Партія 25%
Анонс Петра Порошенка з ганку АП, що похід до парламенту вже розпочато, а потім він повернеться і до президентського крісла, само собою виплеснув на гору питання партії. Левова частка невдачі президентських перегонів – це відсутність реальної вмотивованої команди, особливо на місцях. І коли в ФБ почали стихійно теревенити про створення партії, то серед перших претензій-зауважень було – з тими, хто зараз “постояльці” БПП і Солідарності (з багатьома), в бій йти не хочуть. Причин тому – мільйон і возик.
Чи буде перезавантажена Солідарність?
Чи буде створений абсолютно новий проект за новими принципами і логікою?
Чи буде зроблено висновки з кадрових проблем?
Чи може варто йти до наступної Ради кількома лавами?
Запитання будуть множитися, і зараз навряд чи на них є відповіді в офісі чинного Президента. Ну значить, саме час для кількох важливих акцентів…
1. Біда українських політичних партій в тому, що вони ні про що. Хоч класичним мірилом виміряй, хоч із поправкою на віяння 21 століття – партія зобов’язана мати об’єднавчу ідею. І це не ідея “прийти до влади”.
Політична ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй, суспільства. Партія має мати систему ідей, які вичерпно описують, ЧОМУ люди, які є учасниками партії і її прихильниками, воліють гуртуватися саме довкола неї?
Ідеологія диктує механізм досягнення мети.
Назвався ліберальним демократом? Будь ласкавий, тримайся інструментарію лібералів.
Якщо ти лівак на усю голову – не лізь в центр.
Якщо ти неокон (нео-консерватор чи республіканець) – руки геть від лівацьких рефлексій.
Багато у нас є партій, які чітко тримаються такої логіки? Отож.
Тобто хочте будувати партію без помилок? Почніть із об’єднавчих ідей за ключовими напрямками: гуманітарна, економічна, безпекова, геополітична складова. Ідея та ідеологія первинні!
Ну, а яку партію хоче будувати 25% однозначно проукраїнського виборця?
2. Наступна біда політичних партій – вони просто проекти, які скльопані під лідера. “Партія Регіонів” була заточена під Овоча, “Батьківщина” просто неможлива без Тимошенко (уявляєте з’їзд, який приймає рішення, що Тимошенко не гідна керувати Батьківщиною, бо програла вибори? Сюр?), в “Свободі” вічний Тягнибок, “Удар” без Кличка, це про що? І так далі. Нова партія, про яку почали говорити, це просто “Солідарність” вид збоку? Тоді вибори вже програні, можна не рипатися.
Граблі прибрані?
Ок, тоді давайте говорити, що партія – це не паровоз і вагони. Партія – це набір успішних кейсів. Команда лідерів напрямків, яких об’єднує ідеологічний ґрунт і бачення механізмів досягнення цілі. Це як на центральному рівні, так і на регіональному. Стабільність партії, крім іншого, і можливість кар’єрного росту. В Україні катастрофа з кадровим резервом. Завдяки спецоперації “Зе” політика девальвована до рівня “чисто поржать”. А звідки у вищому ешелоні мати варіативність кадрів, якщо немає партійного ліфту?
Так 25% готові говорити із лідером європейського вектору української політики про створення партії, як КОМАНДИ людей, що мають за спиною успішні кейси?
3. А які люди із 1, 2, 3 ешелону нинішньої політики можуть об’єднатися на базі ІДЕОЛОГІЧНОГО проекту (окей, визначилися із ідеологічною базою – кого кликатимемо до лав?)? А яка ідея (ідеологія) в сучасних реаліях влаштує 25% виборців (і тих, хто вже скоро розчарується в Зеленському) і тих самих людей-кейсів-успіху? А який ідеологічний базис в принципі потрібен Україні зараз для реалізації євроатлантичного вектору розвитку? А обов’язково для успішності партії в Україні її хоч опудалом, хоч тушкою втулити в кліше Європейських Народників?
Відповіді треба мати вже. І нам – 25%ам. І у Порошенка, якщо він розраховує скористатися результатами і підтримкою дійсно широкого кола активних, мислячих і тверезомислячих людей. Часу – мізер. Все це треба було робити ще позавчора.
