Корінь корупції
Корупція – це опція, прописана в нашому “BIOS”. Незважаючи на десяток мутацій, які відділили нас від найближчих родичів, ми належимо до ієрархічних мавп.
Природа любить ефективність. А найбільш ефективним для мавп способом добитися результату є домовленість із мавпою, що стоїть на вищому соціальному щаблі. Тут у хід іде все, від грумінгу до сексу чи їжі в обмін на послугу. Така поведінка прописана в нашому генотипі.
Тому, незважаючи на наше соціальне положення, потяг до корупції – природне явище. Однак, у соціальних тварин є механізм гальмування “нижчих” потягів. Назвемо його умовно – “сєченівське гальмування”. Чим більша “соціальність” тварини, тим більша можливість зупинити природний, але в цей момент часу соціально шкідливий, потяг.
Навчити/привчити людину уникати або опиратися потягу до корупції можна. Знаєте, коли потрібно починати? Під час першої годівлі дитини після народження. Це до чортиків складно. І найголовніше – як усі мавпи, ми вчимося на прикладах. Важливо не подавати прикладу корупції як стратегії поведінки. Я не про те, щоб не обговорювати при дитині: “я проти корупції, але нехай кум усе порішає”. Я про те, щоб не допускати “корупції” навіть у сімейних відносинах.
Не забуваймо, що корупція – це гра, в яку грають двоє. І корупціонер – не лише той чиновник, який отримує бонуси, а й той простий українець, що їх йому приносить. Від корупції нас можуть врятувати лише когнітивна психологія, нейрофізіологія та трансгуманізм. А можливо, і не зможуть. Більш за все, людина без потягу до корупції – це вже зовсім інший вид тварин.
Пригальмуй свою внутрішню мавпу – стань Людиною.
