Культя лічності
Блд, як же дістало!
Рабська кров свербить у них в жилах в районі шиї. У тому місці, де зазвичай чіпляють ошийник.
Хочеться вождя, дуче, фюрера, батька народів і короля Людовика з будь-яким порядковим номером.
Голова СБУ назвав офіцерів СБУ “вірними шпагами президента” (цікаво, їм подобається?). Королю потрібна відданість, і про Україну шефу служби вже якось і згадувати незручно. Фрейд плаче від обмовки в обнімку з Дюма та мушкетерами.
Ймовірно, СБУ нам більше не можна буде розшифровувати з любов’ю як Служба Божа України навіть жартома.
Бо вже, бачу, не України.
Святослав Олійник ще раз довів, що проби на ньому ставити вже ніде, і усипав Київ лайтбоксами – першою ластівкою, що тренда, що безжалісно насувається.
Запевнивши президента Зеленського в своєму вірному служінні йому особисто, він вирішив не зупинятися на досягнутому.
Він завзято закликав військових присягнути особисто Зеленському, а то присяга народу України якось не комільфо. Тим більше, що керівник держави і є народ, це все знають.
Але на цьому він зупинятися не став і закликав церкву шанувати президента Зеленського. Мабуть, по-старому шанувати Бога церкві не личить.
Монокоаліція під девізом “ми ніхто” готова узаконити навіть власну кастрацію.
Ви думаєте, це просто прояв клінічних випадків?
Даруйте, озирніться навколо, пройдіться по телеканалам і сторінкам.
Кругом змагаються в епітетах.
Мажорному маршу визначень розуму, чистоти, геніальності, прозорливості, чесності, доброти та божественної суті Його Голобородія може позаздрити не тільки владимир владимирович, а й особисто іосиф віссаріонич в кращі роки.
Сонцеподібний лик не тільки малюють, ліплять і тиражують у всіх пристойних і непристойних формах, але вже і набивають на всі частини тіла або грайливо втілюють в нігтях в процесі манікюру та педикюру.
Давно заточені в правильну сторону ЗМІ змагаються в найвищому ступені опису подвигів нового Геракла, не звертаючи уваги на те, як про них витирають не тільки царствені ноги, але й штиблети різнокаліберних придворних.
Це не заважає. І запаси сиропу та єлею – невичерпні.
Чимала секта зовсім відморожених прихильників готова палити на вогнищі, люструвати, каструвати, розчленовувати і жерти живцем будь-кого, хто ставить під сумніви будь-який “чих” сонцеподібного.
Будь-який з безлічі диких проколів трактується як божественне одкровення.
Буквально все, включаючи схід сонця, закони фізики та ранкову ерекцію, ставлять в заслугу найвельможнішому з блискучих.
Безумовній вірі кожному слову хором заздрить вся номенклатура заслужених богів.
За гримасами роликів, розмитим желе брифінгів, бульбашками заяв і практичним нулем конкретних дій ніяк не роздивитися особистості.
Особистість поки встигла зробити лише крок від рояля і метушливо застібається.
А культ особистості вже є.
Ну як культ? Правильніше буде сказати російською – “культя” особистості.
“Культя лічності”, використовуючи переважну мову фігуранта.
Спраглій масі ще не затиснули тестикули у відповідному пристрої, а істеричне обожнювання вже бризкає оргазмом.
Ще ніколи під цим сонцем не лютувала така всепоглинаюча любов до мильних бульбашок.
Сталева нація, яка тільки що витримала всі таранні удари, повільно осідає у власний шлак.
Я дивлюся на шалену виставу без сценарію та задуму, що складається з одних декорацій.
Слухаю какофонію з оркестрової ями. І чекаю.
Чекаю відкату. Так-так. Це саме там, де від любові до ненависті.
В даному випадку відкат буде феєричним. В ту сторону штовхнули божевільний маятник. Назад може повернутися не менш божевільна сокира.
Тому що культ буває тільки у особистості.
А це культя. Куль-тя.
Або “кукса”, якщо говорити титульною мовою тих, хто не вимкнув всередині себе світло.
О, як же солодко іноді сказати собі “Нах*й толерантність!”
Правда? Отож…
Карикатура © Олег Смаль
