Данина поваги загиблим захисникам… в борг
Коли в шпиталі помер поранений комбриг 128-ї бригади, це було шоком для всіх. Але для бригади – більш за всіх.
Треба було організувати все швидко. За добу.
Похорон загиблих зазвичай бере на себе МО. Точніше МПЗ (морально-психологічне забезпечення – ред.).
Природно, бригада не стала чекати. Вона зробила все, що від неї залежить. На місці під гарантію домовилися з похоронним бюро. В борг.
Навіть Сухопутка подала заяву на гроші.
Потім були похорони. На які, звісно, приїхало багато людей. У тому числі у великих зірках і статусі.
Було багато проникливих промов, квітів, сліз.
А потім всі поїхали. І на бригадних організаторах похорону повис борг у 28 тисяч гривень.
Гірсько-штурмові, напевно, зберуть і покриють. Тільки от біда, – то, що збирають, як правило, йде родині.
А тут стільки високих гостей. МО, яке зобов’язано турбуватися похоронами комбрига. Стільки відповідальних співчуваючих.
І 28 тисяч боргу за похорон.
Це вирішується на рівні МО за 5 хвилин.
Можливо, немає грошей. Можливо, бажання.
Я з гірсько-штурмового братства. І готовий разом з побратимами з двох бригад погасити борг.
Ось тільки на серце якось гидко. І відчуття, що щось змінюється зовсім не в ту сторону.
Або може хтось прокинеться?
Всім. Друзі, пояснюю.
Номера картки не буде. Зараз точно не буде. Це не збір грошей. Це сигнал і висвітлювання проблеми.
Але, якщо до понеділка проблема не буде вирішена МО, гірськи штурмовики з друзями вирішать її.
* * *
Після попереднього поста про “похоронну допомогу МО” я шукав інформацію і аналізував ситуацію.
Точніше, в основному, інформація приходила до мене сама.
І ось що я зобов’язаний повідомити.
Випадків, коли фінансова допомога від МО на похорони загиблих запізнюється на значні терміни, багато.
Похорон загиблого завжди пов’язані з цейтнотом за часом.
І в більшості випадків витрати, які має сплатити МО, або покриваються родиною і побратимами, або “беруться в борг” під чиюсь гарантію.
В очікуванні, що допомога надійде.
Буває, що допомоги чекають ДУЖЕ довго. Буває, що її не буває зовсім.
Буває, що при згадці про подібні факти деякі люди в погонах кажуть, що родичі “повинні були знати” встановлений порядок.
Тобто вся відповідальність перекладається на сім’ю загиблого.
Як правило, самі підрозділи, в яких служили загиблі, виконують всі дії, необхідні для отримання допомоги.
Як правило, за документами підрозділів подається заявка від командування Сухопутних військ.
Далі – справа МО.
І ось тут можуть початися проблеми.
Я знаю випадок, коли доводилося звертатися в похоронну контору через кілька місяців після похорону. З приводу нового загиблого. А грошей за минуле поховання так і не надійшло.
Я знаю випадки, коли МПЗшники підрозділів просто переставали дзвонити по надходженню грошей, бо задовбалися вислуховувати розповіді про “наступний тиждень”.
Як правило, підрозділи збирають власну допомогу родині загиблого.
І в результаті похорон оплачуються саме цими грошима, хоча могли б піти на закриття інших проблем родини.
Я підозрюю, що стаття забезпечення похорону знаходиться в довгій черзі виплат в кінці списку. Тому що життя завжди актуальніше за смерть.
Але дозвольте. Робота військового, звичайно, включає в себе свідомий ризик загинути в процесі захисту Батьківщини.
Але загибель військового – це і є вищий ступінь захисту Батьківщини.
Тому гідно поховати загиблого і зняти з родини будь-яке навантаження та стрес у зв’язку з похоронами – найперший обов’язок держави.
А оскільки представником держави в даному випадку є МО, це його обов’язок. Святий та першорядний.
І якщо чиновникам громадських організацій, можливо, важко пояснити сенс абсолютної необхідності того, що відбувається, то Міністерство Оборони має розуміти це на рівні відчуттів. Як військові – військових.
Завжди. Будь це похорон комбрига або рядового бійця.
Тому що втрата обох для країни та армії – однакова трагедія.
Мені б дуже хотілося, щоб Міністерство Оборони провело комплексний аналіз цього питання. Виправило помилки і контролювало ситуацію надалі.
І розмови про те, що “поки немає грошей”, – хріновий аргумент.
З огляду на співвідношення бюджету і мізерність витрат на його тлі.
З огляду на те, що на війні неможливо підігнати свою загибель під вдалий фінансовий період.
А ми обов’язково прослідкуємо – чи зроблені висновки.
Тому що є речі, необхідність яких не потребує пояснень.
