МВФ поїхав. Що далі?

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Отже, чергові переговори уряду України з МВФ закінчилися, скажемо м’яко, нічим. У фільмі «Слуга народу» герой коміка Зеленського щиро й гарно послав у дупу МВФ. В реальності МВФ посилає президента Зеленського приблизно за тою ж самою адресою. Те, що вдавалося щоразу президентові Порошенку, у президента Зеленського завершується новим і новим провалом. Можна насолодитися глузами з шоумена, який справді відчув себе «найвеличнішим політичним лідером сучасності». Але що далі? Спробую спрогнозувати.

По-перше, бюджет на 2020 рік наразі приречений. Цей бюджет і так по факту зруйнував реформу децентралізації та зекономив на всьому, на чому тільки може. Але навіть в такому вигляді виконати його буде нереально. У жовтні бахнулися показники виробництва в України: -5%. Це дуже багато. Наслідком буде зменшення податкової бази і, відповідно, надходжень в бюджет. Уряд муситиме економити на всьому, на чому тільки можна. А це означає – борги по з/п для бюджетників та скорочення соціальних програм. Почне лютувати податкова – відповіддю буде масовий ухід підприємців у тінь.

Ще один сюрприз – закредитуватися у комерційних банків не вийде. МВФ тим і цікавий, що він дає гроші державам під ду-у-у-уже маленькі відсотки, бо передбачає, що гроші ті підуть на розвиток країни. Якщо гроші країні не дає МВФ, з якого дива ризикувати комерційним банкам? Це означає, що гроші даватимуть тільки під великі відсотки та під цілком конкретну заставу. Це означає, що варіант безмежного продажу української аграрної землі іноземцям встає в повний зріст. До яких наслідків це призведе, можна тільки уявляти.



Щось мені підказує, що особи у білих пальтах, які плескали у долонечки відкриттю ринку землі, не підуть на вулиці пояснювати переваги того ринку розбуреним громадянам, більшість з яких категорично проти. Можна опинитися і у багнюці, і на вилах. Команда Порошенка це розуміла – тому й не поспішала.

Оговорюся зразу. Я не вірю в те, що всім цим скористуються, аби Україну знову підпорядкувати Росії. Давайте не забувати, частина ЗЕкоманди – їхні нардепи, грантоїди, прибічники – це ті люди, які виходили проти цієї перспективи на Майдан-2014. Так само я не вірю, що уряд піде на оголошення дефолту, як цього щиро жадає олігарх Коломойський – от вже хто справді радіє від’їзду місії МВФ. Чому? Бо дефолт призведе до такого погіршення економічної ситуації в країні, що часи Порошенка стануть пригадувати як економічний ренесанс. Протестні настрої посиляться настільки, що до вибуху знадобиться лише одна іскра.

І так. 10 мільярдів доларів від Москви, про які говорив Коломойський, – блеф. Росія не має зайвих 10 ярдів, аби подарувати їх Україні. Росія сама мріє про зняття санкцій, бо «смішні санкції» поклали її економіку на бетон пузиком. РосСтату вірити не можна, але є ознака, яка говорить промовисто, – в Росії згортаються супермаркети, бо росіяни економлять на всьому. Які 10 мільярдів, про що ви?

Але ж саме цього й хоче Москва, скажете ви? Аби в Україні здійнялося повстання, яке розколе Україну і дасть Росії змогу створити нові й нові ДиРи? Це правда. І отут я хочу нагадати слова, сказані нещодавно в інтерв’ю віце-президентом Асоціації «Україна-ЄС» і депутатом Європараламенту Віолою фон Крамон: «Захід надто багато вклав в Україну, аби її просто взяти і покинути».

Захід наразі нас не покинув і не відцурався від нас – не в останню чергу завдяки Петру Порошенку. Захід, по-перше, працює з тим керівництвом України, яке більшістю голосів обрав народ (а це для Заходу святе). По-друге, Захід це нинішнє керівництво України дресує і виховує. «Або будеш робити, як треба, або дружи з олігархом Коломойським». Тобто або буде проводити реформи, початі президентом Порошенком, або дограєшся до голодних бунтів. Для такого виховування Захід має чимало ефективних важелів. МВФ – лише один з них.

МВФ поїхав. Далі буде.


Тамара Горіха Зерня
Тамара Горіха Зерня

Місія МВФ від’їхала з України, але пообіцяла повернутися (але це не точно).

Махаючи на прощання рукою, Глава місії відзначив, що вони віддають належне «істотному прогресу, якого було досягнуто протягом останніх кількох місяців у просуванні реформ та продовженні виваженої економічної політики». (Щоправда, у Мінфіні це переклали як «дотримання», а не «продовження», уникаючи будь-яких асоціацій із політикою «попередників», яку тепер доводиться чи то продовжувати, чи то дотримувати.)

На що варто звернути увагу у цьому повідомленні – крім того факту, звичайно, що Місія вдруге їде додому, залишаючи Україну без грошей.
У заяві пана Родена йдеться про те, що вони обговорюють заходи та реформи, які могли б лягти в основу нової програми підтримки МВФ.

Чекайте, панове. А куди поділася стара програма? Та сама, яка була ухвалена у грудні 2018 року, на суму 3.9 млрд. доларів. Під яку «попередники» пішли на непопулярний крок підвищення вартості газу для населення на 23.5%, що на думку багатьох стало одним із ключових чинників програшу ПП на виборах?
Стара програма, з якої Україна встигла отримати 1.4 млрд. долари, і на цьому все? Як же травневий і листопадовий транші, які мали надійти уже в рученьки зеленої команди? Рученьки кривими виявилися, так?

Для допитливих. Кошти першого траншу були направлені для поповнення золотовалютних резервів України. Тих самих резервів, які нова влада використовує для підтримки курсу гривні.

Але є і хороша новина! У зоопарку народилася пандочка. Місія МВФ не грюкнула дверима, а лишила маленьку шпарину за спиною з обіцянкою повернутися. Ця обіцянка – морквина перед носом Зеленського, яка, по ідеї, має утримати його від різких кроків з «ПриватБанком». Вона ніби натякає: дивись, яка висить, солодка та бажана. А на її місці може висіти один бородатий аферист міжнародного масштабу. І навіть для його ляльок місце залишиться.

МВФ поїхав. Що далі?


Сергей Марченко
Сергей Марченко

Денег нет, но вы держитесь. Когда Медведев говорил это пенсионерам в Крыму, было весело. Когда миссия МВФ снова уехала из Украины без результата, уже как-то не смешно.

Совсем не весело, когда единственная проблема в отношениях Украины и Фонда – олигарх Коломойский. Да, тот самый олигарх, которых новая власть обещала лишить влияния, но почему-то не лишает.

И совсем не до смеха, когда глава ПриватБанка Петр Крумханзл попадает в больницу с инфарктом (предположительно). Надеюсь, все знают, что имитация инфаркта – любимое средство ликвидации у КГБ-ФСБ? И наверняка все помнят последнее интервью Коломойского, где он агитирует сворачивать Евроинтеграцию и возвращаться к России.

Проблема Коломойского – это не проблема отношений с Фондом. Это проблема Украины. Потому что пока романтики восторгаются новой командой власти и рассказывают, что команда Зеленского ломает систему, Коломойский очень даже системно высасывает из Украины все, до чего может дотянуться.

Никто ничего не сломал. Зависимость власти от олигархата приобретает совершенно уродливые формы. Простой и понятный кейс: Можно взять деньги у МВФ под 2-3% годовых, но без Коломойского. А можно взять у частных инвесторов: с Коломойским, но под 15-18%. Без кредитов МВФ Минфин вынужден занимать у частников под 18%. Цена вопроса для бюджета – миллиарды гривен переплаченных процентов по таким займам. А вы и дальше рассказывайте о сломанных системах и новых политиках.

 

Карикатура © Олексій Кустовський / Радіо Свобода
«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»

Поділитися:
Share

Усі відео