В гості до ПАРЄ
Я прочитала інтерв’ю глави української делегації у ПАРЄ Єлизавети Ясько. І щоб відразу відсікти зайве: мені абсолютно байдуже, скільки їй років, я не вважаю вік чеснотою чи мірилом компетенції.
Так, я не люблю занадто дзвінких резюме з «блокчейн-стартапом» і намистом абревіатур, які майорять як ікла на шиї аборигена. Я б особисто на роботу таке не взяла, надивилася на магістрів орбітальних наук і стипендіатів усіх мислимих фондів, які по факту не можуть власне CV перекласти. Та це виключно мій пунктик; зрештою не я голосувала за слугу народу.
Але, але… Якщо подивитися біографію народної депутатки у відкритих джерелах, то у жодній публікації, ні у вікіпедії, ні на сайті ВР, ні у передвиборчих матеріалах не сказано, що вона вчилася у Москві.
«А ещё я училась в Москве, кстати – есть такая страница в биографии. Я окончила МГУ, была там в самое интересное время – в 2013–2014 годах» – нічого цього немає в офіційній біографії.
І ще одна цікавинка. Єлизавета Олексіївна Ясько є засновницею ГО Yellow Blue Strategy. Другим співзасновником організації є Ясько Олексій Андрійович, її батько. Який, у свою чергу, є засновником і головою діючої всеукраїнської ГО “Російська музика і культура”.
Також, за словами самої Єлизавети, вона «общалась с огромным количеством российских дипломатов, политиков». У принципі, якщо врахувати, що Школа державного управління в Оксфордському університеті, де вона вчилася, фінансується людиною з близького кола Путіна, Леонардом Блаватніком, то пазл починає складатися. Бо я, наприклад, не думаю, що спілкування з «величезною кількістю російських політиків» є must have опцією для 28-річної українки.
Але добре, повертаємося до інтерв’ю. Як відомо, «стара» українська делегація у ПАРЄ зупинила свою роботу в Асамблеї 25 червня на знак протесту проти повернення у ПАРЄ росіян. Наші делегати вийшли з сесійної зали, залишивши за собою право працювати у комітетах з питань протидії російській агресії. Тобто формально українці зберігали важелі кулуарного впливу та доступ до обговорення документів ПАРЄ.
А далі відбулося дивне. В Україні було оголошено про створення «нової» делегації, яку і очолила пані Ясько.
«Статус делегации такой, что она сформировалась по нашим, как бы, внутринациональным украинским правилам».
Але від України у ПАРЄ не подають credentials нової делегації, тобто документ, який наділяє нардепів правом представляти Україну в Асамблеї. У ПАРЄ нагадують, що повноваження постійної делегації від Верховної Ради восьмого скликання закінчуються об 11:30 30 вересня.
Пані Ясько стверджує, що повернення нашої делегації у повноформатному режимі неможливе, оскільки це буде «зрадою національних інтересів». При цьому ми втрачаємо шанс на непублічне, закулісне протистояння з росіянами, і не будемо мати впливу на роботу комітетів. Більше того, силами попередньої влади була сформована коаліція союзників України у ПАРЄ, і 6 вересня відбулася зустріч представників України та делегатів цих країн (Польща, Грузія, країни Балтії, Швеція та Великобританії), де від наших чекали чіткої відповіді: ну що далі, протестуємо чи ні? Координуємось?
Не дочекалися. Зате пані Ясько їде у ПАРЄ явочним порядком, у статусі гостя. І так само пропонує старим-новим членам делегації (є кілька людей, які перейшли у новий склад) скористатися гостьовим форматом.
Насправді, це нове слово у практиці європейської дипломатії. Ну, гостями так гостями, що вже тут. Хоча я підозрюю, що новообрані слуги просто провтикали строки подання документів.
Ви почитайте депутатку. Вони досі між собою спілкуються у чаті, навіть установчих зборів не провели.
«У чатику»… це так мило. І ще ось це:
«В первую очередь [треба] разобраться, что, где, как. Кто есть кто. Посмотреть на карту вообще…»
Перечитав на “Лівому березі” інтерв’ю Єлизавети Ясько. Це нова очільниця української делегації в ПАРЄ. 28-річна депутатка від Слуги урода зі значною колекцією дипломів престижних вузів та програм, але з нульовим досвідом у сфері міжнародних відносин (на відміну від питань культури, де має деякі досягнення).
Я принципово не буду її ні тролити, ні піддавати обструкції, ні висміювати, ні навіть препарувати цей і кілька інших її текстів та інтерв’ю. Є кому цим займатися й без мене. Оскільки дівчина захоплено відгукується про можливість працювати спільно з Мустафою Джемілєвим, визнає правильність дій попередньої делегації в ПАРЄ, не обливає брудом Порошенка і його владну команду, а хоча й епізодично, але наголошує на позитивах і правильності курсу, на неї вже спрямували команду “Фас!” Усяке шаріївське та навколошаріївське сміття обливають її брудом і навіть переходять до брутальностей та брудної лайки. Брати участь у цьому не хочу, але й радіти від такого “хрестового походу дітей” теж не бачу сенсу.
Єлизавета Ясько очолила делегацію в надзвичайно важливому для України міжнародному органі, а поки демонструє абсолютне нерозуміння, що і як там робити. Деякі її заяви (на фоні загалом правильної патріотичної і протиросійської риторики) викликають отетеріння. “З росіянами треба спілкуватися”, несприйняття практики тролінгу московських політиків (це вже плювок у город Б. Берези та О. Гончаренка), певне капітулянство перед фактом російської дипломатичної навали, жорстке заниження рівня загрози й можливостей РФ після їхнього повернення в ПАРЄ… Таких речей там удосталь. Але сумнішою все ж є абсолютна непідготовленість, ненапористість та відсутність яскравої харизми. Дівчину на посаду запропонували симпатичну, ідейно майже правильну, позитивно настроєну, цілком прозахідну, але при тому нашу участь на площадці ПАРЄ фактично злили. І це вже схоже на цілеспрямовану політику. А Єлизавета Ясько тут явно майже ні при чому.
Усе почалося, коли напередодні скандального засідання, коли РФівську делегацію повертали в ПАРЄ, Зеленський відмовився зустрітися з українською делегацією та виробити спільний план протидії. А тоді до його результату на виборах увага була настільки висока, що десяток його дзвінків лідерам ключових держав Європи зірвав би всі лобістські зусилля Рашистану. Саме так у співпраці з делегацією й дипломатами постійно поступав П. Порошенко. Спершу здавалося, що це від фатальної недосвідченості, та після його зустрічі з Макроном стало зрозуміло, що ПАРЄ свідомо злили росіянам.
Інша, вже ближча за часом проблема пов’язана з головою комітету закордонних справ Богданом Яременком. Я переважно негативно оцінював більшість його зовнішньополітичних заяв та ініціатив. Як і самовпевнено зверхній стиль озвучування “істини в останній інстанції”. Але зараз колишній голова служби протоколу прем’єра Януковича (нічого поганого в цьому не бачу, просто так, для справедливості, бо якось дуже всі стали затирати своє відношення до президента-втікача) й генконсул у Стамбулі (найвища дипломатична посада Яременка) наробив значно більше зла. Нещодавно в Ризі відбулася нарада представників делегацій країн-друзів України. Там була не Ясько, а якраз Яременко. І він повністю розвалив ці консультації. Жодної позиції, жодної пасіонарності… Якщо українцям нічого не треба, то навіщо демонструвати принциповість нашим друзям і саботувати осінню сесію? Вони чесно висловлять свою позицію через озвучення правильних заяв та й по всьому.
Але сталося ще дещо значно гірше. За статутними документами ПАРЄ після завершення каденції парламенту стара делегація автоматично не втрачає повноважень. Аж до січневої сесії свої обов’язки могли повноцінно виконувати члени попередньої делегації на чолі з Ар’євим. Так, вони б офіційно саботували урочисте засідання з нагоди 70-річчя Ради Європи, але при тому працювали б у комітетах (якраз питання Криму буде розглядатися), тролили б росіян та їхніх лобістів, координували б дії наших друзів. Але є окремий пункт, який визначає, що повноваження старої делегації припиняються з миті ухвалення та публікації (не реєстрації в Страсбурзі!!!) складу нової.
Соромно, що про це знає, аж до номеру статті й пункту, журналістка Кошкіна й не знає нова голова делегації. А ще або не знає, або вчинив умисно шкідницьку дію Яременко. Я колись був першим заступником голови того самого комітету у закордонних справах і добре знаю, що затвердження й оголошення складу парламентських делегацій України відбувається за рішенням і підписом не голів цих делегацій, а якраз голови профільного міжнародного комітету. Яременко зробив це невідкладно, чим відразу позбавив прав стару делегацію, про що нас невідкладно поінформували зі Страсбурга. А оскільки новий склад реєструватися на осінню сесію не стане (ніби з принципових мотивів, як протест проти повернення російської делегації), то московитам віддали повний картбланш на всю осінню сесію…
Отака історія, звиняйте. Ви думали, що наша зовнішньо-політична катастрофа за останній тиждень обмежилася руйнуванням двопартійної підтримки в США, втратою сприяння Україні з боку Франції, Німеччини, основних органів ЄС, єврейських потужних лобістських груп? Ні, це ще не кінець. Зараз похоронили наші впливи в ПАРЄ… Ах, ледве не забув. Зеленський уже офіційно відмовився від участі в саміті НАТО, а представниця уряду у ВРУ Верещук чітко заявила, що Україні не треба йти в НАТО, бо цього нам не дозволить Росія. Тому маємо “перемогу” ще й на цьому керунку.
Але ще пару слів про людину, яка поки до всіх цих капітуляцій і програшів стосунку не має, про Єлизавету Ясько. Так, до неї поки є багато симпатії й довіри (значно менше надії). Але чомусь згадався мені улюблений у дитячі роки роман геніального письменника й гуманіста Януша Корчака “Король Мацюсь Перший”. Там є розділ, де діти беруть владу в королівстві, очолюють уряд, армію… Про тих дітей ніби й нічого особливо негативного не було сказано, просто країна дуже скоро припинила своє існування. Прийшли чужі дорослі лідери інших держав, які швидко окупували королівство, яке під дитячим наївним управлінням опинилося в глибокій кризі, та запровадили там жорстокий окупаційний режим. У нас крім отаких щирих і наївних дітей до влади прийшла й купа брудних авантюристів, які і країну й нас з вами запросто здадуть чи продадуть. Тому наша ситуація ще критичніша, ніж у тому дитячому королівстві… А діти таки справді невинні…
Это новое лицо от “Слуги народа” стало главой украинской делегации в ПАСЕ. Я даже не хочу называть и запоминать её фамилию. Я вообще не хочу запоминать фамилий новой власти.
Как заметил кто-то в тви (сорри, не запомнил кто), верните, блд, мне моих ламповых Арьєва, Парубия, Геращенко, Омеляна, Супрун, Вятровича (Авакова можете оставить себе). А сейчас это какие-то чужие неинтересные мне люди совершенно. 😉 #ЗекоМанда.
* * *
До фєні її зовнішній вигляд, вік та інший background. І закінчити можна все, що завгодно.
Але на цій посаді потрібні харизма, досвід політичних баталій, широкі кулуарні зв’язки з депутатами інших країн, міжнародний авторитет, миттєва реакція та вміння дискутувати щодо широкого спектра тем. А всі її регалії – то все одразу і нічого одночасно. Бачив таких. Плавав. Знаю.
Фото © Lb.ua
