Розплата за дурість по приколу

І реванш, і хаос можуть мати дуже банальні й конкретні вияви. Навіть найдрібніші з них роз’їдають основи Української держави, немов іржа метал. А коли вони починають крок за кроком заповнювати всі сфери державного й суспільного життя, то це вже пряма загроза. Деякі з подій, які нас ледь не щодня вводять у ступор, ніби й не пов’язані напряму з наслідками минулих президентських виборів, але, на жаль, є невід’ємною частиною розплати за дурість насєлєнія. Наведу тут лише пару ніби відсторонених прикладів.

Верховна Рада ще давніше таки зуміла внормувати проблему “євроблях”. Може й не все було справедливо, але компромісно (бо закономірно невдоволені законослухняні власники, які чесно сплатили всі збори, й бляхери теж кричали про “драконівські здирства”). Але до кінця квітня з вулиць практично повністю зникли незаконно ввезені автомобілі. І навіть трохи безпечніше стало на дорогах. А після оголошення результату виборів немов з-під землі знов масово виїхали на вулиці все ті ж бляхи. І явно не збираються нікуди зникати – підтвердження цьому те, що вони вже повернулися і в бізнес: таксівки, дрібновантажні розвозки тощо. Євроавтосила, про яку ми вже також забули, сьогодні теж ожила й заблокувала своїми розгульними акціями центр Києва (як казала кореспондентка Прямого: “Мушу переривати репортаж, бо знову починаються провокації та брутальна лайка навколо”). Чому при Порошенкові вони змирилися з неприємним для себе законом, а після перемоги Зеленського вирішили знову на всі закони плювати? Бо нема більше ні повноцінної влади, ні діючих законів. Бунтувати проти Порошенка та його влади було доволі просто – ніхто не переслідував. Але жити поза законом ставало все складніше, доводилося миритися й остерігатися розплати за антизаконні дії. Тепер Порошенка нема – гуляй рваніна, як лише забажаєш…

Ще одна подія, якій міг протистояти Порошенко, і яку, найімовірніше, свідомо роздмухують господарі Зеленського – це новий розкол Філарета. Але це вже справжній жах, бо колишній кагебіст (а колишні бувають?) під аплодисменти з Москви відверто коле щойно створену незалежну й канонічну Православну Церкву України. Він уже договорився до того, що на питання про можливе відкликання через його дії Томосу відповідає зневажливо: “Ну відкличуть, то й відкличуть”. Дивно, що ще Томос термосом услід за одним дєятєлєм не обізвав. Я тут почуваюся трохи незручно, бо коли йшла вся драматична епопея з визнанням Української Церкви та навіть підготовка об’єднавчого собору, умисно згладжував деякі нюанси з поведінки Філарета, хоча знав чимало деталей. Діяв за принципом: “Не нашкодь”. А там уже тоді чинився відвертий саботаж.

Тут треба зробити кілька акцентів. Ми всі про це старалися не говорити. Але ж Філарет ніколи не боровся за надання реального канонічного й автокефального статусу своїй Церкві. Саме так! Він боровся за зняття анафеми й визнання його і його ієрархії законними й канонічно обраними. Він і його посланці ніколи не просили про Томос для самої Церкви. І коли наша делегація (членом якої я мав честь бути) в 2000 році починала цей діалог з Варфоломієм, і до початку старань Порошенка ніхто про Томос на повноправну автокефалію не просив! Бо головною перешкодою був навіть не тиск Москви, а сама особа Філарета, його минуле в КГБ та в Руській православній Церкві, як і чимало новіших звинувачень. Томос погоджувалися надати, але тільки не Філарету. Він мусив піти на пенсію. І все, без варіантів.

Порошенко зумів досягнути від нього поступок лише своїм блискучим умінням спілкуватися з такими людьми, пригадуєте фразу до Новинського: “Ти, сука православная!” Думаю, що тут “богословська дискусія” теж проходила не в компліментарному тоні. Але поступившись, Філарет затаїв образу й наніс удар уже в мить, коли на кону було все. Зранку перед початком собору в Святій Софії він знову виставив ультиматум, що не піде на пенсію, має залишитися в статусі правлячого ієрарха та патріарха. На це була чітка відповідь екзархів Варфоломія: “Тоді ми пакуємо валізи й летимо до Стамбула”. За годину до початку собору!!! Лише Порошенко зумів погасити пожежу. Посланцям з Константинополя “ніжно” пообіцяв, що просто не випустить їх з України, а від Філарета добився клятви, що він зарікається від впливу на ПЦУ та просто збережеться, як правлячий ієрей лише з почесним звання патріарха, а зовсім не предстоятеля Церкви. Тільки така позиція змусила Константинополь погодитися на продовження процесу. До речі, коли на Фанарі Варфоломій підписував і надавав Епіфанію Томос, була жорстка вимога, щоб ноги Філарета там не було. Він не має права перебувати на території комплексу Вселенської патріархії. Навіть раніше не визнані канонічно його єпископи мали таке право, а він не мав ніколи.

Доки Порошенко залишався при владі, Філарет, закусивши губу, мусив мовчати, Пороха він таки боявся. Ну хіба демонстративно пішов благословляти з’їзд Тимошенко (тоді її, а не Зеленського, вважали тим тараном, який знесе Порошенка). А тепер влада в Україні закінчилася й Філарет пішов у звичний для себе процес церковного розколу. Відверто брехав на прес-конференції. Наприклад, про офіційну ліквідацію колишньої УПЦ-КП. Доказував, що вона досі існує, а коли його ткнули носом у його ж підпис, почав проповідувати, що тоді ми мусили так поступити, бо Томосу б не дали, а коли вже дали, то ми своє слово спокійно назад забираємо… І про Порошенка збрехав, і про розподіл повноважень з Епіфанієм (не було жодного розподілу – навіть при часточці влади в Філарета поза стінами Володимирського храму Томосу б не надали).

За всім цим раптом вигулькнули вуха олігарха Коломойського (навіть на зустрічі з журналістами Філарета підловили на його вдячних висловах Тель-Авівівському біженцю). А ще ж у сам день собору підручний Коломойського Палиця пробував зірвати собор руками контрольованого ним митрополита Луцького. Зараз старечі амбіції Філарета підігріли люди з нової владної команди та дали йому поштовх у “правільном направлєніі”. А Порошенко, який міг усе це безчинство спинити, тепер уже жодних реальних важелів впливу не має. Так, він ще може видавати укази й розпорядження, але указами ні євробляхерів назад у законне русло не заженеш, ні Філарета від фатального розколу не стримаєш…

Отака баєчка, любі мої, а ви думали, що все це просто по приколу, що десь там наверху щось кардинально поміняється, а в нас тут унизу лише все погане зникне, а хороше залишиться. А навпаки не бажаєте? І це ще я не писав тут про відновлення телефонного права в судах, про авантюри Коломойського з ПриватБанком (у мене вперше від часів націоналізації виникли проблеми з обслуговуванням рахунку та в “Приват24”), конфлікт з владою США та про всі інші “приємні несподіванки”. А ще ж навіть інавгурації не було…

* * *