Кінець епохи бурхливих подій
Я ЖИВ ЗА ПРЕЗИДЕНТА-РЕФОРМАТОРА От і завершилася епоха. Завершився період президентства Петра Порошенка. Період бурхливий, кипучий, страшний і неоднозначний. Період
Я ЖИВ ЗА ПРЕЗИДЕНТА-РЕФОРМАТОРА От і завершилася епоха. Завершився період президентства Петра Порошенка. Період бурхливий, кипучий, страшний і неоднозначний. Період
Сивої давнини, коли не було ні фейсбуку, ні незалежної України, та й мабуть доброї половини тих, хто читає ці рядки,
І знову вперто, шанобливо та аргументовано – до всіх, хто не голосував за Порошенка або не дійшов до дільниць. 1.
Просто не останавливайтесь, Петр Алексеевич, прошу вас. Мы все просим – не останавливайтесь! Нам еще с пяток «да никогда!» разрушить и в НАТО войти, и в ЕС нас заждались. Да и вообще, вон по углам сколько всего после оккупантов прибирать. Куча дел, короче говоря. Нет, никак нельзя останавливаться. А с уточками мы разберемся, обязательно разберемся. И даже без шапки.
Православна Церква України (ПЦУ) – це єдина по-справжньому канонічна православна Церква в Україні. Всі інші або єретики як Московський Патріархат (себе вони називають УПЦ), або звичайні схизматики. Кожного дня Московська Церква та її частина в Україні («УПЦ») вигадують усе нові й нові звинувачення проти Православної Церкви України. Але серед цих звинувачень немає жодного правдивого аргументу. Ми спробували зібрати ці наклепи та спростувати їх.
На днях почув розповідь переселенця з окупованої частини Донбасу, який під час поїздки до Києва знайшов можливість відстояти в черзі, щоб побачити Томос. А невдовзі потому я побачив якусь передачу за участю нардепа Лєщєнко та журналіста Кошкіної, в якій ці добрі люди зневажливо називали поїздки Епіфанія з Президентом “томос-туром” і крізь зуби цідили “ето даст Порошенко максімум 2-3%”, один в один повторюючи тези з російських політичних ток-шоу.
Томос – це стратегічна перемога України, яка відобразиться на житті кожного з нас, як Незалежність, як безвіз та Свобода. Томос – це навіть не просто грань свободи. Це – наріжний її камінь. Тому важливо показати його максимальній кількості українців. Побачити радість на їх обличчях і відчути подяку.
Независимость Украинской церкви мы с самого начала выгрызали зубами, несмотря на всевозможное противодействие Москвы. Это большая победа, и нет ничего зазорного в том, чтобы этому радоваться, всячески эту победу (нашу победу!) рекламировать, и, да, можно и похвастаться немножко, чего уж там. С такими вводными несложно понять некоторое раздражение, которое может вызвать вопрос из толпы «А когда вы будете бороться с коррупцией?»
Да, непосредственно Томос на хлеб не намажешь, но так точно не намажешь на хлеб независимость, свободу, безвиз, радость, детей, творчество, армию, достоинство и еще очень много архиважных вещей, которые делают из человека Человека, а нашу Страну свободнее и субъектнее. Ну а субъект он ведь не объект, он понимает, как достать себе хлеб, до хлеба и что куда мазать.
РПЦ агонізує, розчавлена українським Томосом про автокефалію. Томос не віддаляє нас від Бога та не наближає до Нього. Томос це всього навсього історична мегаперемога України. Тим він і цінний, що від нього у вати та Залісся горить сірководень та палають (це поки що внутрішнє) башти кремля. Клешня РПЦ здихає.
В геополитических партиях до конца игры часто не доживают. Не только зрители, даже игроки. Ход, сделанный здесь и сейчас, вполне может привести к мату (не путать с йптвмть) в отдаленном будущем. Мы все живем здесь и сейчас. Оперируем чувствами, эмоциями и реакциями здесь и сейчас. Но иногда все же нелишним будет подумать о том, что через сто лет это будет совсем не важно.
Томос, безвиз, Джавелины… Сколько же было лопоухих экспертных мнений как в Украине, так и по за її межами. Дескать, не видать нам их, как своих ушей, потому что… и далее следовал целый список опять же экспертных причин. И эти бои тот самый «барыга» и его команда выиграли. Результат на табло исторической справедливости.
В истории новейшей Украины попытка получить автокефалию для украинской церкви предпринималась и раньше. В частности, во время президентства Виктора Ющенко. Тогда достичь создания поместной церкви не удалось. Свою роль сыграло много факторов, но главным препятствием на пути оказалась… Юлия Владимировна Тимошенко, на тот момент премьер-министр Украины. Ну кто бы мог подумать, никогда ведь такого не было!
Ми живемо в історичні часи. І, здається, ми в цей раз не вляпуємось в історію, а такі входимо туди. Входимо достойно, як суб’єкт світової церковної політики і як важлива частина світового православ’я, а також як країна, яка крок за кроком здобуває все більше реальної незалежності.
#РадіоТисячіМазеп почне незвично – день сьогодні в Раді закічився зрадою – продовжено мораторій на продаж земель, бо нашим депутангам лаври Венесуели, де кожен простийлюдьТМ – міліярдер, заважають спокійно спати. Але це не завадить мені згадати, що ж все ж таки було й перемогою дня.