування відносин зі спецслужбами Німеччини та Франції.

Найбільш кричущий приклад – акція, спрямована на дезорганізацію роботи Експертного центру контррозвідки НАТО у Кракові[3]. Такі кроки підривають довіру партнерських служб до польської сторони, що, безсумнівно, вплине на якість взаємовигідної співпраці (передусім, що стосується передачі цінної інформації).

Водночас нове керівництво здійснює своєрідну «трансформацію» спецслужб: заново освячує прапори та штандарти, змінює символіку, відкриває нові пам’ятні дошки. В АВБ відмовилися від професійного свята, яке щороку відзначалося 6 квітня (день прийняття профільного закону), натомість почав відзначався День «проклятих солдатів»[4]. На переконання очільників спецслужби, це має бути символом її відновлення «справжніми поляками». У цьому контексті показовими є слова глави АВБ під час одного з виступів перед підлеглими, де він заявив: «Панове, від сьогодні ви працюєте для Польщі».

Найбільш вражаючими результатами аудиту стали звинувачення колишнього керівництва СВКР (генералів Януша Носека, Пьотра Пителя та полковника Кшиштофа Души) у підписанні, нібито без згоди прем’єр-міністра, угоди про співробітництво з ФСБ Росії, та підозра у передачі Янушем Носеком секретної інформації іноземній розвідці. У цій справі відобразилася вся викривленість системи, створеної правлячим табором. Усім відомо, що діяльність СВКР завжди погоджувалась з Головою Ради міністрів і проводилась в інтересах країни, а контакти між спецслужбами здійснювалися на підставі міжурядової угоди про взаємну охорону секретної інформації, підписаною у лютому 2008 р. та ратифікованою президентом Лехом Качиньським. Звинувачуючи колишнє керівництво СВКР, Антоні Мацєревич, судячи з усього, перекидає «місток» до звинувачень на адресу тодішнього прем’єр-міністра Дональда Туска (наприклад, за відсутність контролю за спецслужбами).Обґрунтуванням кадрових змін послужили результати проведеного своєрідного аудиту спецслужб. Діяльність нового керівництва зосереджувалась на пошуку «гачків» на попередників. Особливий інтерес у Міністра-координатора спеціальних служб викликала інформація про конкретні правопорушення співробітників (підробка доказів, розголошення секретних даних тощо). Після проведення вибіркових перевірок документів і бесід зі співробітниками щодо порушень колишніх керівників спецслужб підготовлені відповідним чином матеріали надсилались до прокуратури.

Усі звинувачення, висунуті проти колишніх керівників спецслужб, – неправдиві та ґрунтуються на підміні понять. Так, кількість прослуховувань прирівнювалась до кількості встановлених телефонних абонентів та білінгів. Про це повідомили колишні керівники АВБ генерали Кшиштоф Бондарик та Даріуш Лучак, які виступили з офіційною заявою та категорично заперечили звинувачення проти себе.

Незалежно від спроб дискредитації попередників, у самих спецслужбах наростає конфлікт між окремими групами інтересів. Цей конфлікт особливо чітко проявився між Антоні Мацєревичем та Маріушем Каміньським. З’являлася також інформація про серйозні зловживання з боку нинішніх керівників спеціальних служб (справа інвестиційної фірми «Sensus», корупція в компанії «Польська державна залізниця» або розкрадання грошей на оперативні витрати в АР). Аналогічна інформація про порушення містилася у протоколі перевірки, проведеної ЦАБ у компанії «Польська група озброєнь» «Pegaz»», та у матеріалах аудиту Міністерства національної оборони, що проводився після відставки Антоні Мацєревича командою «ще кращих змін» нового керівника оборонного відомства Маріуша Блащака. Результати цих перевірок були засекречені урядом і приховані від Комісії з питань національної оборони Сейму.

Організаційні проблеми

В організаційному аспекті слід звернути увагу на фіаско запланованої спочатку владою консолідації спецслужб, яка потім обернулася їхньою декомпозицією. Оголошена реформа, яка полягала у ліквідації АВБ і АР та створенні замість них Агентства національної безпеки (АНБ), не відбулася. Міністрові-координатору так і не вдалося створити Міністерство громадської безпеки (МГБ), яке мало б координувати роботу спецслужб (за допомогою так званого Центрального реєстру оперативних інтересів спеціальних служб), проводити кадрову політику, організовувати підготовку співробітників, взяти на себе функцію органу, відповідального за охорону державної таємниці та надання допусків до неї. Це трапилося навіть не тому, що сама назва МГБ[5] наштовхувала на дуже неприємні історичні аналогії, а через відсутність остаточного рішення голови партії «Право і справедливість» та одночасно тверду опозицію з боку Міністра національної оборони. Обидва очільники оборонного відомства у нинішньому уряді не могли собі уявити ситуацію, в якій вони втратять вплив на військові спецслужби. Вони також призначили на посади керівників СВКР та СВР своїх довірених осіб, а Міністр-координатор фактично ніколи не мав вирішального впливу на функціонування цих спеціальних служб. На сьогодні найменш «зруйнованою» з них залишається СВР. Так само не вдалася спроба передати податкову розвідку до ЦАБ. Національна податкова адміністрація, створена у складі Міністерства фінансів, зберегла офіційну незалежність від Міністра-координатора, який здійснює нагляд лише за діяльністю ABБ, AР, ЦАБ та Департаменту національної безпеки Канцелярії Голови Ради міністрів.

Організаційні та кадрові зміни призвели до хаосу та паралічу у прийнятті рішень в АВБ. Його нове керівництво не отримало чітких вказівок щодо головних цілей контррозвідувальної діяльності. Місце зовнішніх противників зайняв внутрішній ворог, тобто політична опозиція та колишні співробітники спецслужб. Все це негативно впливає на ефективність роботи цієї структури. За останні три роки ABБ може похвалитися лише кількома контррозвідувальними[8] та антитерористичними операціями, які переважно проводилися у співпраці з партнерськими спецслужбами. І до того ж на своєму рахунку АВБ має вже не одну смерть затриманих у ході оперативних заходів осіб[9]. Співробітництво зі спецслужбами Європейського Союзу завмерло на місці, а зі спецслужбами НАТО – дуже обмежилось. Дотеперішній високий рейтинг спецслужб РП серед їхніх партнерів значно понизився, що було особливо помітно у справі керівника фонду «Відкритий діалог», громадянки України Людмили Козловської[10]. Зібрані АВБ матеріали, на підставі яких Польща у серпні 2018 р. депортувала її та видала заборону на в’їзд до ЄС, для німецьких та бельгійських спецслужб виявилися непереконливими[11].Влада відмовилася від об’єднання ABБ та АР, але не полишила ідеї проведення удаваних реформ[6]. Для «посилення діяльності» АВБ ліквідовано 11 із 16 воєводських делегатур (управлінь), включно зі столичною. У травні 2018 р. був створений новий підрозділ АВБ – Центр запобігання тероризму (ЦЗТ)[7], який практично дублює повноваження Антитерористичного центру, що вже діє у складі АВБ.

Назвати успіхом спецслужби прийняття закону «Про антитерористичну діяльність» дуже важко, оскільки він поки що не приніс конкретних вагомих результатів, а створені ним механізми можуть бути використані для боротьби з політичною опозицією. Проте АВБ зберегло свої процедурно-реалізаційні можливості в тому обсязі, якого забажали політичні розпорядники, та за постійної допомоги прокуратури, яка діє під політичним впливом правлячого табору.

Серед трьох «цивільних» спецслужб особливо помітною є роль ЦАБ. Міністр-координатор доклав багато зусиль, щоб створити найбільш сприятливі умови для його ефективної роботи. З цієї точки зору слід розглядати ініціативу щодо підготовки законопроекту про відкритість публічного життя. Головною метою документа була протидія корупційній практиці, а досягти цієї мети передбачалося шляхом  впровадження низки внутрішніх антикорупційних норм, які створили б комплексну систему реагування на корупцію та запобігання їй. Підприємці мали б бути, насамперед, зобов’язані запровадити багато антикорупційних процедур, включно з антикорупційним кодексом та процедурами проти створення корупційних фондів. Одним із найважливіших рішень має стати запровадження інституту так званого сигналіста[12], особи, яка буде інформувати про корупційні правопорушення і знаходитися під спеціальним захистом прокурора. Фактично, сигналіст стане новою формою оперативної роботи ЦАБ, щоб забезпечити його агентурі правовий захист та безкарність за наклеп. Прийняття такого закону дало б нові повноваження ЦАБ, що значно посилить діяльність спецслужби. Додатковим, а, можливо, й основним мотивом розробки цього законопроекту було закладене у ньому положення про скасування чинного закону «Про доступ до публічної інформації», який ефективно використовувався для контролю за нинішньою владою. Негативне ставлення деяких міністерств призвело до того, що робота над законопроектом сповільнилася і до кінця каденції Сейму VІІІ скликання (жовтень 2019 р.) вже не відновлювалася. Однак деякі його положення (наприклад, щодо сигналістів) правляча партія намагається включити до проекту нової редакції закону «Про відповідальність колективних суб’єктів за заборонені дії під загрозою покарання», прийняття якого форсується Міністерством юстиції.

Нові «спецслужби» партії «Право і справедливість»

Наприкінці 2018 р. активізувалися кадрові зміни у спеціальних службах. В АР повернулися співробітники, які пов’язані з керівництвом розвідки до 2015 р. та які були звільнені після приходу до влади партії «Право і справедливість». Спостерігається перехід співробітників з АВБ до СВКР та СВР. У глави АВБ на розгляді знаходиться майже 400 рапортів про звільнення або перехід на більш оплачувані посади в інших спецслужбах. Цей процес стосується й тієї частини керівництва, яка активно очищала спеціальні служби від впливу партії «Громадянська платформа».

Характерною тенденцією для періоду перебування при владі нинішнього правлячого табору є прагнення до створення нових «спецслужб». Одна з них – це Бюро внутрішнього нагляду (БВН), створене у складі Міністерства внутрішніх справ і адміністрації (МВСА) на підставі закону, прийнятого у листопаді 2017 р.[13]. БВН надає міністрові можливість здійснювати безпосередній нагляд за підпорядкованими йому структурами. Отже, створенням ще однієї структури із широкими оперативними повноваженнями міністр продемонстрував недовіру до керівників поліції, прикордонної служби та Служби охорони держави (СОД), які призначаються за його ж поданням. Вперше після 1990 р. Міністр внутрішніх справ і адміністрації отримав можливість втручатися у конкретні розслідування та здійснювати фактичний контроль за оперативно-розшуковою діяльністю правоохоронних органів.

З воєнізованих формувань у нинішньої влади було найбільше проблем з Бюро охорони уряду (БОУ), яке у 2018 р. реорганізували у СОД. Ще у ході передвиборчої кампанії БОУ звинувачували в упущеннях під час візиту делегації на чолі з президентом РП до Смоленська у квітні 2010 р. Призначення нового керівника та кадрові чистки не покращили, як це хотіли представити, якості роботи БОУ. Навпаки, вони призвели до низки показових іміджевих проколів, включно з автомобільними аваріями за участю президента Анджея Дуди та прем’єр-міністра Беати Шидло. Тому створення абсолютно нової служби, яку очолили співробітники поліції, повинно було нейтралізувати негативне враження про діяльність БОУ.

Закон про створення СОД суттєво не змінив переліку осіб та об’єктів, що підлягають охороні, він лише визначив коло осіб, що охороняються в рамках делегацій зарубіжних країн на основі взаємності, а також відповідно до міжнародних норм. Натомість СОД отримала право на проведення оперативно-розшукової діяльності (включно з використанням оперативного контролю). Як зазначалося у пояснювальній записці до законопроекту, це необхідно для забезпечення безпеки осіб та об’єктів, що охороняються, та для виявлення злочинів, які можуть бути вчинені співробітниками СОД під час виконання службових обов’язків.

СОД порвала з традиціями колишнього БОУ не лише шляхом зміни назви, штандарту чи форми, але й шляхом цілковитого кадрового оновлення. Зі служби були звільнені досвідчені співробітники, а на їх місце прийшли переважно колишні поліцейські. Сьогодні грошове забезпечення у СОД є найвищим серед усіх структур, підпорядкованих МВСА.

Формування комплексу спецслужб, підпорядкованих МВСА, має завершитись створенням антитерористичної служби поліції. Нові положення законодавства гарантують пріоритетність антитерористичної діяльності та дозволяють відповідному підрозділу поліції діяти, незважаючи на принципи безпеки. У такий спосіб Міністр внутрішніх справ і адміністрації перебирає на себе повноваження, які раніше належали спеціальним службам, підпорядкованим Міністрові-координатору (насамперед, АВБ).

У створенні нової антитерористичної служби простежується аналогія з Антитерористичним центром (АТЦ), який діє в Угорщині з 2010 р. і підпорядковується МВС. Спочатку ця структура займалася проблемами терористичних загроз в країні та за кордоном, а в наступні роки розширила свої повноваження на питання охорони VIP-персон, виявлення та розслідування тяжких злочинів у співпраці з податковими органами, прокуратурою та судами. На сьогодні АТЦ повністю перейняв на себе повноваження у сфері боротьби з тероризмом, усунувши від цього угорську контррозвідку.

Діяльність спеціальних служб

У 2018 р. ще на одну «спецслужбу» перетворено Маршальську варту[14]. Відповідно до нового закону, це формування отримало повноваження поліції (раніше належали БОУ/СОД), тобто право на проведення огляду осіб, транспортних засобів, території та будівель парламенту з використанням піротехнічного та радіологічного обладнання, вжиття заходів, спрямованих на нейтралізацію загроз та виявлення підслуховуючих пристроїв у приміщеннях Канцелярії Сейму та Канцелярії Сенату, а також у технічних засобах, розміщених там. Співробітники Маршальської варти при виконанні службових обов’язків мають право: перевіряти документи у осіб, поведінка яких створює або може створювати загрозу безпеці; здійснювати особистий контроль; оглядати вміст багажу; використовувати засоби прямого примусу та вогнепальну зброю, якщо того вимагає ситуація.

У грудні 2017 р. ЦАБ опублікувало звіт під назвою «Карта корупції. Боротьба з корупційною злочинністю у Польщі у 2016 р.»[15]. Як витікає з тексту цього документа, у згаданий період органами, що борються з корупцією, було виявлено та розслідувано загалом 25 968 таких злочинів (поліція – 25 396; прокуратура – 165; прикордонна служба – 84; військова поліція – 21; ABБ – 26; ЦАБ – 276). Ця статистика є невтішною. Спеціальні служби (ABБ та ЦАБ) разом виявили лише 306 корупційних злочинів, що становить невелику частку від того, що зробила поліція. Наступного року результати були ще гірші. У 2017 р. ЦАБ розпочало 256 проваджень, але лише у 105 провадженнях підставою стали власні матеріали, а у 138 – доручення прокуратури. Одночасно ЦАБ поновило роботу ще по 13 призупинених раніше справах.

Згідно з положеннями закону про ЦАБ, його співробітники мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність для запобігання і виявлення злочинів та, у разі наявності обґрунтованих підозр у вчиненні злочину, проводити розслідування для притягнення винних осіб до відповідальності. Як заявляв керівник ЦАБ Ернест Бейда, його підлеглі в результаті вжитих заходів виявили факти завдання матеріальної шкоди державі на суму майже  1,70 млрд. злотих. Це втричі перевищує показники 2016 р. Отриманої неправомірної вигоди (хабарів) викрито на суму понад 194 млн. злотих. З іншого боку, експерти Фонду «Інститут Броніслава Коморовського» задаються запитанням, чому ЦАБ, маючи такі широкі повноваження та виявивши сфери корупційних проявів, не в змозі виконати свого основного завдання, встановленого законодавцем, тобто запобігання зростаючим втратам державного бюджету? Висновок цих експертів такий: ЦАБ – це не антикорупційний орган, а політична поліція, яку правляча партія використовує для боротьби з опозицією.

Про це можуть свідчити, зокрема, деякі політико-медійні операції спецслужб за останні роки. Наприклад, у липні 2017 р., коли Польщею прокотилася хвиля протестів проти реформи судової влади, а президент Анджей Дуда наклав вето на підготовлений правлячою партією пакет законів про Верховний суд та Національну раду судівництва. Він доручив підготувати нові законопроекти професору Міхалу Круліковському, щодо якого спецслужби та прокуратура відразу розпочали здійснювати операцію з компрометації відомого правника. У підконтрольних уряду ЗМІ з’явилася інформація, що він, як колишній заступник міністра юстиції в коаліційному уряді партії «Громадянська платформа» та Польської селянської партії, мав зв’язки зі злочинними угрупуваннями, що займалися шахрайством із відшкодуванням ПДВ. У травні 2018 р. президентський радник був затриманий поліцією за поданням прокуратури і звинувачений у відмиванні «брудних» грошей[16]. Врешті-решт, президент Анджей Дуда підписав урядовий пакет законів про зміну судоустрою.

Ще за два роки до місцевих виборів 2018 р. ЦАБ розпочало «підготовку» до них. У 2016-2017 рр. спецслужба проводила багаторівневі скоординовані перевірки у тих воєводських управліннях (органах самоврядування), де домінували опозиційні партії. Вивчалися процедури прийняття та реалізації прийнятих рішень щодо фінансової підтримки, наданої у рамках регіональних програм на 2007-2013 рр. (особливо, тих, де воєводське управління виступало як орган, що надає підтримку, та як її бенефіціар). На підставі матеріалів перевірок було надіслано кільканадцять повідомлень до прокуратури. Спостерігалась теж інтенсивна процесуальна діяльність ЦАБ, яке виявило багато порушень у службовців місцевих органів влади у Любліні, Познані, Варшаві, Паб’яніце, Бидгощі та інших містах. Водночас у цей же період не проводилось жодних перевірок в органах влади, підпорядкованих урядовій адміністрації.

У свою чергу, звинувачуючи практично усіх попередніх керівників спецслужб, чинна влада намагається поставити під сумнів їхні досягнення за 2007-2015 рр. та скомпрометувати спецслужби, які вони очолювали. Ці намагання криміналізації опозиції дуже нагадують (як і багато інших дій правлячого табору) часи Польської Народної Республіки.Після перемоги на парламентських виборах 2015 р. партії «Право і справедливість»  спецслужби та прокуратура намагалися довести ще одну нав’язану владою тезу про те, що політики з партії «Громадянська платформа» та Польської селянської партії є злодіями, а колишні керівники спецслужб – злочинці, які наносять шкоду власній країні. Саме так можна оцінювати звинувачення у корупції колишнього міністра навколишнього середовища та генерального секретаря «Громадянської платформи» Станіслава Гавловського, колишнього незалежного сенатора Юзефа Пініора (обирався за списком «Громадянської платформи»), колишнього заступника Міністра фінансів Яцека Капіци. Надзвичайно заполітизовано та абсурдно виглядають й звинувачення проти голови парламентської фракції «Громадянської платформи» Славоміра Неймана та проти колишніх керівників Комісії з фінансового нагляду Анджея Якубяка та Войцеха Квасьняка.

Висновки та рекомендації

У 2015-2018 рр. відбулася цілковита «приватизація» спецслужб однією політичною силою. Досягнення та традиції спеціальних служб, які ведуть свою історію від ВОД, були зневажені. Спецслужби суверенної Польщі, які за задумом творців Третьої Речі Посполитої мали стати атрибутом незалежної демократичної правової держави, перетворилися на об’єкт «колонізації» однією партією та на її інструмент у міжпартійній боротьбі.

На зміну раніше задекларованій аполітичності прийшла їх повна ідеологізація, що супроводжувалась звільненням більшості професіоналів, які не погоджувалися з результатами діяльності комісії з розслідування причин смоленської катастрофи та не шанували культ «проклятих солдатів». Оновлення кадрового складу має на меті формування справді «патріотичних» та партійних спецслужб, які беззаперечно будуть підтримувати політику чинної влади.

Пріоритетом для нинішньої влади стало постійне кадрове зміцнення ЦАБ за рахунок інших спецслужб та поліції. ЦАБ розглядається владою як єдина істинно польська, патріотично налаштована та, головне, віддана спецслужба. Це повністю кореспондується з маргіналізацією АВБ та його поступовою ліквідацією. Окрім того, ЦАБ виконує ще одне завдання – підтримання дисципліни всередині правлячого табору. А розширення повноважень співробітників ЦАБ, звісно, відбувається за рахунок обмеження громадянських прав і свобод людини.

Слід очікувати подальшого посилення участі спецслужб та прокуратури у своєрідному партійному «технологічному процесі» та придушенні політичної опозиції під приводом боротьби з тероризмом чи злочинністю, а також притягнення до відповідальності за порушення, що мали місце за часів перебування при владі коаліції партії «Громадянська платформа» та Польської селянської партії. Водночас посилиться інтенсивність роботи поліції та інформаційних операцій ЗМІ у ході виборчих кампаній.

Сьогодні спостерігається ослаблення реальних спроможностей спецслужб щодо забезпечення державної безпеки. Польська розвідка та контррозвідка перетворюються на ілюзорні інституції, нездатні ефективно протидіяти діяльності іноземних спецслужб, зокрема російської та білоруської. Порушення інституційної пам’яті, піддавання сумніву досягнень розвідувальних та контррозвідувальних органів (до 2015 р.), звільнення професіоналів призводять до зародження явища наслідування некомпетентності новим поколінням співробітників. Наразі польські спецслужби займають в НАТО і ЄС периферійні позиції, вони не є рівноправними учасниками трансатлантичної розвідувальної спільноти. Обмежена співпраця з основними європейськими партнерами у перспективі може перерости у компетенційну ізоляцію спецслужб РП.

У Польщі існує надлишок різних спецслужб. Їх багаторічне розпорошення та сумнівна спеціалізація призвели до виродження системи забезпечення безпеки. Незважаючи на збільшення за останні роки бюджету на їхнє фінансування, ефективність цих спецслужб знижується. Вони не можуть адекватно протистояти іноземним впливам у Польщі та не в змозі реалізувати польські інтереси на світовій арені. Спустошення та повна політизація спецслужб з боку чинної влади лише поглибили цей кризовий стан.

Виходячи з вищезазначених висновків, експерти Фонду «Інститут Броніслава Коморовського» пропонують свою програму відбудови цього сектора національної безпеки та рекомендують при її реалізації дотримуватися наступних основних принципів:

• припинення створення нових формувань, яким надається право на проведення оперативно-розшукової діяльності[17];
• відновлення місця спеціальних служб у системі державного управління, відповідно до конституції та закону «Про сектори урядової адміністрації»;
• включення «цивільних» спецслужб до складу урядової адміністрації, а військових – до складу Збройних сил. Як альтернатива – відновлення ВОД (інша назва – Відомство охорони конституції) та єдиної військової спецслужби;
• позбавлення прем’єр-міністра повноважень прямої відповідальності за спецслужби;
• чітке визначення завдань та сфер відповідальності окремих спецслужб, повернення їм функції суспільної корисності у системі забезпечення безпеки держави та громадян;
• налагодження ефективної взаємодії між «цивільними» і військовими спецслужбами та координації їхньої діяльності;
• недопущення виникнення загроз для національної безпеки та порушень прав громадян при проведенні співробітництва з іноземними партнерами у сфері обміну розвідувальною інформацією чи кримінального переслідування злочинців.

Висновки для України

Підготовлена експертами Фонду «Інститут Броніслава Коморовського» доповідь «Оборона Республіки Польща після трьох десятиліть суверенітету» відображає погляди керівництва правоцентристської, ліберальної партії «Громадянська платформа» – політичного опонента чинної влади Польщі. Незважаючи на певну упередженість в оцінках діяльності спеціальних служб РП за останні майже 5 років, не можна не погодитися з тим, що проблеми у цій сфері існують. На них постійно звертає увагу авторитетний Інтернет-портал «Defence24.pl»[18], який висвітлює безпекову тематику, впливовий тижневик «Polityka»[19] та низка інших медіа, які не займають виразно критичної позиції щодо чинної влади. Розширення повноважень спецслужб (особливо, прийняття закону «Про антитерористичну діяльність») викликало протести з боку неурядових організацій[20]. У Раді Європи тоді звернули увагу, зокрема, на недопустимість блокування Інтернет-сайтів без попереднього рішення суду[21], а Уповноважений з громадянських прав порушив питання про створення незалежного органу для контролю над спецслужбами та іншими структурами, яким надано право проводити оперативно-розшукову діяльність[22]. За оцінками міжнародних експертів, залучених німецьким Фондом Фрідріха Науманна, у Польщі мали місце порушення конституції, а модифікація її положень подавалась як «творче тлумачення». Все це робилося з єдиною метою – централізації влади в руках однієї партії[23].

Корисність для України досить ґрунтовного дослідження, проведеного польськими аналітиками, полягає в тому, що завжди краще вчитися на чужих помилках. Сьогодні, коли у нашій державі триває реформування сектору безпеки та оновлення його законодавчого регулювання (підготовлені законопроекти «Про розвідку» та «Про Службу безпеки України»), усім причетним до цього процесу слід було б уважно ознайомитися з досвідом сусідньої країни і зробити відповідні висновки. А ці висновки, як говориться, лежать на поверхні:

• спеціальні служби[24] не повинні використовуватися як інструмент внутрішньополітичної боротьби, вони мають діяти у чітко визначених законодавством рамках і для захисту національних інтересів;
• парламентський контроль за діяльністю спеціальних служб потребує посилення;
• лояльність до влади керівних кадрів спецслужб не може замінити їхній професіоналізм;
• існує необхідність у чіткому законодавчому розмежуванні повноважень між Службою безпеки України та правоохоронними органами;
• діяльність розвідувальних органів має бути максимально зосереджена за межами країни, а не на власній території;
• взаємодія між розвідувальними органами та Службою безпеки України вимагає поліпшення, що повинно знайти відображення у новому законодавстві;

Служба безпеки України повинна нарешті довести, що вона перетворюється на динамічну спецслужбу європейського зразка, а не підміняє роботу дільничних інспекторів поліції[25].