Зірка на ім’я Наос
Я вам скажу, щоб ви там не сильно задирали носи отим своїм Відродженням. Араби повідкривали усе, що ми приписуємо Ренесансу, ще на півтисячі років раніше (під час глобального потепління VII-ХІ століть). Європейці здебільшого просто сплагіатили (Коперник полінувався навіть арабські позначення з малюнків забрати). При цьому, не розуміючи глибини нових наук, ще й перетворили їх на якусь метафізичну дурню, як наприклад الكيمياء, що стала містичною алхімією. Алхімія – це набір дуростей і шахрайства, хоч є предтечею сучасної хімічної науки. Педагогам. Цитований вами автор “Великої дидактики” (1632) був алхіміком при дворі імператора Священної римської імперії. Однак, з часом його спіймали на шахрайстві, і він мусив ховатися в одного польського магната. Через алхімію, а не за принцип наочності, він мав тікати…
Повернемося до наших зірок. Імена більшості зір на небі дали арабські астрономи. Разом із похолоданням в арабську імперію прийшло панування релігійних скептиків, які ставили під сумнів емпіричні знання. Ось ти повторив дослід сто раз, і в тебе сто раз вийшов той же результат. То скептики кажуть: “Не факт, що наступні сто раз буде те саме”. За логікою та Арістотелем вони праві, але по життю, як виявилось, ні. Потім прийшов Галілей і сказав європейцям: повторюваний результат досліду – достатня підстава вважати, що він повторюватиметься завжди. В такому твердженні тодішні християни та інші віряни не знайшли свого Бога – релігійні скептики перетворилися на релігійних фундаменталістів. З тих пір араби перестали давати хоч щось для науково-технічного прогресу людства.
Але в тому, як вони називали зірки є щось містично-фантастичне. Ось наприклад Наос (ζ Корми). Це блакитний надгігант, найгарячіша зірка відома людству (42 000°C на поверхні). Він виник із червоного надгіганта. У червоного надгіганта зоряний вітер густий і повільний. У блакитного – рідкий і швидкий. Тому його теперішній вітер доганяє колишній, створюючи досить незвичну картину. Знаєте як його назвали араби? سهيل هدار – “величне ревіння” або “найяскравіше ревіння”. Звідки вони могли знати те, про що ми дізналися лише за тисячу років? Як вони могли знати?! Ось тут починаєш задумуватися про палеоконтакт 😆
Мораль. У наш час дехто ставить “дорівнює” між доступом до інформації та знаннями. Інформаційна революція ХХІ століття не призводить до поглиблення знань людства. Тому у нас з’являються свої “скептики”: пласка земля, вакцинофобія, несилова взаємодія, лептонний бог… Біда в тому, що демократія – це влада більшості над меншістю. Ця влада отримується єдиним шляхом – популізмом. Так ось, тупі “скептичні” ідеї стають все більше і більше популярними. Незабаром більшість не захоче науки. А не захотівши науки, втратить технології, а втративши технології, буде крутити верблюдам хвости замість того, щоб розширювати горизонти пізнання і можливостей.
