Зміни до Конституції від Зеленського – це узурпація влади та гібридна капітуляція
Тэкс-тэкс-тэкс.
УЗеленского выкатили текст проекта закона о внесении изменений в Конституцию Украины (относительно децентрализации власти). Теперь мы знаем не только его номер.
Ну штош. Идём по пунктам.
Что в законе хорошего? Ничего нового. Всё, что “слуги” оставили от варианта Порошенко.
Что плохого?
А вот:
Выборы глав областных и окружных советов сроком на год. 1 год. Не, нариду зайдёт, кто ж спорит. А вот здравому смыслу – нет. Мало того, что выборы – это расходы, то и люди не успеют войти в курс дела. Только начал и уже пора уходить. Или засыпать гречкой округ. Хаос и популизм – вот что это такое. И беспредел исполкомов, которые будут стричь купоны в короткие сроки. Да и термин “ротация” в нашем законодательстве отсутствует.
Решение о роспуске местного совета или общины принимается после решения Конституционного Суда. Звучит красиво, но есть нюансы. Конституционный Суд никогда не рассматривает конкретные случаи. Этот суд трактует Конституцию. Я понимаю, что образование, полученное “слугами” в Трускавце, не предполагает таких глубоких знаний вопроса. Но и проверять наличие образования и совести у судей КС таким способом чего-то тоже не хочется.
Исполнительную власть в округах хотят отдать территориальным органам центральных органов исполнительной власти. Слышите, как шипит и надувается этот пузырь бюрократии? Каждое министерство своим небольшим аппаратиком придёт в каждую общину. А границы полномочий между этим всем не урегулированы. И опять – управленческий хаос и популизм.
Префекты.
Они при Порошенко и при Зеленском – две большие разницы. При Порошенко планировалось дать им наблюдательную функцию, чтобы местные советы не начудили с территориальным устройством и государственной безопасностью. Сейчас, в проекте Зеленского, префекту делегировано намного больше полномочий. Вплоть до остановки полномочий главы общины. Влияние на состав совета общины, окружного и областного советов. Это что бы иметь возможность приезжать и стучать тапком по трибуне, как было в Борисполе. Не иначе. Подобный инструмент (префект, а не тапок, конечно) угрожает уничтожением самого понятия децентрализации и самостоятельности регионов.
“Царь. Очень приятно, царь”. ©
А теперь самое главное. Угроза целостности Украины – вот она.
Статья 85
даёт парламенту право создавать и ликвидировать общины, округи и области, устанавливать и изменять их границы и прочее.
Вчитались?
Сегодня перечень, границы и названия ОБЛАСТЕЙ установлены КОНСТИТУЦИЕЙ. Не парламентом. Если эти изменения примут, то монобольшинство может спокойно без напряга решить вопросы с ОРДЛО и их статусом 226-ю голосами. Создать автономные области, например. Две штуки. Пока две. 226 депутатов также смогут создавать общины. Даже без согласия местного населения. Собственным решением сверху. В проекте Порошенко ОТГ создавались исключительно на добровольной основе через заинтересованность и специальные финансовые стимулы. Но нам свобода немила. Дайте крепостного права и побольше.
Статья 92
даёт парламенту право обычными законами вносить изменения и определять административно-территориальное устройство, правовой статус административно-территориальных единиц. А также вот это вот всё города Киева как столицы Украины.
А ещё это значит, что правовой статус Донецкой области может быть превращён в особый тоже обычным законом. Формулу Штайнмайера нам впихнут без шума и пыли, без поиска 300 голосов и сложностей смены Конституции.
Чем грозит неоднородный статус областей Украины нужно проговорить? Или и так понятно? Да. Это и есть угроза настоящего сепаратизма, по сравнению с которым ОРДЛО покажется детским лепетом. Потому что многие спросят: а чем это Донецк с Луганском особенные? Мы тоже куда-нибудь хотим. Какие области захотят первыми? Угу. Сбытие мечт, мечтов и мечтей товарища жириновского.
И любимая Бубина игрушка – референдум. Закона про это пока нет, но слово красивое, пусть будет.
“На конституційному рівні закріплюється право громади на безпосереднє здійснення місцевого самоврядування шляхом виборів, місцевих референдумів, місцевих ініціатив та в інших формах, визначених законом”. ©
Ничего неожиданного я в этом проекте не нашла. В общем, всё, как и предполагалось. Мир любой ценой, да. Теперь страшно представить, какие ещё нам придумают инфоповоды, чтобы отвлечь от обсуждения неудобных пунктов проекта Зеленского и протянуть это убожество через голосование.
Дай Бог, что бы пострадала только коза…
Якщо не вдаватись в деталі, то під децентралізацією пропонується запровадити суцільний контроль особисто президента за всіма питанням, які існують на місцях. Тобто все, що в підручниках називають “авторитаризм”, в даному випадку існує в найкращому вигляді.
Ну і вишенька на торті: *достатньо 226 голосів народних депутатів щоб ліквідувати Львівську область* (як і будь-яку іншу).
А відсутність в Конституції переліку областей з одночасним наділенням Верховної Ради повноваженнями встановлювати межі областей фактично дозволить Верховній Раді тими самими 226 голосами виключити Львівську або Луганську області зі складу України. Жодних запобіжників цьому немає.
Важливо, що відповідно до пропозицій до пункту 16 статті 92 Конституції Верховна Рада може надати особливий статус будь-якій адміністративно-територіальній одиниці.
Вот тот лютый треш под названием “невідкладний президентський законопроект про внесення змін до Конституції України” вполне можно переименовать.
Назвать более попсово, зато доступно.
Например, “Все, что вы хотели знать об узурпации власти, но стеснялись спросить”.
На фоне феерического аваковского бенефиса, плавно переместившегося в подконтрольный суд, можно уже более-менее смоделировать ту модель Украины, которую нам хотят пропихнуть:
тотальная президентская вертикаль, прочно стоящая на фундаменте из аваковских хунвейбинов и ручных судов.
Поздравляю, трансформация из шута в х*йло практически завершена.
ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ: округи, префекти, необмежена влада президента та можливий ОСОБЛИВИЙ СТАТУС.
Щойно з‘явився текст змін до Конституції, які подав Зеленський. Особливого статусу там немає, проте є багато іншого, що встановлює необмежену владу президента та робить органи місцевого самоврядування підконтрольними Офісу президента.
1. Територіальний устрій України змінюється. Тепер будуть ОТГ, округи, області. Зміною є поняття «округ». Це так званий великий район, який буде складатися з певної кількості ОТГ. Округ буде мати свого префекта та раду. Дивним є формулювання «округ». Таке є на Росії.
2. Префекти. Це так званий представник президента в області та округах.
Префекта призначає президент. Президент за поданням префекта може зупинити будь-яке рішення органів місцевого самоврядування та зупинити діяльність такої ради взагалі, а також призначити перевибори за рішенням Конституційного Суду.
3. Місцеві вибори можуть відбутися раніше ніж восени 2020 року. Таким чином «Слуги народу» намагаються отримати контроль над місцевим самоврядуванням, поки рейтинги остаточно не впали.
4. НАЙГІРШЕ. ОКРЕМИМ ЗАКОНОМ ВР МОЖЕ ВИЗНАЧАТИ ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ОДИНИЦЬ!
Тобто 226 голосами можуть надати особливий статус для ОРДЛО.
Відверто не подобаються узурпаторські повноваження так званих «префектів» та президента. Під шапкою «порушень» від органів місцевого самоврядування префект та президент можуть одноосібно зупиняти дію будь-яких рішень місцевих рад та мерів міст, а також через кишеньковий Конситуційний Суд оголошувати перевибори в непідконтрольних обласних радах чи радах округів чи ОТГ.
Ми ж знаємо, зрештою, чим це закінчується в нашій державі.
Також є дивним, що голови рад округів та областей ротуються кожен рік. Тобто не підконтрольну владі фігуру можна буде швидко замінити на більш лояльну.
Таким чином нівелюється місцеве самоврядування. Адже в нашій державі, на жаль, Закон для влади не є указом. Законом можна вертіти так, як це вигідно офісу президента та вищим посадовцям.
* * *
Чому зміни бо Конституції від Зеленського – це небезпека? Чому це фактична ліквідація децентралізації та місцевого самоврядування?
Та тому, що президент за поданням префекта може зупинити дію БУДЬ-ЯКОГО рішення органу місцевого самоврядування, а кишеньковий Конституційний Суд повністю це виправдає. Приклад з визнанням дострокових виборів до ВР.
А ще більше, якщо КС визнає таке рішення президента правовим, то, наприклад, Київрада чи Львівська обласна рада підуть на перевибори. І ваші голоси просто нікому не будуть потрібні.
Чому ці «зміни до Конституції» небезпечні в частині «особливого статусу для Донбасу»?
Тому що тепер Верховна Рада зможе одним Законом змінити «правовий статус адміністративно-територіальних одиниць». Тобто зробити особливий статус для ОРДЛО. Для цього вже не треба буде 300 голосів, адже згідно нової редакції Конституції можна буде ледве не змінювати устрій 226 голосами.
Або ліквідувати Київську чи Львівську область, чи будь яку іншу, яка «не подобається» Офісу президента.
Тобто всі органи місцевого самоврядування стануть залежними від центральної влади, бо прикрити їх можна буде швидко і надійно.
“НАЙГІРШЕ. ОКРЕМИМ ЗАКОНОМ ВР МОЖЕ ВИЗНАЧАТИ ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ОДИНИЦЬ! Тобто 226 голосами можуть надати особливий статус для ОРДЛО”. © Андрей Смолий (см. выше – ред.).
И не только ОРДЛО. Путина отнюдь не ОРДЛО интересует. Федерализация затем и нужна, чтобы по кусочкам откусывать и чтобы легко легализовывать откушенное.
А это – федерализация. Это федерализация и узурпация.
* * *
А вот, собственно, то, чего не хватало Путину, чтоб мир признал Крым российским после аннексии. Проблема была – никаких местных референдумов в Конституции Украины. Местные референдумы незаконны. Но эту проблему Зеленский решает. Старается бубочка, надо спонсорам угодить. Сука.
Я чи не єдиний народний депутат 9 скликання, який до того, як стати парламентарем, очолював місцевий орган влади. Я знаю, що таке децентралізація, і для чого вона потрібна людям на місцях.
Чого не скажеш про тих депутатів, на яких розраховує Офіс Президента для підтримки нового закону про так звану “децентралізацію”.
Люди, які прийшли до влади, які не знають, чим живуть громади на місцях, нічого не зробили для людей на місцях, взялися узурпувати владу на місцях.
Успішність громад, успішність розвитку міст були наслідком успішності влади на місцях, яка мала і кошти, і повноваження.
Від кого тепер залежить успішність громад, якщо всім керуватиме зовсім «ліва» людина з широкими повноваженнями. Точніше не керуватиме, а заважатиме громадам.
Про яку децентралізацію ви кажете, якщо тепер все вирішуватиме якийсь «смотрящій» з кварталу, призначений корупційно, кулуарно, який все вирішуватиме замість органу місцевого самоврядування.
Цей закон нагадує путінські закони, де з безправних і багатих ресурсами територій викачують гроші для Кремля, а люди на цих багатих ресурсами територіях живуть в хлівах з туалетом на вулиці.
Щось подібне реалізовує і ця влада, яка прийшовши на короткі терміни, нічого не зробивши для людей за пів року, взялася перекроювати Конституцію за путінськими лекалами.
Чомусь «випадково» назвавши райони округами (за моделлю з Росії), чомусь «випадково» передбачивши наділення особливим статусом територій голосами монобільшості, чомусь «випадково» виключивши Севастополь з Конституції України.
Чи не випадково?
І як трактувати цю всю вакханалію згідно з Кримінальним Кодексом, якщо Україна в межах законопроекту втрачає Севастополь, а статус окремих регіонів визначатиметься механічним натисканням кнопок?
А й дійсно…
Закони про децентралізацію пишуть і приймають люди, які ніколи не мали відношення до неї, ніколи не мали відношення до людей на місцях.
Їм пофіг на людей.
Все заради влади і здачі держави.
* * *
Тиждень тому всі придворні писаки розпливалися в компліментах про те, як їх ВАЗ переміг тамтешнього ВВП, і який Порошенко поганий, що налаштовував суспільство проти бубачки, а бубачка нітакой.
Ну і що, пдрси?
Як там ваш бубочка з федералізацією в Конституції? З місцевими референдумами, з округами, без Севастополя?
З Пєсковим, що погоджує зміни до нашої Конституції?
Як там ваш бубочка з обмінним фондом (якого в нас недостатньо, і тому ми будемо йти на компроміси – Пристайко)? Де дівся обмінний фонд? І хіба бубочка в Парижі не домовився про обмін полоненими без додаткових умов у форматі всіх на всіх?
Які компроміси?
Які додаткові умови?
Який недостатній обмінний фонд?
Йдіть, покричіть, що Валодя побєділ.
Суки.
Пам’ятаєте, як прогресивна частина українців билася в екстазі через турборежимну відміну недоторканості своїх же обранців?
Без обговорення, без залучення фахівців, без аналізу можливих наслідків, ігноруючи небезпеку отримати підконтрольних заляканих депутатів, які через тиск і кастрований статус перетворяться з народних представників на виконувачів бажань своїх господарів?
Тепер от маємо вчергове згвалтовану законність та стоїмо на порозі протягування через парламент купи проектів, які фактично змінять конституційний устрій, знищать децентралацізацію та самоврядування, закріплять владу кланів, – і слухняна доторкана “монобільшість” натисне кнопки.
А всім незгодним придумають метод впливу – черговий “брифінг” призначить в чому вони винні, в якому саме вбивстві або страшній корупції.
Так що навчитися боятися своїх інфантильних бажань добрим українцям все ж таки давно було б пора, тим більше за останні років триста вони завжди реалізовувалися в класичному вигляді дороги до пекла.
Щоправда, тепер теж може бути запізно – на підході результати “швидкого закінчення війни”, кінець “зубожіння”, “порвана епоха” і небо в алмазах.
Ну що ж, прочитав я хвалений законопроект В. Зеленського про внесення змін до Конституції щодо “децентралізації”. Тут висловлю пару оцінок самого проекту. А в кінці, після відбивки подвійною лінією, буде основний убивчий аргумент стосовно цього проекту в частині процедури.
Узяв слово “децентралізації” в лапки, бо та децентралізація дуже сумнівна, вона з одного боку скасовує РДА та ОДА й передає повноваження виконкомам відповідних обласних та окружних рад, але водночас вводить додаткові права для президента розпускати ради й відсторонювати керівників територіальних громад, що вже є свавіллям. Наголошую: це вперше пропонується надати право президенту усувати мерів і міські ради. З конституції взагалі викидається поняття міст, тепер вони всі – територіальні громади з однаковим статусом та під повним контролем президента. Не сподобався мер, написали від префекта кляузу про антиконституційність, і місто переходить у повне розпорядження якогось тимчасового державного уповноваженого. Такого ніхто з президентів собі ніколи навіть уявити не міг. Щодо областей і районів було й у обмежених формах планувалося в проекті Петра Порошенка. Але міста, територіальні громади ще від часів середньовіччя (Маґдебурзьке право й Литовський статут) були в нас від цього захищені. А зараз вводяться елементи феодалізму, які грубо суперечать Європейській Хартії з місцевого самоврядування. Які можуть бути мотиви для такого волюнтаристського кроку? А які забажається. Наприклад, рада ухвалила, а мер надіслав звернення від місцевих депутатів з якогось питання міжнародної політики. Зараз такі відозви ухвалюють ледь не щотижня. Тут нема порушення Конституції та загрози безпеці держжави. А якщо дуже хочеться? Ну все, далі не буду мерзотникам підказувати, вони й без мене все це дуже добре вміють…
Там є багато інших випадків, які сумнівні або й цілком неприйнятні. Так змішуються повноваження гілок влади. Нині створення громад, перейменування, розмежування є компетенцією Верховної Ради за поданням відповідних рад нижчого рівня. Це теж зайве перенесення до парламенту функцій місцевого самоврядування. Але тут хоч зберігається виключна прерогатива ухвалення рішень тільки представницькими органами влади. А новий проект пропонує, щоб подання було від уряду, що є завідомо неконституційним втручанням державної влади в функції місцевого самоврядування.
Законопроект доволі сирий і плутаний. Деякі норми нечітки і, як я вже написав, з посиленням і поширенням влади президента в непідзвітні йому сфери місцевого самоврядування. Головне питання: навіщо було писати всю цю беліберду, в якій перемішалися хороші зерна з відвертою половою та навіть явною отрутою? Адже вже пройшов попереднє схвалення в Раді набагато адекватніший законопроект про внесення змін до Конституції в частині децентралізації від президента Порошенка. Згідно рішення Конституційного Суду, він залишається чинним необмежену кількість часу (тобто наступна сесія – це не безпосередня послідовна, а будь-яка наступна). За нього треба було б лише проголосувати 300-ми голосами. Там нема жодних подібних проблем у самому тілі проекту.
Але є проблема в перехідних положеннях. Ідеться про згадку про Закон про особливість здійснення місцевого самоврядування в ОРДЛО. За часів, коли вносилися зміни від Порошенка, це не було загрозою, бо той проект мав граничний термін 3 роки і все. Його текст був плодом неприємного компромісу, але в нього внесли такі жорсткі запобіжники, що перестороги були зайвими. За три роки цей пункт перехідних положень став би історичною мертвою згадкою (там же в Конституції зберігаються пункти, за якою системою мають пройти вибори 2006 року, чи коли прокуратура має втратити більшість своїх функцій). Донині той закон уже б не діяв. Але тоді закотили істерику, аж це до трагедії призвело. Зараз Зеленський доручив Кучмі підписати в Мінську (що й було виконано) норму, що це буде закон про ОСОБЛИВИЙ СТАТУС, і буде він діяти на ПОСТІЙНІЙ основі. Тому та норма з проекту Порошенка вже стає загрозливою. Не через себе саму, а через позицію Зеленського.
Що можна було б зробити, щоб мати якісний проект змін і не порушувати Конституцію (про це буде далі)? Рада може внести в той проект зміну. Цього Конституція прямо не забороняє. Але після цього його ще раз неодмінно направити в КСУ, бо без нього не можна жодної коми міняти. Тоді й ризиків би позбулися, процедуру не порушили. А опісля вже оновлений проект, підтверджений у КСУ, провести через попереднє (226 голосів) та остаточне (300 голосів на наступній сесії) голосування. Якби дуже захотіли, то зміну, рішення КСУ та перше голосування могли отримати ще до кінця цієї сесії, а в лютому вже голосувати в цілому. Але ж завдання ставляться, як бачимо, зовсім інші.
==============================
А тепер про головне в усій цій конституційній вакханалії. Уже сама реєстрація нового проекту від Зеленського є незаконною, а голосування за нього буде прямо антиконституційним. Про що йдеться? Я тут написав, що не скасований і не затверджений досі інший проект на цю саму тему від Президента Порошенка. А Закон про регламент ВРУ чітко забороняє реєструвати нові законопроекти (окрім альтернативних у короткий і чітко визначений термін), доки не розглянуті чи не зняті з розгляду попередні на ту саму тему і зі змінами до тих самих норм законів.
Але то ще квіточки. А далі йдуть уже конституційні ягідки. Читаємо наш Основний Закон:
Стаття 158. Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.
Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.
Звучить може трошки кострубато, але це офіційний текст нашої Конституції. Його треба виконувати дослівно, якби це не виглядало комусь неприємним. А в нас зараз якраз і перебуває на розгляді такий проект змін, який “розглядався”. Він ще не був відхилений (тут “не був прийнятий”). Він перебуває на відповідній стадії розгляду. Доки він є, нічого нового паралельно розглядати не можна взагалі.
А що можна? Коли Зеленський так хоче мати свій проект, йому треба попросити Разумкова поставити на голосування проект Порошенка й не дати за нього голосів. Точно проголосує ЄС і, мабуть, все. Після цього попередній проект відхилено, його більше не існує. Можна подавати свій. Але не раніше, ніж через РІК! Можна піти дещо скомплікованим і юридично неоднозначним шляхом: внести зміну в проект Порошенка й після цього відправити проект знову в КСУ, а потім повторно пройти обидва голосування. Попереднє (226 голосів) та остаточне на наступній сесії (300 голосів). Я вже згадував, що через сумнівну позицію Зеленського щодо РФії й ОРДЛО, залишати в перехідних положеннях згадку про той спеціальний закон ризиковано. Звісно, зелені могли б спробувати в такий спосіб більш кардинально переписати той закон і уподібнити його до нинішнього свого. Але тоді в прямому порівнянні обох проектів усі їхні мотиви настільки б прозоро засвічувалися, що їх не вдалося б запорпати, як нині, в термінологічній мішурі. Це вже стає ризикованим.
Ну і є третій варіант. Схвалити наявний на сьогодні проект Порошенка, а потім вносити свої зміни. Але це, згідно прямої норми Конституції, можна буде зробити лише в Раді наступного скликання. А я дуже надіюся, що на той час ми вже будемо згадувати про Зеленського, як нині про Януковича в Ростові.
Чого не можна робити? Не можна просто відкликати законопроект Порошенка. Конституція цього не допускає, а тут ми маємо виключну процедуру. Не можна також “прикинутися шлангом” – зробити вигляд, що попереднього законопроекту ніби й не існує, та почати вести конституційну процедуру щодо свого проекту. Адже це грубе порушення Конституції. От тільки саме таким шляхом вони й пішли. За це колись таки доведеться відповісти. І самому Зеленському, і тим суддям КСУ, які можуть відважитися пропустити такий антиконституційний правовий нігілізм.
«Війна – це мир. Свобода – це рабство. Неуцтво – це сила». Орвелл втілюється у змінах до Конституції. Цю «децентралізацію» із закріпленням прямої одноосібної президентської вертикалі ще будуть аналізувати.
Але є один реальний очевидний СИГНАЛ ТРИВОГИ.
На прямолінійну зміну статусу ОРДЛО у Зеленського не наважились. Вирішили заховати. Отже, Конституція України:
Стаття 92. Виключно законами України визначаються:
ЧИННА РЕДАКЦІЯ:
16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;
ПРОПОНУЄТЬСЯ:
16) адміністративно-територіальний устрій (!!), правовий статус адміністративно-територіальних одиниць (!!); правовий статус міста Києва як столиці України;
Привіт узаконене ОРДЛО простою більшістю ВР (226 голосів замість 300) у статусі, який визначать потім. А далі можна і фактичну федералізацію під таке формулювання, якщо домовляться. Кількаходовочка.
Я казав, всі основні дії зі злиття України під вимоги Путіна будуть не в Парижі. Треба стежити за руками потім. Ось, будь ласка, фокус номер раз.
Владі треба показати, що Конституція не може стати розмінною монетою в небезпечних іграх з Кремлем. Бо на кону не самопіар Зеленського, а безпека України.
Правляча партія прийшла до влади під гаслами народовладдя. Внесені президентом зміни до Конституції, які тільки сьогодні були оприлюднені на сайті Верховної Ради, насправді свідчать про те, що скасовується європейська модель децентралізації.
Вводиться система, коли президент вводить “смотрящих”, яких називає модним словом “префект”.
Президент зможе зупиняти повноваження мерів та міських рад, а також за поданням префекта призначати “державних уповноважених”.
Такі дії – це ніяке не народовладдя. Очевидно, що пострадянські люди намагаються повернутись в New USSR.
Моя позиція по змінам в Конституцію така. Підготовані зміни роблять Україну Росією.
З одного боку, це федералізація з ах*єнною автономією регіонів від усього взагалі, з місцевими референдумами. Особливий статус для будь-якого регіону в будь-який момент.
З іншого боку, це гіперцентралізація влади в руках особисто Президента через префектів, які можуть відкликати обраних мерів у будь-який момент.
Це РФ. Десь буде Чечня, автономна як ніби вона на іншому континенті, а десь буде ручна домашня влада, яка боїться дихнути не туди, щоб їх префект не виї*ав.
Адміністративно-територіальний устрій країни виводиться з Конституції у зал ВР. Це 3,14дець.
Стають зрозумілими причини та сенс миттєвого «розкриття» справи Шеремета та показового затримання ветеранів та волонтерів 13 грудня.
Саме за цими процесуальними діями того ж дня, майже непомітно для населення, Зеленським був внесений проект змін до Конституції України щодо «децентралізації».
- Текст з’явився лише у понеділок перед початком погоджувальної ради в парламенті. Навіть побіжний аналіз цих змін свідчить про згортання децентралізації за європейською моделлю та закладання основ для федералізації, а ймовірно й конфедералізації України. Разом з тим, за цими змінами так зване ОРДЛО зможе де-юре отримати автономію, як і будь-яка інша область України простою більшістю у 226 голосів, звичайним законом, а не Конституційними змінами, як це вимагає Основний Закон зараз.
- Тобто ці зміни – погана калька з федералізації Московії.
- Цинізм влади в тому, що назва законопроекту про одне, а зміст про інше. Більше того, після скорочення кількості депутатів до 300, що вже майже зроблено, зробити автономію можна буде 151 голосом народних обранців. Адже якщо парламент визначатиме устрій і правовий статус окремих адміністративно-територіальних одиниць, то це можливість наділяти їх ознаками автономій.
- Пропозиції щодо введення посади префекта як президентського контролера за місцевими органами самоврядування видаються утопічними, адже ця персона з точки зору права та повноважень не зможе зупинити сепаратизм, а його дії будуть легко блокуватися рішенням «Баришевського» суду. В разі створення антинародної коаліції, роль префекта взагалі буде зведена до нуля, адже рішення у 226 голосів в залі зробить його банальним спостерігачем за політичними процесами. Більш того, в сучасних реаліях судової системи зробити ефективний механізм стримок та противаг є неможливим.
- Хтось скаже, що це збіг двох подій в часі, але мені видається, що відволікання уваги громадян на гучне затримання з дискредитацією ветеранів та волонтерів було цинічно зроблено владою для протягування на цьому тижні змін до Конституції за рецептом Путіна!
Україну перетворюють на Малоросію.
Таким чином, обіцянки про непорушення червоних ліній виявилися брехнею.
Да, ох*еватор давно перегорел. Но сейчас он и не нужен уже. Масса 3,14деца проходит предел Шварцшильда, коллапсирует и устанавливает горизонт событий. Как несложно догадаться, я о проекте изменений в Конституцию.
Это не просто ползучая капитуляция. Это “окончательное решение украинского вопроса”. Это гиперцентрализация власти в руках президента и уничтожение унитарного характера государства. Покушение на конституционный строй.
Принятия этого выкидыша порочной связи юридической профнепригодности с конституцией РФ просто нельзя допускать. Начиная от обычных акций гражданского неповиновения и вплоть до блокирования ВР.
Вот теперь, похоже, нужна полная мобилизация.
Владимир Александрович, вы скромничаете.
Зачем эти полумеры – префекты там и прочая муть?
Есть же модель, обкатанная годами: секретари горкомов, райкомов и обкомов партии!
Вместо всяких идеологически чуждых городских голов и прочих председателей ОГА с РГА.
И ваша партия никогда не потряет в рейтинге, если разрешить выдвигаться на выборах только её представителям!
И никаких гвоздей!
Люди на Майдані гинули, щоб скинути узурпатора, і більше ніколи не було диктатури в Україні.
Зелена сопля ржала з цього, ялозила свою ебонітову палочку на Беркут, а тепер узурповує владу через своїх префектів з надповноваженнями.
Вся їхня кодла, що захопила владу, діє виключно за принципом: коли маєш владу, треба більше влади.
Це наочна демонстрація тим довбням, що повелися на картинку, що зелений узурпатор не врубається в ваш Майдан.
Повіривши їхнім казкам, довбні, ви насрали на Небесну Сотню.
Хлопці загинули, а ви знову обрали узурпатора.
Зеленський згортає децентралізацію.
Давайте називати речі своїми іменами – команда президента Зеленського планомірно нищить децентралізацію України і знову все зациклює на Київ як за Януковича. Ознак того більше ніж достатньо.
Уявіть на секунду. Ви – підприємець. Ви створюєте якісь конкурентні товари і послуги. Ви ризикуєте власними грішми і хочете прибутку. Аж от для початку вас обкладають податками, плюс вішають на вас виплату пенсій пенсіонерам біля вашої фірми. До того вам саджають чиновника, який будь-коли може припинити реалізацію вашого бізнес-плану і усунути вас з керівників фірми. Питання – ви довго працюватимете в таких умовах?
Децентралізація – це те саме підприємництво, тільки ідеться там не про конкретних людей, а про колективи. Про громади. Децентралізація була реформою, яка залишила громадам на місцях частину податків, аби громади самі, без огляду на столицю і обласний центр, вирішували свою долю і кували свій власний добробут. Завдяки децентралізації громаді стало вигідно шукати інвестора, який би на її території будував підприємство. Всьому цьому тепер надходить край.
Першим ударом по децентралізації став Бюджет України 2020 р., за яким держава зобов’язалася підняти зарплатні бюджетникам, але переклала ці розходи на місцеві бюджети. Гарно там, де на території громади знаходиться розвинуте підприємство, – податки там в бюджеті лишаються космічні. А якщо таких підприємств на території громади нема? Що тоді?
Водночас уряд удвічі зменшив бюджетні субвенції громадам. Одні субвенції (фінансування спорткомплексів, медичних установ) зникли взагалі, інші (підтримка територій, що постраждали від війни на Сході) – добряче зменшені. Працюйте, шановні! Очевидно, коштів, закладених урядом, на всі ОТГ не вистачить, тож як у попередні часи керівники громад муситимуть випрошувати кошти в Києві, а це – тепличні умови для розквіту корупції, задля боротьби з якою децентралізацію взагалі-то впроваджували.
Але й цього мало. Щойно президент вніс проект змін до Конституції України, який від самостійності громад не лишає каменя на камені. Оцініть самі.
По-перше, проектом закону взагалі не передбачене поняття «місто» – там передбачена наявність громад, округів та областей. Владу в громадах роблять зразу ж вельми слабкою. Громадами та округами мусять керувати ради, депутатів яких обиратимуть на 4 роки, а голову ради – на один рік з числа депутатів за принципом ротації, тобто через рік мусять обрати когось іншого. Все це в країні з тисячорічною традицією єдиноначалля. Доречне питання – а чому б успішного голову громади не обрати кілька разів підряд як правління на фірмі?
Натомість впроваджують інститут «смотрящих президента» – їх назвали модним словом «префект». Префектів за поданням Кабміну призначатиме президент на 3 роки. На відміну від часів президента Порошенка префект матиме повноваження зупиняти акти місцевого самоврядування та зупиняти повноваження обраного голови громади та самої ради громади. А ще префект може видавати свої акти – обов’язкові до виконання. Іншими словами, відверто слабке та тимчасове керівництво громад муситиме не тільки бігати в столицю благати про виділення бюджетних коштів, воно муситиме ще й всіляко улещувати місцевого префекта і його офіс. Інакше піде це керівництво в розхід, а на заміну йому оберуть керівників нових. Здорово?
Кому вигідне все це? По-перше, центральній владі, якій зовсім не хочеться ділити владу з харизматичними лідерами громад на місцях. А ще це вигідно олігархам, яким набагато простіше вирішувати питання з Києвом, а не з громадами, які вимагатимуть речей цілком конкретних, – вони живуть там.
І це ще я не згадав про дивовижну новацію – особливий статус регіону (Донбасу) Верховна Рада зможе надавати простою більшістю голосів – 226 депутатів.
Місцеві громади ставлять під цілковитий контроль і залежність від Центру. Якщо хтось не в курсі, робиться це все «задля зменшення надмірної централізації влади». Цинізм і нахабство ЗЕкоманди не перестає дивувати.
Зміни до Конституції від Зеленського – це узурпація влади та гібридна капітуляція.
Внесений Володимиром Зеленським до парламенту проект Закону України “Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)” несе наступні загрози національній безпеці та принципам демократичного устрою:
- Так запровадження можливості припиняти повноваження органів місцевого самоврядування створює надмірні можливості впливу глави держави на життєдіяльність територіальних громад та ризик узурпації влади.
- Відродження ідеї місцевих референдумів у час російської гібридної агресії може мати негативні наслідки для національної безпеки України – саме темами референдумів любить маніпулювати російська «п’ята колона» в особі Медведчука та йому подібних.
- Пропонована в проекті редакція п. 16. ст. 92 Конституції України дозволяє запровадити так званий особливий статус для Донбасу або для будь-яких інших регіонів без внесення змін до Основного закону простою, а не конституційною як зараз, більшістю голосів у парламенті.
Тому закликаємо депутатів утриматись від голосування за даний проект змін до Конституції.
Державний суверенітет, унітарний статус України та демократія – основи української держави. Жоден політик, навіть президент не має права ставити їх під сумнів задля власних авантюрних політичних цілей.
Ухвалення цього проекту внесення змін до Конституції України дасть РФ низку нових можливостей для посилення гібридної агресії проти України.
