Є дві таблетки – червона і синя
Ой, він кортежем совається, а як же вєлік?
Ой, Макрон і Трамп нас зливають, а Зеленський не проти?
Ой, нам запісяли очі істерикою (привіт “недорогенькі”) про Роттердам+, а виявляється, це нормальна штука була?
Ой, сєпарів випускають, регіонали на голову садяться, країну вже доять на бабло “нові зелені обличчя”?
Ой? Серйозно?
Вже можна говорити “а ми попереджали?” чи ще трохи почекати?
Любий друже, є дві таблетки – синя і червона.
Тобто ти або хом’ячком сидиш і пишеш в соцмережах своє “Ой, … !” (тут є підпункт – біла пальтошка “дайте йому 100 … 150… 200… 500 днів”).
Або ти маєш бути готовий вийти на вулицю за збереження державності. За що саме виходити?
За те, щоб упирі та упирята не зазіхали на мову та історію.
За те, щоб саджали сєпарів і російську агентуру, а не відкривали дорогу для російського переслідування українських воїнів.
Щоб не відводили війська, а йшли вперед.
Щоб за кожного нашого вбитого московські посіпаки мінусовали 10 своїх.
Щоб гнилій європолітиці заливали за комір наші дипломати…
Все це і є складові суб’єктності і вираженої державності.
Це тобі важливо?
Тоді забудь про “ой, тільки без політики”, почни думати головою, а не лише в неї їсти. Збереження державності – це політика. Дуже велика політика. Тут компромісів не існує. Або ми є. Або нас… і тебе теж – нема.
Відсидітися збоку не вийде. Сьогодні 21 серпня, друже. Загугли “Прага 68”. Тоді теж окремі “таланти” хотіли домовитися. Загугли.
А потім ще раз прочитай:
“Є дві таблетки – червона і синя”.
