Ані в Бога, ані в економіки немає інших рук, окрім наших
Часом мені здається, що Україна для вищої сили (називайте, як хочете) – полігон певних випробувань, такий собі гігантський соціальний експеримент, щоб не ставити його одразу на всьому людстві. З точки зору вибору “фокус-групи”, це доволі логічно, бо Україна – це в багатьох сенсах “медіанна” країна, посередня за доходами – не з найбагатших у світі, не з найбідніших, з чималим населенням, різноманіттям верств, відкритою культурою, на яку вплинуло багато чинників зі сходу і заходу, з Європи та Азії, з величезною діаспорою по всьому світу тощо, тощо, тощо.
На українцях зручно моделювати загострення проблем, які чекають на світ, щоб подивитися, чи є якісь інструменти протидії.
Адже людство тупішає. При всьому колосальному обсязі доступної інформації, при всій масовості освіти, населення ще менше аналізує та користується критичним мисленням, ніж раніше. Подолання бідності, дешева поживна їжа, терпимі умови проживання і ще дуже багато соціально-економічних факторів створили комбінацію умов, при яких користуватися та розвивати мислення, навички, вміння, таланти, здобувати нові знання вже не є обов’язковим для виживання. Виживеш хоч як, навіть якщо перебиваєшся випадковим заробітком чи дрібним шахрайством. Так, шикувати не будеш, але й з голоду не помреш. А якщо десь стабільно працюєш, то все можеш собі дозволити навіть доволі якісний відпочинок. Нема жодного стимулу розвивати мозок, окрім своїх власних внутрішніх потреб та амбіцій.
А те, що не використовується, затухає.
Сон розуму народжує чудовиськ.
Критичне мислення слабшає, збоїть, відмовляє. А воно, до речі, – засіб не тільки для оцінки життєвих подій та процесів, але й інструмент самооцінювання. Це цілком пояснює ефект Даннінга-Крюгера. Людина, в якої критичне мислення слабке, а безпосереднього досвіду в якійсь сфері немає, не тільки невірно оцінює та інтерпретує події, процеси чи явища, а ще й якість цієї своєї оцінки переоцінює.
З цієї причини люди з низьким інтелектом, як правило, переоцінюють і самих себе, і мають значно завищену самооцінку, до того ж, на противагу від реальних фахівців, стабільну, не схильну до коливань. Але завищена самооцінка не є само по собі поганим. Завищена самооцінка – це рушій для прагнень, це прекрасний самомотиватор та джерело наснаги для самовдосконалення… але це все так працює тільки за умови, якщо в людини внутрішній локус контролю та адекватний рівень домагань (зазіхань). В не дуже розумної людини самооцінка стабільна саме тому, що локус контролю зовнішній. Тобто, в своїх фейлах і помилках така людина звинувачує зовнішні обставини, інших людей та чинники, на які вона прямо не впливає.
А рівень зазіхань розкручений культурою споживання, модою та відкритими кордонами і легкістю отримання інформації щодо рівня життя в більш розвинених суспільствах на фоні жодного знання про те, яку ціну заплатили і платять зараз громадяни цих країн. А ще, на відміну від Заходу, пострадянський культ хизування багатством, випендрьожу і понтів в Україні все ще в тренді. Звідси – з одного боку купуємо дорогі телефони та дорогі автівки в кредит, з іншого – прибідняємося і ниємо. І ніщо не жме в цій моделі поведінки.
І все це лягло у ґрунт добрих українських генів, в яких “де два hohly, там три гетьмани” споконвіку прописано, та ще й проріджених радянським негативним відбором….
Отже, ми маємо психологічний опис пересічного обивателя: не вельми розумний, беззаперечно впевнений в своїй правоті, з жодним порухом до самовдосконалення, без будь-яких устремлінь до отримання інформації, з надмірним рівнем зазіхань та претензій, в недоступності яких він звинувачує будь-кого, крім себе і т.д., і т.п.
Що зробила команда Зє з цією аудиторією для виграшу? Зустрічала точку зору, що начебто Зє давав людям ті меседжи, які вони хотіли слухати – про закінчення війни, про боротьбу з корупцією, про подолання бідності тощо.
Але це не зовсім так.
Бо нічого вони не хотіли. Насправді люди зараз зовсім не такі бідні, якими себе вважають. Рівень реальної бідності майже зрівнявся з довоєнним – 4.8%. Рівень життя зростає три роки поспіль. Ще б 1-2 роки, і ми перевершили би показники 2013, але правда в тому, що ми таки викарабкалися з дуже глибокого дна падіння. Війна їх не парить, хоча вони роблять вигляд, що так. Ні, вона їх не парить насправді, вони її майже не відчувають. І боротьба з корупцією їм пофігу. Бо кожен з них легко вибачає собі участь у корупційних схемах, просто тому, що ці схеми дрібненькі. Але ж якщо дрібницю помножити на 42 мільйони – це вже геть не дрібниця…. Звідти й такі показники тіньової економіки.
Насправді Зє виконав забаганку їх зовнішнього локусу контролю та покоцаного его – він їм підсунув зручні мішені для обвинувачень у тому, що вони не мають рівня життя, на який зазіхають. Хто винуватий в тому, що такий класний і розумний я живу так, як живу, і відчуваю себе недооціненим? Війна, яку почали політики, корупція в країні, на якій наживаються чиновники, барига-мародер, який поставив нам нелюдські тарифи. Тому будь-яка інша інформація, що не відповідає їх світосприйняттю і не вирішує їх особисту проблему, просто заперечується, а численні надбання та досягнення влади сприймаються як належне, за яке навіть не слід і дякувати.
Вони звинувачують зовнішні чинники, тому ще це дуже зручно для їх самооцінки.
Що нам з цим робити?
Чи існують ліки від цієї хвороби?
Так, ліки існують. Вони називаються “облом”.
Пиху і неадекватні зазіхання саме життя ламає через коліно. І ми з вами знаємо, що країна крихка та вразлива, а отже розплата за пихатість наших співгромадян наступить доволі швидко. Горизонт подій, думаю, не більше року-двох.
Тобто, ми вже майже змирилися з тим, що нас чекає щось на кшталт дефолту. І це, звичайно, не Божа воля, а закони економіки, але ж красивіше думати про Вищий задум.
Ані в бога, ані в економіки немає інших рук, окрім наших.
Якщо ви дійсно змирилися з цією думкою, то ось вам план дій, долучитися до якого може кожний.
Ми мусимо допомогти, щоб подія відбулася швидше, а її ефект був яскравішим та осяжнішим. І персонально я не вважаю, що ми повинні залишатися при цьому в білих рукавичках, але хай це вирішує для себе кожний.
Отже, як ми можемо пришвидшити процес.
Ми маємо публічно в середовищі прихильників Зе і тут, і в реальному житті при кожній нагоді підігрівати очікування. “Нічого-нічого, от скоро наш новий президент підвищить соцвиплати, й буде легше (Знизитиь тарифи. Підвищить зарплати та пенсії. Зменшить податки. Спише борги за комуналку, тощо)”. По-перше, він це дійсно це обіцяв. По-друге, навіть якщо якась обіцянка пройшла повз вашого опонента, то … Пам’ятаєте таргетовану рекламу, яку використала команда Зє? Ну то хай тепер їдять наслідки. Сміливо кажіть, що вам особисто – обіцяв у передвиборчій кампанії, ви ту обіцянку на власні очі бачили. Та й по логіці, якщо кандидат побудував свою кампанію на критиці начебто помилок конкурента і дорікає йому бідністю населення, то він мусить виправити ті начебто помилки та несправедливість. Тобто, ми підігріваємо очікування і вимушуємо зелохторат виправдовувати свого ставленика. І Зе на його сторінці обов’язково нагадуйте.
Трохи відступлю від теми.
Мені чимало дорікали ультрарадикали, що я розповсюджую думковіруси. Пам’ятаєте, ще з батла з паном Андрєєвим? Мов, не можна навіть згадувати про громадянську війну, бо це руйнує концепцію нашої визвольної війни.
Зараз про це говорить вголос Бєня і оппоблок, і щось ультраси ковтають не жуючи.
Але звісно, це я винувата 🙂 . Ну і підступний пан Андрій.
А ще я пам’ятаю епічне звинувачення у розповсюдженні думковіруса, коли після поїздки до ПП я написала про його рейтинг в 10%, який він мені озвучив. Жаль, не пам’ятаю того генія, котрий начебто розбив мене на пух і порох своїми математичними підрахунками голосів бюджетників, адмінресурсу та інших верств на користь Пороха – він там нарахував більше 50%, пригадую. Хай буде живий-здоровий, той великорозумник.
Проте, думковірус – річ зараз і справді дуже дієва.
В доповнення до вищеозначеної тактики. Голосно висміюйте якогось там “порохоботського експерта”, який напророчив країні дефолт взимку-навесні. Ну який дефолт може бути у такого енергійного, мотивованого та чесного президента? Він же країну прийшов рятувати. Поширюйте думку про дефолт у будь-якому вигляді, щоб вона закріпилася на поверхні свідомості. Може, саме до дефолту не дійде, а ось до затримок бюджетних виплат може дійти дуже швидко. А це для нашого розбещеного населення ще й той стрес – пам’ятаєте, как вигрібла Укрпошта, коли на тиждень затримала доставку пенсій у якихось регіонах?
Хай що там буде, ми з вами знаємо, що на краще не піде. Буде гірше, значно гірше. І я хочу дочекатися часів, коли скажу щиро і від душі: “А за Пороха такого лайна не було! Вибрали собі дурника – їжте, не обляпайтеся”.
Якщо ви дочитали до цього місця – моя вам шана і повага, бо я дуже багатослівна і не вмію писати коротко (через це ненавиджу твітер).
Але я пишу українською, так я тренуюся, то ж розраховую на вашу поблажливість.
Всіх, хто дочитав, люблю і обіймаю.
