Грузіє, вибач…
08.08.08 я дуже чітко для себе усвідомила, що наступною буде Україна. Що світ нічого не зробить для захисту Грузії, а потім і нас, окрім «глибокого занепокоєння».
Це були дні, коли українські політики зняли маски. На захист Грузії став тоді тільки Віктор Ющенко та його команда. Інші боялися втратити прихильність Москви напередодні президентських виборів. Серед інших були політичні аксакали, вже впевнені в своєму майбутньому президентстві, й нові політики. Але всі вони загравали з Кремлем в надії на дешевий газ, прихильність телеканалів.
08.08.08 я чітко і назавжди зрозуміла, що в політиці немає нових і старих, а є ті, хто з принципами і безпринципні. За безпринципність старих і нових потім платить вся країна.
В цей день щороку я говорю: Грузіє, вибач, що ми тебе не захистили, що нас було мало, що більшість сховалася й не зібралася навіть на позачергову сесію ВР. Ми зараз дорого платимо за це.
Люблю тебе, Грузіє. В нас спільний ворог. І спільна боротьба за відновлення територіальної цілісності наших прекрасних країн.
