Чим обернеться підігрування інформаційному вектору ворога
Істерика ведучої Мосійчук про “американські кунги” та “солдати самі собі копають бліндажі” – це гімн “уставших от войни”, які нічого про неї не знають. Та показник рівня “української журналістики”, яка на переважний відсоток поверхнева до війни і висвітлює події формально, подаючи інформацію на замовлення господаря.
РСЗО по Маріуполю та Краматорську, танки по Авдіївці, міномети по Волновасі, приліти 152 калібру на подвір’я жителів, курсанти російських артилерійських училищ та російські снайперські групи, новітні російські зразки зброї не доводять Мосійчук до праведного гніву, все це замилюється замовною емоцією проти своїх, ідіотськими криками про “кунги”.
Як наслідок, мільйони глядачів думають, що окопувати позицію має не солдат, а Пушкін, а наше “погане військово-політичне керівництво” знущається над “сонечками”.
Наші ЗМІ не знають і не хочуть знати нашу армію.
60 000 одиниць техніки, переданої до ЗСУ, випробування нових ракет, гаубиць, дронів, нові лінії з виготовлення б/к тощо – це “мародерство”.
Більше 10 тисяч смертей, анексія Криму – це причина “іскать компроміси і договаріваться”.
Державна підтримка ветеранів, купа пільг та програм реабілітації, тренування резерву та створення тероборони – це “наживання на війні”.
Про справжні проблеми армії та шляхи їх вирішення немає професійної дискусії, це робить невелика кількість фанатиків, долаючи спротив як старих кадрів, так і потоків бруду з боку “шукачів правди”.
В результаті страшний відсоток українців перестав бачити ворога в Кремлі – ми знаємо прізвища “свінарчуків” та “сємочко”, але не чуємо жодного прізвища російського генерала, бо нам їх не кажуть.
Такі наслідки п’яти років підігрування інформаційному вектору ворога.
Чим це обернеться – те ще питання.
