Суспільство як машина для обробки інформації
Ми водночас недооцінюємо свій мозок і переоцінюємо його. Як так? Ми недооцінюємо можливості мозку маніпулювати картиною реальності і переоцінюємо його здатність відрізняти реальність від ілюзії. Нейробіологи провели купу різноманітних наукових і демонстраційних експериментів, доводячи це. Однак, єдину науку, яка здатна подолати соціальні проблеми людства, постійно ігнорують ті, хто береться за вирішення цих проблем.
Візьмемо популярну в Фейсбуці проблему наших виборів.
У прикладі не беру до уваги московських ботів, біженців із одноглазників, та людей, які чомусь не прийняли свій галоперидол. Я беру тих, які мають нормальну психіку, переживають за країну і розуміють мову, на якій комунікують. Чому такий гострий конфлікт і нездатність сприйняти “опонента” (умовного опонента, бо усі сперечальники вважають себе патріотами і націоналістами і навіть голосуватимуть в другому турі однаково)?
Уявимо собі суспільство як машину для обробки інформації. В одному із центрів генеруються міфи (пропагандистські фейки). Ці міфи, потрапляючи в машину, мали б зникнути як хвилі на воді. Але якщо деякі із механізмів машини працюють як ретранслятори, то вони лише посилюють брехливі коливання. Це як у наперсточників або лідерів тоталітарних сект – в натовпі завжди є підставні. У нашому випадку московські фейки були направлені в основному на Порошенка (“високі” результати ПС і Свободи вивели їх із під удару вже в 2015).
Раціональний мозок мав би не сприймати інформацію без належних доказів навіть із ретрансляцією. Нагадаю, що усі учасники політичного процесу від партій до активістів і багатьох волонтерів стали ретрансляторами антипорошенківських фейків. Чому? Тому що так було вигідно. Чому вигідно? Тому що людина, незалежно від життєвих обставин, почувається непристосованою до життя. В умовах економічної кризи і війни це почуття посилювалося в рази. Від непристосованості “поле свідомості людини звужується” (тут і далі спроба перевести із мови нейробіології на доступну). Стрес не дозволяє нам бачити ширше, щоб ми не вагалися з вибором варіанту дії. І якщо в такому випадку людині запропонувати просте рішення вона здебільшого радо на нього погодиться.
Наприклад. Стоять ромські жінки (не обов’язково ромські) біля місця продажу похоронних вінків або виходу з вокзалу. Місце вибирається не з проста. Дивлячись на вінки, ми думаємо про смерть, а подорожуючи, часто відчуваємо стрес. Наша свідомість автоматично в таких місцях “звужується”. Задача шахрая за поглядом, поставою і ходою вибрати найслабкішу жертву. Потім із нею заводять нейтральну розмову -“як пройти до аптеки?” Уловили: вінки+аптека? Свідомість автоматично ще “вужча”. Якщо людина зреагувала, то їй починають втирати про прироблено…, а далі, коли “клиент созрел” пропонують просте рішення – віддай щось цінне. І людина віддає. Це не гіпноз (гіпноз – це сон) і не зомбування (зомбування – це хімічна лоботомія). Людина в повній свідомості робить те, що хоче шахрай.
Так і українцям московіти закидали винного в їхньому почутті дезадаптованості. А наші політики це ретранслювали. Депутати, які шантажем вимагали від Президента посад для своїх або бюджетне фінансування своїх бізнесів (наприклад, Ляшко і пожежні машини), потім звинувачували його в “схемах” і невдалій кадровій політиці. Якби не було “цього”, жоден закон не був би проголосований. Медіа контрольовані чотирма усунутими від частини схем олігархами це повторювали 24/7 протягом п’яти років (вуличні шахраї справляються за 3-5 хвилин, наука каже, що з будь-ким професіонал зможе це зробити за 15 хвилин – а тут п’ять років).
Та якби ви підійшли до людини в стані звуження свідомості та намагалися б її зупинити, то отримали б агресивний опір (перевірено експериментально). Тому Порошенко якби і намагався ходити по каналах і “комунікувати”, лише отримував би ще більш агресивну реакцію. Віра в те, що він розграбував армію (це повна алогічна маячня), будував схеми (хоч одну покажіть), настільки сильна, що людині відмовитись від неї це все рівно, що зіскочити з героїну чи трамадолу. Тому я читаю “він монстр, але щоб не пройшов Зеленський, я голосуватиму за нього”. А чи справді монстр і демон? Мозок не дасть відповіді. По перше, кора мозку – раб лімбічної системи. По друге, визнавати, що тебе розвели як маслинку, це додаткова біль – таке може лише один із десяти тисяч.
Що робити? Переконувати голосувати не за Порошенка, а проти Зеленського. Чи колись усвідомлять і покаються? Ні, хоча багато хто потім битиме себе в груди і видалятиме скріншоти, доводячи, що притримувався іншої позиції. Найтрагічніше, усе те, що я написав, – це проблема не лише України. Це загальнолюдська проблема. Просто ми одними з перших потрапили під каток цивілізаційної кризи і маємо ризик із під нього не виборсатися. Ми маємо реально усвідомити природу людини і лише на основі цього усвідомлення керувати шляхом людства.
