Змова работорговця та жертви

Тарас Чорновіл

Коли всі дуже хвалили Зеленського, що в Парижі зради не відбулося, то про це можна було б сказати точніше: на спільному брифінгу явних ознак зради не продемонстровано. Та й то з натяжками. Відсутність відповіді на цілий ряд заяв Путіна, зокрема про прямі переговори з терористами ОРДЛО з цієї серії. Там же, відповідаючи представниці раша-гебельс-ТВ, він публічно запросив їхніх пропагандистів вільно й безперешкодно приїхати до Києва, що вже було принизливо, а в Москві вирішили забити цвях по саму шапочку – умисно прислали групу з армійського телеканалу “Звєзда”. Ми вже тут ділилися розумінням того, що всі його співробітники – службовці (незалежно: цивільні чи в погонах) збройних сил РФ. А в подібні відрядження відправляють лише офіцерський склад і, як вони самі колись вихвалялися, закріплених за ГРУ. Тож, на запрошення п-резидента України в Київ увійшли російські військові. В Кремлі люблять символіку…

Там навіть у відкритій частині було чимало реально антидержавних речей, про закриту можемо поки лише очікувати витоків інформації. А переговори сам на сам з Путіним, схоже, вже почали явно демонструвати васальний статус зеленої влади. Чи атака на армійців і волонтерів не з цього пакета?

Але я тут не про це. А про тих кілька досягнень, які начебто не викликали сумнівів. Головне – повернення полонених за принципом “усіх на всіх”. Уже тоді застерігав, що тут якраз нема жодної перемоги, а починається жорстока облога України, в якій Зеленський навряд чи зможе вистояти (якщо навіть захоче). Цей пункт мав бути для нього найпривабливішою цукерку, яку планував підсунути суспільству. Звісно, це ж гуманітарна акція поза всяким сумнівом. Тепер у цьому питанні він особливо вразливий. Якщо до Нового року всі наші полонені не повернуться додому, цього не сприймуть навіть найбільш терплячі прихильники. І Путін це добре розуміє. Тому й підкорегував цей пункт до формули “всіх установлених на всіх установлених”. А ще Зеленський і його команда навіть думки не припустили, щоб цей список від нашої сторони (перевірений і вивірений) підтвердити, як один з пунктів Паризьких домовленостей.

Тепер уже почалося. Бойовики, чого й слід було чекати, починають гальмувати процес, затягувати верифікацію. Нема гарантій, що до кінця року вони підтвердять усіх наших полонених на окупованій території. Бо не треба вірити на слово патологічному брехуну Путіну й робити собі з нього кумира. Але раптом забідкався міністр Пристайко: “У нас обмінного фонду не вистачає!” Яке ще не вистачає?! Що ви в Парижі всі з задоволенням розказували? Всіх на всіх, без різниці, в яких пропорціях. Ми встановили, що там зараз утримують 72 наших людей, отже, їх мають нам віддати, навіть якби, натомість, у нас залишався лише один їхній. Але це вже пішла внутрішня артпідготовка по своїх тилах. Міністр готує суспільство до того, що можуть віддати на той бік осіб, які жодного стосунку до війни на сході й тамтешніх бойовиків не мають. От СБУ накрило певну диверсійно-хакерську мережу, в якій можуть бути цікаві для США персонажі, як колись для Нідерландів Цемах. А в нас же “обмінного фонду не хватає…” То ми зробимо те, що сподобається Кремлю наперекір усім західним партнерам.

А ще, якщо фонду так хронічно не вистачає, то нас можуть попросити про щось додаткове з політичного пакету. І будуть же виконувати, бо людей треба повертати. Згадайте той ганебний міні-брифінг після підписання в Мінську неприйнятної Формули Штайнмайєра-Лаврова. Коли Зеленського там почали про це допитуватися, він аж озвірів: “А ви мене не хочете спитатися про звільнених полонених?!” Іноді здається, що работоргівець та жертва (в особі Зеленського) домовилися про такий сценарій. І може проблема не в тому, що в нас “обмінного фонду забракло” (то не треба було їх масово на волю випускати), а в тому, що дехто вести переговори неспроможний, а Путіна й далі вважає своїм кумиром, який не зможе обманути й підставити…

На останок. Я таки дуже хочу, щоб усі наші полонені повернулися додому, навіть дуже високою ціною. Але хтось за таку ціну має колись заплатити. Звісно, це не наші заручники, а той, хто погодився на такі шахрайські ігри з наперсточником.

 

 

 

Автор