ВІД ЗАМИРЕННЯ ДО ВТРАТИ ВЛАДИ
Позаяк аналогії з Європою до адресатів явно не доходять, наведу приклад широковідомий, завдяки в тому числі російському ТБ. Що було
Позаяк аналогії з Європою до адресатів явно не доходять, наведу приклад широковідомий, завдяки в тому числі російському ТБ. Що було
Наштовхнулася у мережі на цікаве обговорення – чи вставати у присутності новообраного президента в силу поваги до самої посади?
Насправді війна — не тільки людські жертви і не тільки втрата Україною значного економічного потенціалу (не кажучи вже про території). Нинішнє протистояння — це цивілізаційна битва, бо йдеться про те, куди попрямуємо, — повернемося в європейську домівку чи, як звично, поїдемо ешелонами у Сибір.
Ми живемо в історичні часи. І, здається, ми в цей раз не вляпуємось в історію, а такі входимо туди. Входимо достойно, як суб’єкт світової церковної політики і як важлива частина світового православ’я, а також як країна, яка крок за кроком здобуває все більше реальної незалежності.
Це насправді Історія з великої літери. І вона стала можливою не лише тому, що титанічна праця була зроблена Президентом, його командою, Патріархом і духовенством. Ця Історія стала можливою тому, що в нас неймовірний народ, який здатний перемагати та переписувати Історію так, як нам треба, а не так, як того бажають інші. В цей раз Духу Святому та нам зволілося зробити Незалежну Церкву. Працюємо далі.
Той хто розуміє, що проблема в ньому, – міняє себе. Той хто бачить свої проблеми в інших, – підтримує тих, хто обіцяє вирішити його проблеми за нього. Історія безжальна. Кому віддасть перевагу в цьому цивілізаційному виборі пересічний українець, я не знаю. Я знаю інше. Якщо зараз він обере популістів, невдовзі ми знову обиратимемо між Заходом і Москвою.