Штати визнають Голодомор
Комітет із закордонних відносин Сенату США затвердив резолюцію про визнання Голодомору геноцидом українського народу. Документ рекомендовано до схвалення верхньою палатою американського парламенту. Проект резолюції засуджує систематичні порушення прав людини, у тому числі права на самовизначення та свободу слова, вчинені радянським урядом проти українського народу. «Україна продовжує боротися сьогодні за захист своєї незалежності і суверенітету перед лицем російської агресії», – наголосив сенатора від штату Огайо і співголови групи дружби з Україною в Сенаті Роберт Портман.
Що сталося? Зроблений ще один важливий крок до визнання Голодомору геноцидом українського народу. Розумієте, не так воно просто, як здається. У США існують різні думки щодо ставлення до нашої центральної трагедії ХХ ст. Далеко не всі американські політики виступають за визнання Голодомору. Очевидно – опір російської дипломатії був шалений. Знадобилася кропітка робота, аби цей документ взагалі з’явився на світ. Але – українським дипломатам вдалося переконати американських парламентаріїв.
Що нам дає це визнання?
По-перше, це трамплін до визнання Голодомору геноцидом у світі. Наразі геноцидом Голодомор визнали 16 країн світу, а також Католицька церква та Вселенський патріархат православної церкви. Очевидно – після визнання Голодомору геноцидом у США процес визнання у світі піде в арифметичній прогресії. Хто ж слухатиме Москву, якщо САМІ визнали?!
По-друге, це щирий привіт країні-агресору. З минулого привіт. Достатньо покласти поруч мапу активності самостійницьких повстанських загонів отаманів (уламків Дієвої армії УНР, часто-густо) у 20-х роках і мапу смертності під час Голодомору – і мета цього бузувірства стає очевидна. Це було придушення останніх паростків опору більшовизму. Розправа над населенням, яке підтримувало повстанців. Визнання Голодомору в США, а за ним у світі, нагадає Москві – ніщо не забуте. Відповідати доведеться за все. Українські повстанці з минулого даватимуть свій останній бій владі московських чекістів нині.
По-третє, це удар по країні-агресору в сучасному. Розумієте, Москва досі на дипломатичній арені спекулює тезою «Радянський Союз врятував світ від нацизму». Визнання Голодомору буде їм вкрай неприємним холодним душем. Я вже бачу, як їхніх дипломатів питають, мовляв: «А чим совок від нацистів відрізнявся? СРСР 4 мільйони українців голодом заморив». І не відкрутяться – самі назвали себе правонаступниками дохлого совка. Любиш тішитися з пані – люби її рахунки сплачувати.
Є ще й по-четверте. Визнання Голодомору – це ще й добряче нагадування нам, українцям. Нагадування про причини – чому Голодомор стався. Ніякого Голодомору не було б, якби Україна була Незалежною. Катастрофи 1919 р., яка стерла Незалежну Україну з мапи світу, ніколи не сталося б, якби більшовикам опиралися не окремі напівпартизанські загони, керовані гарними хлопцями, що прагнули загальної справедливості, а кадрова армія, керована досвідченим Генштабом, з розгорнутим тилом і мобілізованою економікою. Але кадрової армії не було, тому що українці повалили владу гетьмана Скоропадського і привели до влади гарних хлопців, що прагнули загальної справедливості. Для яких гетьман був бариг… паном і землевласником. Для яких гетьман мав Ліпецьк… царські генеральські погони. Для яких антинародна влада активістів гнобила. Тощо й тощо.
Аби пам’ятали, ми не маємо права на помилку – ворог нам її не пробачить. Сьогодні повалення гетьмана – завтра Голодомор.
