Уявіть собі, що відчували українські солдати, дивлячись і чуючи таке? А місцеві мешканці? А наші громадяни по той бік фронту? Як на них діють українські новини після заколисуюче-заспокоюючих новин ДиРи й Росії? Що вони думають? Приваблюють їх такі новини назад до України чи навпаки примушують замислитися, чи не взяти зброю самому, допоки ЦЕ не прийшло до них? Як ви гадаєте?
Істинна причина всього цього проста як двері, – у Москви для Донбасу більше немає грошей.
Я не бачу йому гідного конкурента. Я не бачу кандидата, який сказав би: «Все робиться правильно, але я зроблю краще і ефективніше». Я бачу або явних та прихованих прибічників ідеї «назад до Москви», або дрімучих популістів, які вже мали нагоду показати свій нечуваний професіоналізм на крутих поворотах історії України. До Москви я не хочу, – я воював за право не вертатися до неї.
9 вересня в Росії день виборів 7 депутатів Держдуми, голів 26 суб’єктів федерації, тощо й тощо. І Кремлю на тлі підвищення пенсійного віку, збільшення податків і терору бізнесу з боку російської податкової, треба аби ці вибори як і раніше виграла партія влади. А тут екологічна катастрофа. І де? У Криму, який «наш»…
Інфу про відсутність будь-яких виробництв Рошена в РФ перевірти можна з десятків джерел і переконатися, що ніяких виробництв Рошена (крім непрацюючого ліпецького) у РФ нема. Я розумію, що Полкану Тоші, ригам і бабЮлі сказати щось треба. Але якщо всі вони вдалися до вже відвертої і махрової брехні, паршиві їхні справи.
