Вони не прозріють

Виктор Федорончук

Я не розділяю ейфорії на рахунок того, що скоро почне ставати все гірше і гірше, і любителі Зе прозріють. Так, невеликий процент прозріє. Але…

Пропаганда легко вбила в голову простому народу ідею та вірування про зубожіння в той час, коли реально все було навпаки. І мало того, пропаганда вбила в мізки простому народу ще більш дебільну ідею, що винуватий в цьому віртуальному “зубожінні” П. Порошенко. І народ уже реально проголосував “проти” ПП.

З такою ж легкістю пропаганда вб’є в голови простому народу, що ера зубожіння вже закінчилася. Всі спаплюжені досягнення минулої влади швидко перетворяться в величезні досягнення влади теперішньої, а наявні “проблеми” існують тільки тому, що стара влада вставляє палки в колеса.

Технологія управління бидлом вже відпрацьована, простий народ вже доказав, що ним управляти дуже легко і просто, і він постійно готовий вірити в казки, навіть якщо ці казки протилежні реальності.

А пульт управління масами знаходиться в “надійних” руках, які не знають ні страху, ні вагань, ні етичних забобонів при використанні цього пульту.

* * *

В особі Зеленського “мудрий” український народ вибрав все те, що так люто ненавидів у Порошенка:

– бізнес в Росії: в Порошенка закритий та заблокований, у Зеленського діючий і навіть фінансується з бюжету РФ;

– офшори за кордоном: в Порошенка один раз відкритий тільки для продажу свого бізнесу, у Зеленського постійно діючий на Кіпрі, куди виводяться прибутки з України;

– національність: Порошенко в уяві малороса -“вальцман”, хоча, насправді, весь рід Порошенка – українці, а Зеленський навіть не скриває, що він по національності – єврей;

– олігарх і хапуга: всі прибутки Порошенка чесно сплачує в Україні, працює великий благодійний фонд, який фінансується за рахунок фірм ПП, фінансування армії за власний рахунок на суму понад 1 млрд грн, сам собі господар – ні від кого не залежить. І Зеленський, який показує у звітності збитки від діяльності своїх фірм, користується субсидією, як малозабезпечена людина, і при цьому скупляє статки за кордоном, в тому числі і в окупованому Криму, повністю залежить від олігарха Коломойского.

– відношення до народу та України: Порошенко любить Україну, поважає народ, віру, культуру, прекрасно знає державну мову і при цьому вільно володіє ще 5-ма мовами. І Зеленський, який знає тільки одну мову – суржик, не може говорити державною, не поважає Україну, зневажає культуру і віру, насміхається над українцями;

– реальні справи і обіцянки: у Порошенка довгий список реальних справ і досягнень, навіть таких, які зовсім не обіцялись. І Зеленський, який не тільки нічного реального ще не зробив, а навіть обіцянки дає туманні, неконкретні і безглузді, а коли треба за них відповідати – народ чує від Зеленського “Я вам нічого не обіцяв”.

І так по кожному пункту. Все те зло, що відносно Порошенка існує тільки в хворобливій уяві лохотрата, у Зеленського існує насправді, і це дивним чином ніяк не вплинуло на рішення виборця – вибрали справжнє зло.

Що це значить? А це значить, що українському народу в переважній своїй більшості на самому ділі глибоко насрати на моральні і етичні цінності та принципи. Глибоко насрати на факти, на аргументи, на об’єктивну реальність і особливо глибоко насрати з космічної висоти на логіку та здоровий глузд. Українцям не потрібна правда, а є сильна жага слухати брехню, небилиці, пусті, але солодкі, обіцянки та величезне бажання, щоб їм сцяли в очі і говорили, що це божа роса.

Українському народу в переважній своїй більшості просто потрібен жупел, на який можна скинути лють за власні невдачі, за власну тупість, за власну нікчемність, боягузливість, за власну неспроможність користуватись тими можливостями, які надає свобода та здорове середовище.

73 відсотки населення не голосували за власне одужання, за майбуття та за долю власної країни – вони йшли на вибори, щоб помститися, щоб продемонструвати власну негідність, щоб викинути власну ненависть і злобу на людину, яка пропонувала їм шлях до свободи та процвітання на основі власної відповідальності.

 

Карикатура © Петр Саруханов / «Новая газета»

Автор