Какой вам политической воли не хватало, а?
На протяжении последних лет, при президенте Порошенко, я много слышал о том, что в стране не хватает политической воли.
Вот была бы политическая воля, тогда бы, конечно…
… тогда бы суды были честными.
… тогда бы Ахметов сидел.
… тогда бы война закончилась.
… тогда бы магазины «Рошен» не открывались, а то раздражает.
… тогда бы экономический рост.
… тогда бы зарплаты как в Европе.
… тогда бы законы приняли (список на шести страницах прилагается).
… тогда бы…
… тогда бы…
Только вот политической воли нет, понимаете?
Вот меньше месяца назад 73% избирателей в едином демократическом порыве избавились от политически безвольного Порошенко, отдав свои голоса комику Зеленскому, у которого, конечно, с политической волей всё тип-топ, вот и анализы подтверждают.
За последние недели:
– Россия начала раздавать паспорта на оккупированных территориях, а мы по этому поводу, сложно сказать, что.
– Россия возвращается в Совет Европы, а мы по этому поводу, ну фиг его знает.
– С России, возможно, начнут снимать санкции, а мы… ну вы поняли.
– Суды принимают решения в пользу Коломойского и вот-вот вернут ему «ПриватБанк».
– Народно избранный мэр Кернес, которого не было ни видно, ни слышно, предлагает вернуть улицам и станциям метро гордое имя мудрого полководца Жукова, бо дедывоевали.
– Там же предлагается убрать волонтёрскую палатку, потому что нах она нужна.
– По стране радостно и празднично отмечается 9-е мая с шествиями, пилотками и ленточками.
– Всякая погань вроде Портнова собирает вещи и готова возвращаться в Украину.
Ну и тут длинный список, на самом деле. Совершенно не связанные между собой, казалось бы, события. Производимые совершенно разными людьми, которых не было слышно и видно довольно долго.
Так я хотел спросить.
Какой вам, бл*дь, политической воли не хватало, а?
Я вже не встигаю відстежувати хронологію реваншу. З останнього, що механічно попало на очі:
– За недостатньо підтвердженими новинами в Україну повернувся олігарх Коломойський, буде перебирати управління над країною та своїм новічком, бо той уже остаточно в істерику впав. Також хочу нагадати, що Ігор Валерієвич переконаний, що ми всі йому щось винні (з кожного громадянина України олігарху належиться десь від 12 до 18 тисяч гривень). Задоволені? А він добре вміє мотивувати українські суди, тим більше маючи в руках реальну владу. Взагалі-то, Коломойський проходить у численних кримінальних справах як в Україні, так і за кордоном. Але хто ж тепер ризикне хазяїна зачіпати.
– Суд остаточно відхилив апеляцію СБУ й Держкіно щодо заборони трансляції серіалу “Свати” та заборони на в’їзд російського актора, який відверто потоптав українське законодавство, Ф. Добронравова. Позивачем проти держави були бізнес-структури новообраного голови цієї ж держави. Суди раніше аж так нагліти не відважувалися, знали, що всі неправосудні рішення їм точно зарахуються. Теж пам’ятали, що судова реформа хоча й забуксувала, але все ж буде завершена. Тепер знають, що покарають не тих, хто порушує закон, а тих, хто не виявив достатньої лояльності до нових властей. Мені от цікаво, коли остаточно відкриють кордон для всіх антиукраїнських елементів у РФії? Там, кажуть, Порєчєнков і Охлобистін прагнуть приїхати в Україну, щось там попрезентувати, або в зону ООС знову на “сафарі” на людей заскочити. Ну і Віка Циганкова не проти б на інавгурації заспівати як не гімн ДНР, то хоча б “Руская водка…” Думаєте, неможливо? Усе вже можливо.
– Базовий суд нових властей – Окружний адмінсуд Києва – відсторонив керівництво вищої Кваліфкомісії Суддів, яка мала розібрати діяльність саме цих суддів. Це вже повний вінець судового свавілля, яке навіть близько було неможливим у часи, коли була повноцінна влада Порошенка. Припустити, що ці судді так осміліли виключно за власною ініціативою, точно не можу. Вони просто діють за системою відновленого телефонного права. Поки накази віддають з Відня, але незабаром до країни повернеться ряд знакових фігур колишньої влади. Очікуйте.
– Запущена процедура скасування санкцій проти РФ у ПАРЄ, проведено перші рішення в Комітеті Міністрів Ради Європи, які це роблять можливим. Раніше там поєднувалися зусилля нашої дуже пасіонарної делегації на рівні Парламентської Асамблеї, а в Раді Європи та на площадках ЄС фронт тримали Порошенко й Клімкін. Ви, недорогенькі, Порошенка позбулися, бо ж “усталі” від нього. Тепер бачимо, що фронт прорвано. У грудні готуйтеся до скасування чи суттєвого послаблення санкцій проти Путістану вже на рівні ЄС. Там теж усе трималося не на хвалених європейських цінностях, а на напористості Порошенка.
За минулу добу ще було до десятка подій, які раніше просто були неможливими, але на все це в мене зараз нема часу, бо доки тут відновлюють “світле” минуле (там ще багато ягідок буде), мені ще й працювати треба. Тому чергова “подяка тим 73% зе-білів, які до цього довели, й хоч якась моя спроба нагадати, що розворот України абсолютно реальний, а зупинити його ми ще зможемо на парламентських виборах, якщо віддамо достатню кількість голосів за партію “Солідарність” Петра Порошенка.
