Нашому демократичному політикуму. Неприємне

Тетяна Кохановська

Зараз наговорю неприємного нашому демократичному політикуму.

Трохи несправедливо, що виглядає, начебто адресую претензії саме до ДемСокири. Адже вони в цьому параді парових оркестрів далеко не гірші, радше навпаки, а поокремі постаті там просто відверто симпатичні.

Получилося, що свої інвективи звертаю до них, бо як ілюстрацію навожу їхнє офіційне роз’яснення позиції. Але це лише тому, що вони єдині мали совість і ввічливість таке роз’яснення надати. Того ж НФ це стосується значно більшою мірою, бо в них в анамнезі ганебний Аваков і 0.0 декларування позиції партії, хіба поодинці висловилися, як Тетерук.

* * *

Так от. Навіть і тепер, коли ми всі за крок від прірви, і обирати можна тільки або\або, вони найбільше переймаються чистотою пальта.

Почитайте їх. Вони задекларували лише, що Зе їм категорично неприйнятний. І докладно пояснили, чому.
Ок. А хто прийнятний? Ну це ж другий тур, так? І в ньому більше нікого, тільки неприйнятний Зе і Порох. Тут або\або, і якщо вам Зе дійсно фу-фу, то єдине, що можна проти цього зробити – закликати голосувати за його опонента, так? Але це ми сказати не можемо, бо ж ми того опонента нещадно критикували, так? Ну так за поточної кон’юнктури буде Зе. Який вам категорично не. Начебто нелогічно.

Але своя логіка в цьому є. Доста на мій смак огидна.

Бо далі вони анонсують, що підуть в непримиренну опозицію до нього і всіх його політсил. Будуть з ним ужасно боротися, захищати громадян від наслідків того пиздеця, який самі ж описали натхненно. Але не пояснили, як саме. І ми можемо лише здогадуватися, що вони робитимуть далі для країни, для себе-політсили, для себе-громадян.

“Ми йдемо в глуху опозицію” – так їх тре розуміти? ок, яку? в Раду? в місцеві ради? в підпілля? в екзіл?
“Пишуть, що Партія буде чинити опір спробам силового тиску на громадян.” – Добре, який опір? В виборних органах влади? В судах? У вигляді протестної вуличної активності? Збройного опору? Вони що, вважають, можна буде так, як зараз – “ми будемо боротися в фейсбуці, ми будемо боротися в твітері, ми будемо боротися в ютубі”? Ха!

Це ж другий тур, і мають вмикатися безпекові стратегії, навіть і в кожного виборця, не кажучи вже про політсили, а не хайп-маніфестації з метою означення власної позиції і всілякої саморепрезентації. Але ж ні.

Думаю, що вони зараз подумки відкинули вже 2 тур і думають про те, як нагуляють політичної ваги перед виборами в Раду. Коли зляканий зе-реваншем патріотичний піпл побіжить голосувати за все непримиренне до зе-ригів, що хоч якось ворушиться. Аби мінімізувати катастрофічні наслідки для країни від програшу на президентських виборах. Аж тут хоп! – вони, всі такі красиві в незаплямовано білих пальтах!

Тобто ми тут в фб бачимо, як наша реальність повільно, наче в сповільненому кіно, валиться в прірву. Ми колотимося, напружуємо всі інтелектуальні сили, бігаємо з листівками, сперечаємося з опонентами, хапаємося за серце, переводимо дух і знову біжимо щось робити, у відчайдушній надії щось виправити в останній момент. А вони стоять осторонь з благородними і розумними виразами облич, дивляться на нашу метушню й рахують нас, як своїх потенційних виборців?

Ну так я вам скажу – не буду за них голосувати. За жодне біле пальто. Бо коли настала скрута, вони замість згуртуватися довкола єдиного із залишившихся шляхів врятуватися від 3,14деця, уособленого, так вже вийшло, в постаті Пороха, просто мародерствують по його електорату, от і все. Навіть не дочекавшись, щоби він став політичним трупом. Заживо обгризають, ага. Мені-то воно б і хрін з самим Порохом, але ж разом з ним йде на пси останні 5 років надзусиль країни, і перспективи на десятки років вперед.

В важку хвилину вони нас лишили боротися самих. І я їм це не забуду. Вони ненадійні. Надто нарциси, надто егоцентричні.

P.S. (можу припустити, їм для того, щоби сказати “о, ми все ж таки підтримаємо ПП”, не вистачає пропозицій від ПП чи його штаба. Тобто це запрошення до торгу. І майже впевнена, що мовчанка НФ – це так само воно і є, торг. Але це анітрохи не покращує мого ставлення. Мені плювати на їхні політичні перспективи, а на Україну не плювати).

* * *

Гм, мне тут опосля гневной диатрибы про демократический политикум в белых пальто закинули – а что, мол, такого, в 2010 полно было противсихов, и ты сама не раз говорила, что тогда была противсих. Тут же, мол, то же самое.

Неет, ребята, не то же. Просто похоже, ну примерно как шампиньон с бледной поганкой.
Тогда была принципиально другая ситуация. И для меня лично – мой кандидат не прошел во второй тур, вообще набрал 3%. А в этот раз я изначально голосовала за Пороха.

И для страны – потому что было ясно: как было предыдущие 5 лет, не будет, действующий президент точно проигрывает уже на подходах ко второму туру. А значит, перед нами два варианта неизвестности. И прикидывай в меру своих прогностических возможностей, что лучше. Ну или что хуже, как я это воспринимала. Это эмоционально трудный выбор, естественный страх неизвестности давит, сложно сохранять рациональный подход.

(Изложу свою тогдашнюю логику, для примера. Я преотлично понимала: мое самоустранение – все равно что голосовать за овоща. Ну только чуть комфортнее психологически. Но считала, что в среднесрочной перспективе пусть лучше овощ. Потому что ситуацию и для страны, и для обывателя ухудшили бы оба, но ЮВТ делала бы это под проевропейскими лозунгами, и тем отпихнула бы нас назад к империи еще лет на 10. А овощ – ровно наоборот. Так оно и вышло, ага).

Сейчас у нас не то и не так. Сохранить то, что есть, мы все еще можем. Пугающая неизвестность не таращится на нас с обеих сторон. Про Пороха мы все знаем. А вот про Зе – на самом деле, вообще ничего. Про ЮВТ и Овоща мы знали достаточно, вообще-то, чтобы прогнозировать. А это Зе – какая-то помесь кота в мешке с троянским конем, медиа-фальшивка, наперстки, дым и зеркала. Более непевного будущего и представить-то не получается.

Вот скажите честно, франты и жуиры в белых пальто, вам действительно то, что есть, кажется настолько нестерпимым, что вы готовы прыгать в туман, завязав глаза и не зная, не пропасть ли там?

Ну и второе. Банальность, но все же. Тогда русская угроза еще была делом среднесрочной перспективы. Даже самые прозорливые, те, кто ее осознал в момент нападения на Грузию, считали, что у нас есть время для маневра. Но теперь все иначе, угроза уже реализуется, территории отгрызены, люди гибнут постоянно, на границе – армия вторжения. Времени просто нет.

И вы продолжаете считать, что Порох уж слишком гадок, и пусть лучше что угодно?

Или вы думаете, что дело можно будет поправить выборами в Раду? Хочу вас расстроить – нет. Рада – слабый ответ на вызовы, слабый центр решений. Она не слишком дееспособна, ибо разобщена. Ловкий президент или его АП легко купит себе поддержку, оптом по фракциям или в розницу, поштучно – там же еще мажоритарщики будут, ага.

Рада не защитит вас от Зе, Рада не защитит страну. Как не защитила при Овоще. Забудьте. Не слушайте политиков и политиканов – им просто хочется уже играть в парламентские выборы, им президентские неинтересно. А понятия о коллективных стратегиях безопасности у них нет, увы.

Автори