Я дуже гарно пам’ятаю, як у 2012 р. регіонали глузували, мовляв, питання української мови для українців непринципове, бо «Мовний майдан» зібрав мало людей. Після прийняття у першому читанні Закону про мови на захист милої регіоналам російської мови не вийшов взагалі ніхто. А це вже не піар.
НЕдорогий Володимире Володимировичу. В день вашого народження, після всього того, що за 4 роки (насправді – більше) ви зробили з моєю Батьківщиною, характер побажань, які я мав би вам зичити, гадаю, і так очевидний. Але.
Знаєте, чого я зараз очікую? Виття про наїзд в Україні на свободу слова. При чому не від ригів – з ними все зрозуміло.
Людство тому й живе за законами, а не за справедливістю, бо закони пишуть для всіх, тоді як справедливість – річ дуже індивідуальна. І саме тому апеляції до справедливості неймовірно небезпечні. Всю світову історію до справедливості апелювали тоді, коли діяти за законом НЕ хотіли.
Ми не маємо права на помилку – ворог нам її не пробачить. Сьогодні повалення гетьмана – завтра Голодомор.
Дві події, які сталися протягом одної доби, помножили на нуль два найбільш популярних твердження антикорупціонерів. Те, що корупцію можна перемогти репресивними методами. І те, що на Заході в разі будь-якого крупного проколу чиновники тут же подають у відставку (на відміну від наших) і зазнають покарання.
Українські військові кораблі грандіозно опустили весь хвалений військовий флот Росії. І московські неоімперці, і українські всепропадли за звичкою в унісон зараз співають однакової: «Всього лише пошуково-рятувальне судно та буксир протягнули! Хіба то перемога?!» Оцінимо?
Той хто розуміє, що проблема в ньому, – міняє себе. Той хто бачить свої проблеми в інших, – підтримує тих, хто обіцяє вирішити його проблеми за нього. Історія безжальна. Кому віддасть перевагу в цьому цивілізаційному виборі пересічний українець, я не знаю. Я знаю інше. Якщо зараз він обере популістів, невдовзі ми знову обиратимемо між Заходом і Москвою.
Я не знаю, хто буде переможцем президентських виборів, – на щастя, я живу в країні, де цього не дано знати нікому. Зате я знаю, хто уже став найбільшим моїм розчаруванням на цих виборах, – це музикант і вокаліст групи «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук. Були часи, коли Вакарчука я сильно поважав. А зараз я ніяк не можу збагнути, він настільки захоплений дурник чи настільки закінчений цинік?
Існує чимало доказів того, що посадка Юлії Тимошенко владою Януковича була якраз формою внутрівидової боротьби – одні прибічники Москви (риги) прибирали іншого прибічника Москви (ЮВТ).
Ніхто не збурився через допис Шалайського, в якому він звинуватив мене в роботі на Кремль, збурилися через Бабінець. Бо Бабінець для них своя. А я – так, погуляти вийшов… Ще й порохобот. Мене можна.
Децентралізація – не просто реформа. Це по суті повна перебудова життя на місцях.
Відколи Юлія Тимошенко співпрацює з екс-головою АП і кумом Путіна Віктором Медведчуком?
Ну що? Вас уже обрадували новиною про те, що Медведчук – союзник дядька Петра? Ще ні? Скоро обрадують. ВОНИ докладуть всіх зусиль, аби вдути це в кожні вуха.
Виходить, представники Медведчука з’явилися в двох виборах, однаково ворожих чинному Президенту Порошенку? А якщо не так? А якщо колишні партнери Медведчука розійшлися по кількох командах і тепер борються за прихильність Медведчука? Якщо все крутиться навколо простого «Медведчука віддай!!!»?
