Роз’яснення та відповіді на актуальні питання Прес-служби Київської Митрополії ПЦУ
Роз’яснення
Єдина Помісна Українська Православна Церква була утворена на Об’єднавчому Соборі 15 грудня 2018 р. шляхом обʼєднання Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви та частини Української Православної Церкви Московського Патріархату в єдину Помісну Церкву, яка 6 січня 2019 р. отримала Патріарший і Синодальний Томос Вселенського Патріархату про автокефалію.
Отже, Томос про автокефалію та 15-місце у Диптихах, як Помісна Церква-Сестра, адміністративно незалежна від інших церковних центрів та рівна з усіма автокефальними Православними Церквами, отримала не якась окрема складова частина, але вся єдина Помісна УПЦ.
Ключовою вимогою надання Томосу про автокефалію було проведення Обʼєднавчого Собору, який би усунув розділення в середовищі самої Української Церкви, що зверталася до Вселенського Патріархату в цій справі. У свою чергу для того, щоб подолати це розділення, ключовою вимогою для проведення Обʼєднавчого Собору було проведення перед його початком Помісних Соборів Української Православної Церкви Київського Патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви, які мали прийняти рішення про припинення діяльності УПЦ КП та УАПЦ шляхом обʼєднання та приєднання до утворюваної Православної Церкви України.
Ранком 15 грудня 2018 р. у храмі святого благовірного князя Ярослава Мудрого (Теплій Софії), до відкриття Обʼєднавчого Собору відбувся Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату в складі тих самих делегатів (єпископату, представників духовенства та мирян УПЦ КП), які потім взяли участь у Обʼєднавчому Соборі.
Собор був скликаний Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом (що відповідає розділу ІІ, п. 2 Статуту про управління УПЦ КП). Проведення Собору з визначеним порядком денним, а саме — про ухвалення рішення щодо припинення діяльності УПЦ КП шляхом обʼєднання та приєднання до утворюваної Православної Церкви України, було попередньо в тому ж храмі схвалене всім єпископатом УПЦ КП, проект рішення був зачитаний та одноголосно схвалений архієреями. Після цього Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відкрив засідання Помісного Собору УПЦ КП, всім присутнім делегатам було зачитано проект Постанови Помісного Собору. Проект був одноголосно схвалений учасниками Помісного Собору та підписаний тут же постійними членами Священного Синоду УПЦ КП (які згідно зі Статутом про управління УПЦ КП за посадою складають Президію Помісного Собору, розділ ІІ, п. 12). Першим серед членів Президії поставив свій підпис Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, як Голова Помісного Собору.
Згідно з п. 10 розділу ІІ Статуту про управління УПЦ КП Постанови Собору набули сили відразу після їх прийняття і підписання.
«Постанова
Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату від 15 грудня 2018 р.
Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату під головуванням Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, зібравшись у храмі святого благовірного князя Ярослава Мудрого (Теплій Софії), бажаючи увійти у канонічне спілкування з Повнотою Вселенського Православ‘я та у зв‘язку з утворенням єдиної автокефальної Православної Церкви України, постановляє:
1. Припинити діяльність релігійного обʼєднання Української Православної Церкви Київського Патріархату шляхом обʼєднання та приєднання до утворюваної Православної Церкви України.
2. Припинити чинність Статуту про управління УПЦ КП.
3. Припинити діяльність всіх статутних органів релігійного об‘єднання УПЦ КП.
4. «Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка у відповідності до її статуту (п. 1) є релігійним адміністративним центром та центральним виконавчо-розпорядчим органом УПЦ КП, припиняє свою діяльність, як юридична особа після створення та реєстрації Релігійної організації «Митрополія УПЦ».
5. Всім єпархіальним архієреям УПЦ КП, а також керівникам релігійних організацій, які перебували у її складі взяти до уваги викладені вище пункти та після утворення єдиної помісної автокефальної Православної Церкви України увійти до її складу шляхом внесення відповідних змін у статути релігійних організацій не припиняючи їх статусу юридичної особи».
Таким чином ранком 15 грудня 2018 р. згідно рішення власного Помісного Собору УПЦ КП припинила свою окрему діяльність, а вся її повнота увійшла до складу Православної Церкви України.
Єдина автокефальна Православна Церква України була створена того ж дня Обʼєднавчим Собором як Помісна УПЦ згідно канонічних правил, зокрема 34 Апостольського правила, і як релігійне обʼєднання згідно законодавства України. На Обʼєднавчому Соборі головував Екзарх Вселенського Патріарха митрополит Гальський Емануїл, адже до відкриття цього Собору УПЦ КП та УАПЦ згідно рішення власних Помісних Соборів припинили свою діяльність та діяльність усіх своїх статутних органів.
Обʼєднавчий Собор майже одноголосно (при одному голосі проти) ухвалив Статут Православної Церкви України, згідно з яким її очолює Предстоятель, Митрополит Київський і всієї України. Обрання ієрарха на кафедру можливе лише за умови її вакантності. Канонічне право не передбачає перебування двох архієреїв на одній і тій самій ієрархічній посаді. У звʼязку з тим, що передбачена щойно прийнятим Статутом ПЦУ посада Предстоятеля, Митрополита Київського і всієї України, була вакантною, відбулися таємні вибори, за підсумками яких був обраний митрополит Епіфаній (Думенко). Всі учасники Собору визнали дійсність цього обрання.
34 Апостольське правило визначає: «Єпископам усякого народу належить знати першого у них, і визнавати його як главу, і нічого, що перевищує їхню владу не чинити без погодження з ним. Робити ж кожному тільки те, що стосується його єпархії і місць (селищ) що належать до неї. Але і перший нічого нехай не робить без погодження з усіма, бо так виявиться однодумність, і прославиться Бог через Господа у Святому Духові, Отець, і Син, і Святий Дух».
Для Помісної УПЦ Предстоятелем, тобто «першим серед єпископів народу» згідно з духом і буквою 34 Апостольського правила, є Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Митрополит Епіфаній керує не одноосібно, а на підставі схваленого Обʼєднавчим Собором Статуту Церкви, рішень її Священного Синоду, у співпраці з усім єпископатом. Особистий авторитет ієрархів, повага до них не створюють підстави для Предстоятеля одноосібно змінювати канонічний порядок, визначений 34 Апостольським правилом, норми Статуту Церкви, а також порушувати Томос про автокефалію.
Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) зареєстрована 30 січня 2019 р. як релігійний адміністративний центр та центральний виконавчо-розпорядчий орган УПЦ (ПЦУ). Цього ж дня відповідно до постанови Помісного Собору УПЦ КП Міністерство культури України скасувало накази про реєстрацію Статуту Київської Патріархії УПЦ КП та Статуту про управління УПЦ КП.
Щодо назви Церкви, то у ній враховані обидві традиції найменування — «Українська Православна Церква» та «Православна Церква України», що відповідає Постанові Помісного Собору УПЦ КП 15 грудня 2018 р. та Об‘єднавчого Собору.
Відповіді на актуальні питання
Яким було рішення першого засідання Священного Синоду ПЦУ щодо Патріарха Філарета?
Патріарх Філарет залишається діючим ієрархом Церкви. Згідно рішення Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) від 5 лютого 2019 р. він має свою єпархію в м. Київ, згідно Статуту ПЦУ він є постійний член Священного Синоду. Щодо нібито існування наміру на засіданні Священного Синоду 5 лютого 2019 р. «усунути Патріарха Філарета з посади єпархіального архієрея», то це не відповідає дійсності. Насправді один з членів Синоду пропонував закріпити в управлінні Патріарха Філарета парафії Київської області, але така пропозиція не знайшла підтримки. Про повне усунення Патріарха не було навіть мови, рішення щодо єпархії в м. Києві було ухвалене одноголосно.
Відомо, що 14 грудня 2018 р., напередодні Обʼєднавчого Собору та утворення Помісної УПЦ (ПЦУ), Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет підписав звернення до Святійшого Вселенського Патріарха Варфоломія, в якому, зокрема, сказано: «Я маю честь повідомити Вам, що я не маю наміру бути кандидатом на посаду Предстоятеля цієї Церкви. Я не планую також займати будь-яку іншу виконавчу посаду нової Церкви, крім посади постійного члена Синоду». Таке звернення відкрило можливість до проведення Обʼєднавчого Собору і цей жертовний крок Святійшого Патріарха Філарета назавжди увійде в історію Української Церкви.
За кілька днів після Обʼєднавчого Собору в інтервʼю «Радіо Свобода» Патріарх Філарет у відповідь на питання «Наскільки було складно зняти свою кандидатуру?» відповів:
«Це було не дуже складно. Мета моя — створити в Україні єдину Православну Церкву. Не себе звеличувати, а досягти мети, яку я поставив з самого початку. І заради цієї мети, тобто заради єдиної Української Православної Церкви, я поступився цим. Бо якби я не поступився, ми б не досягли обʼєднання і не отримали б Томосу про автокефалію Української Церкви. І для мене важливо не своє положення, а для мене було важливо мати в Україні єдину Помісну Православну Церкву, для того, щоби утвердити нашу державу».
Чому між Предстоятелем та Патріархом Філаретом не відбувається літургічного співслужіння?
Згідно з православною еклезіологією (вченням про Церкву), традицією і канонічним правом, всі архієреї (єпископи, архієпископи, митрополити, патріархи) рівні між собою, як священнослужителі вищого, єпископського, ступеня. Відносини між ними регулюються Священним Писанням і Переданням, канонічним правом та статутними нормами Помісної Церкви.
Наявність певних почесних титулів не передбачає обовʼязкової наявності відповідної структури, повʼязаної з титулом. Так, наприклад, в Українській Православній Церкві вживаються щодо єпархіальних архієреїв титули митрополита чи архієпископа, але вони не очолюють митрополії чи архієпископії.
Згідно з канонічними нормами (зокрема, 34 Апостольським правилом) та православною літургійною традицією Предстоятель Помісної Церкви очолює всі богослужіння, які звершує. В цьому, зокрема, розкривається значення терміну «Предстоятель». Якщо богослужіння очолюють два Предстоятелі Помісних Церков, то вони стоять удвох перед Престолом (старший за Диптихом праворуч, молодший — ліворуч), як це було, наприклад, за Божественною літургією у Патріаршому храмі св. Георгія у Вселенській Патріархії 6 січня 2019 р. під час вручення Томосу. Якщо богослужіння звершують три і більше Предстоятелів — тоді старший за Диптихом очолює його, стоячи в центрі, навпроти Престолу.
На жаль, категорична умова Святійшого Патріарха Філарета щодо співслужіння з Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм — щоб Патріарх стояв в центрі та очолював богослужіння, а Предстоятель УПЦ стояв збоку, ніби він насправді не є Предстоятелем.
Коли йдеться про особисте ставлення (наприклад, під час зустрічей) — Митрополит Епіфаній завжди виявляє повагу, займаючи не перше місце. З великою повагою було проведене святкування ювілею 90-ліття Святійшого Патріарха Філарета, де від імені усієї Церкви Митрополит Епіфаній засвідчив йому шану і любов. Але офіційно, як Предстоятель Церкви, Митрополит не має права, навіть з великої поваги, порушувати визначені норми, адже це було би публічною демонстрацією того, що насправді рішення Обʼєднавчого Собору не мають значення, що відразу веде до руйнації єдності Церкви.
Саме тому, зокрема, Митрополит Епіфаній не зміг прийняти запрошення Патріарха Філарета на святкове богослужіння 13-14 травня 2019 р. у Володимирському соборі, адже в офіційному оголошенні про нього було вказано, що це служіння очолюватиме Патріарх, і Митрополита було запрошено взяти участь, а не бути Предстоятелем під час співслужіння.
У 1990-92 рр. Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Філарет був Предстоятелем Української Православної Церкви. Але після Обʼєднавчого Собору в червні 1992 р. та утворення УПЦ Київського Патріархату він, вже не будучи Предстоятелем, співслужив з Предстоятелями УПЦ КП згідно канонічної традиції.
Тому відсутність літургічного співслужіння між Предстоятелем та Патріархом Філаретом пов‘язана не з особистою позицією Митрополита Епіфанія, — навпаки, це його духовно засмучує, – а з категоричними вимогами, які для такого співслужіння висуває Патріарх.
Чи буде в майбутньому Українська Православна Церква визнана в статусі Патріархату?
Митрополит Епіфаній неодноразово публічно наголошував на тому, що у майбутньому Українською Церквою буде ставитися питання про визнання її в статусі Київського Патріархату. Проте щоб поставити це питання, повинна відбутися внутрішня праця, а саме — обʼєднання переважної більшості православних України в єдину Помісну Церкву, про що в інтервʼю говорить і особисто Святійший Патріарх Філарет.
Для цього потрібно переконувати тих, хто залишається поки що в юрисдикції РПЦ, обʼєднатися. Однак саме суперечливі заяви щодо стану і статусу Помісної УПЦ дезорієнтують тих, хто зараз в середовищі УПЦ МП розмірковує про єдність. Натомість, кожну таку заяву підхоплюють засоби масової інформації, повʼязані з Москвою, переконуючи аудиторію в тому, що Помісна УПЦ нібито «не життєздатна». Так само згубно ці заяви впливають на процес визнання автокефалії УПЦ іншими Помісними Церквами.
Сам Святійший Патріарх Філарет у інтерв’ю «Радіо Свобода» у грудні 2018 р. говорив: «Моя мета: обʼєднавшись, ми повинні відчути, що ми — єдине тіло, ми повинні забути про минуле, про суперечки, які були, а відчувати себе архієреями, священиками і мирянами єдиної Української Церкви Якщо ми будемо єдиними, то нас будуть поважати… якщо ми будемо єдиними уже в обʼєднаній Церкві, то буде приєднання до цієї Церкви і з Московського Патріархату, і народ підтримає це».
Чи може бути поточна ситуація результатом втручання зовнішніх сил у церковні справи?
Цілком очевидним є втручання зовнішніх сил у церковні справи з метою зруйнувати єдність Помісної УПЦ. Мета цих сил формально була озвучена через заяви Московського Патріархату щодо необхідності «відкликання Томосу» та «вирішення українського питання на всеправославному рівні». Тому в різний спосіб, через різних осіб та сили відбувається намагання якомога більше дискредитувати всіх осіб та інституції, які причетні до Обʼєднавчого Собору та отримання Томосу про автокефалію, включаючи і Патріарха Філарета.
Чому Патріарх Філарет висунув кандидатуру Митрополита Епіфанія на посаду Предстоятеля?
Щодо особи Митрополита Епіфанія, то сам Патріарх Філарет не лише пропонував підтримати його кандидатуру на Предстоятеля, але і вважав найбільш досвідченим з ієрархів, попри молодий вік. Про це він говорив у інтерв’ю «Радіо Свобода» у грудні 2018 р., відразу після Об’єднавчого Собору, відповідаючи на питання: «Митрополита Епіфанія називають Вашим духовним учнем, духовним сином. Якось Ви його ростили, чи виховували?» Патріарх Філарет сказав: «Ростив його Бог. Так, я бачив серед всього єпископату його, як найбільш здатного бути моїм наступником». Продовжуючи, у відповідь на питання «А в чому це проявлялося, якщо можна?» Святійший Патріарх пояснив:
«Принциповість, освіта, непідкупність, вміння організувати і багато інших якостей які я бачив… Молодість для мене не мала ніякого значення — я бачив постать, його здібності, які дозволяють йому бути Предстоятелем. Бо я бачив це на прикладі Академії… Академія Київська одна з усіх духовних навчальних закладів визнана державою. … Академія, якою він керував — визнана. Це свідчить про те, що уміє, може. Якщо в цьому може, значить може керувати і не тільки Академією. Тепер, взяти єпархію. Єпархія — найбільша в Київському Патріархаті, біля 500 парафій. Правда він і отримав цю [єпархію] великою, але розбудовував. І скарг ніяких не було ні від парафій, ні від духовенства. Це теж говорить про багато що. І тому я його мав на увазі, навіть якщо б не було Собору цього Обʼєднавчого, я на майбутнє Київським Патріархом радив би архієреям мати орієнтир на нього».
