Ми повертаємося в часи Януковича при мовчазній і переляканій згоді «демократів»
Коли президент Порошенко говорив, що створення Антикорупційного суду важливо, але не стане вирішальним для відновлення правосуддя в умовах повної деградації суддівської системи, недосконалого Кримінального кодексу, що Україна може стати європейською, лише коли кожен суд стане працювати як антикорупційний, коли відновиться довіра та професіоналізм, коли кожен українець отримає доступ до правосуддя, і всі суди матимуть беззастережний авторитет, антикорупціонери й інші експерти кричали – ні, маємо створити один ідеальний суд, і заживемо.
Рішення судів різних інстанцій останніх днів: дозвіл на в’їзд російського актора, який регулярно гастролює в окупованому Криму (за допомогою юристів, близьких до штабу Зеленського). Дозвіл на в’їзд російського пропагандиста і політтехнолога. Ну і інші, феєричні рішення. Націоналісти всіх фасонів і нацкорпуси всіх камуфляжів мовчать. Це – не реванш?
До речі, де там наші антикорупціонери? Пару років тому вони розвішували труси під ВР за гранти й вимагали від депутатів негайно подати декларації, кричали, що всі «упісялися» (хоч закон давав на це 2 місяці, а не день розвішування трусів). Тепер ЖОДЕН З НИХ не вимагає від пана Зеленського оприлюднити декларацію за 2018 рік і перед виборами показати суспільству, скільки ж він заробив за 2018 рік на корпоративах і в кого, чи сплачені всі податки, чи в український бюджет, чи в офшори, чи були гроші з російського бюджету на низькосортні фільми. Й чи були серед замовників корпоративів власники телеканалів і інші впливові люди, які сьогодні підігрують реваншу.
Ні, тепер антикорупціонери разом з юристами олігархів і кандидата Зеленського разом, за ручку ходять в антикорупційні органи (як бачимо з розслідувань, але ніхто зайвих питань нашим новим обличчям не задає). На каналах табу на об’єктивну інформацію про Зеленського. Мовчать Нацрада і комітет свободи слова, які спокійно спостерігають за нівеляцією принципів об’єктивності та свободи слова. Ніяких трусів під офісом Зеленського ніхто не розвішує. Ніяких питань ніхто не задає. Навпаки, підігрують мовчанню кандидата (МВС, фраза про розвішування трусів – це не погроза кандидату й не заклик, якщо шо, а лише стилістичний вираз).
Ми повертаємося в часи Януковича. При мовчазній і переляканій згоді «демократів».
Подвійні стандарти. Україна -1919… В своїй інфантильності деякі українці готові самоліквідувати Україну.
Р. S. Антикорупціонери – такі антикорупціонери… Суди – такі суди… Реванш – це реванш…
Больше всего мне сейчас хочется посмотреть в глаза тем, кто прошел Майдан, а через пять лет проголосовал за Зеленского со словами “хуже не будет”. Они тут тусили у меня месяц в комментариях веселой гыгыкающей компанией. Правда, в последнюю неделю что-то не очень тусят.
Смотреть в глаза ядерному электорату нет смысла, там в глазах козявки.
Вам как сейчас? Все еще не хуже? Ну тогда еще подождем, когда нам вернут Овоща с Кілєнькой Азіровым, объявят Майдан переворотом, а у нас в паспортах введут графу “кастрюлеголовые”.
Жаль, что я не могу каждому из вас зарядить в промежность с ноги и спросить “А так, не хуже?”.
Одно утешает: предатели, после того, как становятся не нужны, всегда падают в пропасть первыми.
P.S. Но у вас есть еще четыре дня на осознание. Проголосовать, как надо, и привести с собой на веревке еще 15 человек.
