Годунок для Зеленського

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Схоже, всередині «Слуги народу» перспективи своєї політсили на виборах оцінюють не надто оптимістично – нічим іншим не можна пояснити скочування ЗЕкоманди вже у повністю примітивний піар. Шоу Зеленського на Ужгородській митниці, покликане показати його прихильникам «як Вова чиновникам жару дає», безперечно пасувало б Лукашенку або Путіну. Такі дії – ніяк не компетенція президента, і вдавати з себе «баріна, який розсудить і покарає» можна рівно до тих пір, поки чиновники перед тобою мліють. Представник же влади, який чітко знає свої права і коло своїх обов’язків, та ще й не боїться сперечатися, президента з таким його піаром пошле куди подалі – і президент нічого не зможе з ним зробити.

Це й сталося під час перепалки між президентом Зеленським і секретарем міськради Борисполя Ярославом Годунком. Можна як завгодно ставитися до пана Годунка, але треба визнати – у тій ситуації він був правий цілковито. Дуже схоже, що об’єктом для показового пороття цього разу був обраний мер Борисполя – через лікарню. Але в справу вліз Ярослав Годунок. І очевидно сильно розізлив Зеленського. Наш гарант, виявляється, сильно не любить, коли йому суперечать. Результат – Зеленський зачитує з інтернету інформацію про кримінальне минуле Годунка і далі слідує фраза: «Вийдіть з залу!» Все подальше можна подивитися в інтернеті – від того, як Годунка з залу виштовхала охорона, до «щас позвоню Баканову по поводу етава черта».

Все, що сталося потім, було прогнозоване, – збурений пан Годунок дав кілька інтерв’ю, в яких: назвав Зеленського грубіяном; пригадав, що в інтернеті інформація є не тільки про пана Годунка, а й про самого Зеленскього – як він поводиться неадекватно ніби наркоман; заявив, що сталася політична розправа, позаяк пан Годунок балотується там же у депутати від «Батьківщини», в той час як кандидат від «Слуги народу» на його окрузі – «парашутист», нічим з округом не пов’язаний; пообіцяв дати прес-конференцію біля місця роботи лейтенанта Баканова (тобто біля головного управління СБУ) і подати в суд на президента Зеленського.



Скандал закрутився чималий. Навіть незважаючи на старання журналіста Дубінського показати сварку президента Зеленського з секретарем міськради як «героїчну боротьбу з мафією», було очевидно, не мав права президент говорити в такому тоні з людиною, яку обрали виборці. Родзинки додавало те, що, як з’ясувалося, Ярослав Годунок на президентських виборах активно агітував за Зеленського і не раз заявляв про свою непримиренну ненависть до екс-президента Порошенка. Ситуація для Банкової виникла патова. Залишити все як є – значить показати слабкість. Роздушити Годунка – значить вдатися до відвертого свавілля і влаштувати політичну розправу під камери. Країна з придихом чекала на продовження.

Продовження не сталося. Вже наступного дня Ярослав Годунок заявив, що не буде подавати до суду і робити прес-конференцій, бо «не хоче бути використаним в інформаційній війні, яка зараз ведеться проти президента». Проте. Він заявив, що не бачить за собою провини, що він готовий до вибачень президента, і що право подати на Зеленського до суду він залишає за собою. Що сталося? Пригрозили? Навряд чи – і от чому.

Людина, яка могла б зразу дати задню після погроз з Банкової, навряд чи наважилася б на перепалку з президентом взагалі. Людина ж, яка наважилася, на погрози реагувала б категорично інакше – вона навпаки заходилася б максимально загострювати конфлікт і привертати увагу до себе. В Україні розголос – найкращій захист. Напередодні виборів стати жертвою режиму та страждальцем за правду у нашій країні – це зірвати джекпот! Чому ж пан Годунок раптом погодився на мирову? Думаю, з ним «порєшали». Щось йому пообіцяли за зниження градусу конфлікту. Очевидно, Банковій конфлікт був непотрібний, президента Зеленського ситуація виставляла розбещеним панком, тоді як він все ще намагається грати роль вчителя Голобородька – борця за гноблених і знедолених. Певно, саме з метою «забити інфопростір» президент Зеленський зразу ж заявив про люстрацію чиновників часів президента Порошенка, що реалізувати нині нереально технічно. Але навіть такий фінал історії з Ярославом Годунком показав, що всі ці пороття чиновників під камери – лише піар, за яким нема нічого певного. Посилати президента Зеленського з його пихою і грубіянством можна. Нічого чиновникові, який на грубіянство відповів грубіянством, Банкова не зробить – не має вона таких інструментів. Зеленський – не диктатор, він лише блазень, який вдає диктатора. Тому хай люди обговорюють люстрацію, а не те, як ганебно провалився піар-тур Зеленського з метою публічного пороття чиновників на радість виборця-люмпена.

Бо інші піар-заходи для гри на настроях електорату, що вірить популістам, проваляться так само, просто пізніше. І теж не через провокації політичних противників президента Зеленського, а через банальне незнання ним обов’язків президента і намагання грати монарха там, де звикли до демократії. Обов’язково проваляться.

На кожного Зеленського знайдеться свій Годунок.

Поділитися:
Share

Share