Трагічні помилки націоналізму. Чому нас навчає історія

Історія, чому ти не учиш?

Минулого тижня Україна святкувала створення Західноукраїнської Народної республіки. 1 листопада 1918 р. українські підрозділи доти австрійської арімії, опанували державні установи Львова. З цього почалося створення української держави на землях Галичини.

Подія трагічна. 13 листопада була проголошена ЗУНР. А вже 21 листопада Львів був опанований поляками.

Чому так сталося? Відповідь очевидна. Бракувало військових сил. Українці не змогли відбити у поляків Перемишль – а тамтешній залізничний вузол був ключем до Львова. Українці не змогли створити впорядженої оборони Львова – поляки приїхали до Львова прямо на залізничний вокзал. Українці галичини не мали навіть старших офіцерів здатних організувати оборону та забезпечення війська – штаб УГА та бойову структуру Галицької армії створював генерал Омелянович-Павленко, наддніпрянець, який до 19-го року і українською говорив через пінь-колоду.

А чи могло бути інакше? Чи могли українці втримати Львів і відбити польську навалу?

Так могли. Йосип Назарук у свої мемуарах писав як він, представник Галицької ради приїздив до Києва і мав аудієнцію у гетьмана Скоропадського. І просив гетьмана про допомогу. І гетьман не просто погодився – він повідомив, що він і сам готував допомогу для Галичини.

Гетьман не міг діяти у відкриту, відверта підтримка Галичини призвела б до конфлікту з Атантою, що стояла за поляками. Тому він діяв гібридно.

Вам ніколи не спадало на думку, чому Скоропадський галицьких Січових стрільців, що до останього захищли Центральну раду НЕ видав австрійцям (а австрійскі громадяни Січові стрільці за їхніми законами були 100%-ми дезертирами, і Відень вимагав видачі), а дав їм заховатися у полку Болбочана? Чому він у серпні 1918 р. раптом прийняв Коновальця і не просто погодився з формуванням стрілецького загону (полку), а ще й озброїв його та забезпечив за останнім слововм військової техніки?

Відповідь на це питання гетьман надав Назаруку – Загін Коновальця мусив бути перекинутий на кордон з Галичиною, там мусив “збунтуватися” і попрямувати на Львів і Перемишль. До цього гетьман обіцяв Назаруку, зброю,боєприпаси, паротяги, автівки, харчі, досвідчених кадрових командирів…

І все воно так і було б, якби Коновалець не розвісив вуха перед маячнею соціалістів Винниченка і Шаповала і не виліз би перед Січовими стрільцями з ідіотським гаслом “Шлях на Львів лежить через Київ”. Якби поїхав до Галичини, а недо Києва – валити гетьмана.

За багато років Назарук в мемуарах лікті собі гриз, за те що вичудили галичани під Києвом у листопаді-грудні 18-го. Але час був втрачений.

А от нині шанувальники ЗУНР і Коновальця закликають діяти знову чітко за Винниченком…

Історія учить лише тому що вона нічому не учить.