«Всё возвращается», Владимир Зеленский. Помните это, как помним мы
За шутками про булаву все забыли малозначительную, но очень символичную деталь. Даже вы, гражданин Украины Володимир Зеленський, про неё не знали. Я историк, я вам расскажу, мне не жалко.
Булава Президента Украины – это не просто вещь. Это тайник. Нет, не шутка.
Внутри булавы спрятан трёхгранный стилет из булатной стали. Стилет достаётся из булавы нажатием на один из изумрудов. Одно оружие спрятано в другом, настоящее в декоративном, как была до начала Майдана и войны спрятана злая, сильная, уверенная в себе украинская нация в декоративном тихом населении.
На стилете выгравирована латинская фраза. Всего два слова: «Omnia revertutur». Это означает «всё возвращается».
Всё возвращается. Всё, что вы сделаете, возвращается сторицей. Красивая позолоченная булава, которая так удобно сидит в руке, превращается в оружие, которое взрезает вены и артерии. Спросите у Януковича, понял ли он, что произошло, когда как острый нож из декоративного предмета, из украинского народа вышла нация, готовая убивать и умирать за свою свободу.
Omnia revertutur, Владимир Зеленский. Помните это, как помним мы.
Мы – нож.
Допис дуже сумний. Але, на мій погляд, немає сенсу ховати голову в пісок. В країні відбувся люмпен-переворот.
Аналогія 1918-19 років. На відміну від того періоду – чисто демократичними інструментами, тотальним пануванням ворога та його агентури в інформаційному полі. З першого ж дня пішла стрімка здача державних інтересів. Все вказує на те, що Зеленський – прикриття навіть не для Коломойського. Він прикриття для чисто кремлівської влади в Україні. Коломойського або купили, або взяли на гачок. Дуже поспішають, допоки жертва, приспана інформаційною отрутою, не очуняла і не почала опиратись.
– Заява про закінчення війни означає лише те, що Донбас буде повернуто в Україну на умовах кремля. З подальшою федералізацією інших регіонів, розповсюдженням бойовиків на всю територію України. А інакше як блазень зможе закінчити війну?
– Заява про розпуск ВР означає те, що кремль врахував помилки 2014-го. І поспішає знищити останню опору української державності. Для підтримки цих дій в Україну було оперативно прислано генерала юридичних військ Портнова.
– Вимога звільнення очільників СБУ та МО означає початок руйнації силових структур, взяття їх під кремлівський контроль.
– Заяви про «пряме народовладдя», «референдуми» та «соцопитування» означає остаточну руйнацію держави під оплески охлосу. Адже очевидно, що всі свої бажання кремль реалізує шляхом правильно організованих референдумів.
– На капітуляцію чітко вказує факт запуску соцопитувань: «ви за мір ілі войну»? Взагалі проводити під час війни, війни за незалежність, соцопитування (референдуми) на тему “чи варто воювати?”, “що ви більше хочете – війни чи миру?” і поширювати це в ЗМІ – це насправді вже акт зради і капітуляції. З боку тих, хто ці опитування замовляють і поширюють. Тому що відповідь з боку “простого народу” в будь-які часи і в будь-якій країні буде однозначна. Пересічний обиватель завжди переважно проти війни і за мир на будь-яких умовах.
– І жодна держава, в якій під час війни, а особливо війни затяжної, запускаються такі референдуми, існувати як незалежна держава не може.
– Деякі дрібні вкиди, як от вкид Соні Кошкіної про «військові будуть присягати Зеленському», спрямовані на те, щоб справжні патріоти покинули ЗСУ.
На руйнацію української державності потрібен певний час, тому протягом того часу охлос будуть присипляти чітко вивіреними дозами інформаційного дурману. Зараз здача державних інтересів вуалюється наступними тезами:
1. Та фсьо нормально, нічєво нє помєняється.
2. Хужє нє будєт.
3. Ето всьо віноват Порошенко/Луценко/Грицак і т.п. (як от в ситуації з Портновим).
4. Зєлєнскому мєшаєт ВР.
5. Та нє, ето нє крємль, всєм руководіт Коломойскій. А какая разніца Порошенко ілі Коломойскій (про це свідчить між іншим надто велика балакучість Бєні. Якби він реально керував процесом – ніколи б так не світився).
У України хороших варіантів на даному етапі немає. Або мовчки спостерігати системну й планомірну здачу держави. Або виходити на Майдан (в умовах протистояння з 73% виборців Зеленського), отримати криваві провокації, теракти, тисячі жертв і громадянську війну. І те, і інше цілком влаштовує кремль. Не виключено, що етап 2 заплановано по закінченні етапу 1 (повної здачі держінтересів, руйнації армії та силових структур).
Третій шлях – політичний опір. Але він практично нейтралізується знищенням ВР.
Що могло б врятувати державність України? Взяття якимось чином під повний контроль патріотами України інформаційного поля. Нейтралізація кремлівської агентури. Що не виглядає реалістичним. Ну, або якщо повезе – критичне ослаблення РФ внаслідок серйозних внутрішніх проблем.
Итак, я писал, что буду честно и непредвзято оценивать действия Зе. Пожалуй, пора оценить кенгурацию.
Из плюсов: Бажана быстро открыли для движения, и Кличко на велосипеде. +25 за Бажана и +25 за велосипед. Правда, за велосипед очки набирает Виталя. Ну ладно, ещё +50 за слова про отстаивание территориальной целостности. Хотя я понимаю, что это просто слова, и до дела не дойдет – плюсик в карму просто за попытку.
Из минусов: заявление про роспуск Рады и несправедливый наезд на ремонт дорог. Дороги стали лучше. Объективно лучше. Да, не везде, но у нас нет столько бабок, чтоб везде и быстро, и качественно. -25.
Роспуск рады – это вообще заявка на узурпацию. Видит Бог (если он есть), я не люблю депутатов. Но ещё больше я не люблю когда кладут х*й на законы под предлогом “они ж все равно плохие”. Боюсь, такими темпами мы ещё до осени возьмём кофе, хорошее настроение и пойдем на Майдан. Потому что игнор законов – это 3,14дец. Одно дело – игра по хоть каким-то правилам, другое – этот 3,14дец. -50. Если продавят, то можно и без настроения на Майдан.
Итого стрелка 3,14децометра застыла на -200 как и до кенгурации.
Воно щойно прийняло присягу, а вже зробило дві дикі дії. Найперше, грубо порушило закони й Конституцію в тій частині, де виписано право президента на розпуск Ради й процедура цього акту. Друге – воно пішло на жорстку конфронтацію з усіма гілками влади. Він оголосив інституційну війну, яка жорсткіша ніж та, що була між Ющенком та Тимошенко.
Але тепер не про Воно, а про них. Я про Верховну Раду. Замість того, що зробила більшість у Раді 2007 року (тоді Ющенко, не маючи конституційних підстав, теж спробував розпустити Раду), зараз нардепи якось миттєво здулися. Всі говорять, що прєЗЕдєнт розпустив Раду, а вони, бач, готові до виборів. Та будь ви хоч тричі готові, це не має значення. Про що ви взагалі говорите? Ніхто нікого не розпустив. Воно щось пробекало, а після того має відбутися чітко виписана в законі процедура. І тоді ви маєте поставити мальчіка на місце й показати йому, що існує Конституція, а якщо гарант її не читав, то Рада може виконати роль сторожа Конституції й заблокувати незаконний указ (якого ще й у споминку нема).
Але все відбувається абсолютно інакше. Вони вже ніби здалися, бо більшість прорахували, що їм, бачте, вибори можуть бути вигіднішими саме зараз. Господи, яка наївність. Коли перестануть діяти закони в країні, ніхто не буде мати вигоди, окрім вузенького кола узурпаторів. Усіх придушать. А щодо шансів: ви хоч прогнозуєте, яку Раду ми можемо отримати ще влітку, якщо Воно не буде зупинене в своєму волюнтаризмі. Це вже буде останній реванш і останні вибори. Я вчора писав про досвід Білорусі. Це ж те саме буде в нас. І не протистояти цьому злу, ще й неконституційному – це вже абсолютно неприйнятно.
І тоді за узурпацію, за реванш, за знищення законності, за розворот від Заходу до РФії відповідатиме вже не Воно, а всі вони. Тому поки в мене головне розчарування дня – це не хам і телепень, який дорвався до влади, а наша Верховна Рада. Там сьогодні перемогу, не криючись, святкував Оппоблок, а всі наші димократи виявилися дрібними підспівувачами…
* * *
Вже почав бикувати. Заява про мир за будь-яку ціну таки прозвучала. Єдина спеціально відзначена пересторга – це не відмовитися від територій, але все інше (відмова від західного курсу, федералізація тощо) тепер можливі. Він пару разів юродствував, демонстративно переходив на російську, наводив дивні аналогії. А ще він вам в очі кинув, що він вас розпускає, розганяє, як якихось баранів, бо розпускати можна в конституційному порядку, а не в вигляді пасквілю. Багато там усього бикуватого було. А вони, ущербні, ловлять кожне слово й вишукують: отут ми аплодуємо, до овацій аж доходимо, зриваємося на ноги. А тут він уже щось не те сказав, то ми трошки легше похляпаємо. О, знову щось, що нам підходить – дайош бурхливі овації!
Рівень “гідності” аж зашкалював. Особливо ж після того, як Воно за фразу про мир за будь-яку ціну отримав надбурхливу підтримку в Оппоблоці. Я пригадую інавгурацію Ющенка: там ніхто демаршів не робив, але противники президента не зривалися в телячу радість з оваціями навстоячки. Коли була інавгурація Януковича, члени Батьківщини таки покинули зал, а інші противники Януковича спокійно відсиділи процедуру, але не виявляли захоплення ідейно чужою людиною та її словами. Тут, на жаль, із загальної маси майже не виділялися й члени БПП.
Думаю, що Петру Порошенку треба уважно проглянути кадри з реакцією залу та добре подумати про склад наступного виборчого списку.
* * *
Ну, і як оцінювати цю фразу: “Я розпускаю цю Верховну Раду”. Це, як: “Мы – Никалай второй волею моей царской милости…” Ні, я розумію, що це подобається народу. Як і деякі випади проти всієї влади, а також тупий плювок в бік уряду. Там він хоч не здогадався заявити, що розпускає й уряд. Але сказати, що ти розпускаєш, саме так: розпускаєш, а не розпущу чи планую розпустити. А це вже було щось на зразок оголошення антиконституційного заколоту. Бо, нагадаю, президент України – це не імператор, це лише важливий функціонер в парламентсько-президентській республіці.
Анонсування розпуску парламенту цілком може бути озвучене в інавгураційній промові, але й там має бути сказано про аргументи та конституційні підстави. Їх не конче уточнювати, розшифровувати, але назвати необхідно, бо просто розпуск поза межами конституційних підстав – це державний переворот.
А от саме оголошення про розпуск – це вже виписана в Конституції й законі процедура. Зеленський про це не знає – він невіглас, але незнання законів не звільняє від відповідальності.
* * *
Я ще раз проглянув відповідний розділ Конституції. Пункту, який би забороняв Раді почати процедуру імпічменту відразу ж після інавгурації, не знайшов. Його нема. Але нема й того, що називається політична воля та загострене почуття гідності й законності.
Завтра відбудуться консультації з лідерами фракцій, де максимум що було можливе за Конституцією – новічок мав би нагадати нардепам, що вже йде 30-денний термін, і запропонувати їм створити нову коаліцію чи відновити стару. Натомість, там вони спільно заявлять, що визнають його неконституційне рішення й ідуть на вибори. Ніхто прав качати не буде, пояснювати мажору, що він загрався, теж. Як я хотів би помилятися.
* * *
Пересопницьке Євангеліє є видатним християнським символом. Його використання в процедурі інавгурації стало новітньою й хорошою традицією, як і згадка про Бога в преамбулі Конституції.
Але Україна є світською державою з рівними правами для представників усіх релігій та людей, які не сповідують жодної релігії. Тому законом визначено, що руку новообраний обов/язково кладе на Конституцію, а не Євангеліє – за бажанням.
Але є й інший , зворотній зміст. Якщо ти не християнин і взагалі невіруючий, то не маєш морального права дотикатися до релігійної святині – це блюзнірство. Цю особу таке розуміння не спинило.
