У картковому будиночку

Гліб Бабіч
Гліб Бабіч

Найголовнішим було загнати нас в депресняк. Хоча б – значну частину.
І бажано впихнути в цю частину не тільки «простий народ», а й максимальну кількість людей просунутих і тих, хто думає.

Вибори – завжди нервовий період. У нашому випадку він обтяжений відчуттям втоми від п’ятирічної війни.
Так-так, тієї самої втоми. Тому, що за п’ять років вона пробралася в закутки свідомості навіть самих товстошкірих і байдужих. Для них вона невідчутна фізично (через повну неучасть), але постійно висить над головою як загроза і джерело постійного дискомфорту.
Відчуття «щось не так», яке триває день у день – гірше усвідомленої проблеми.
Усвідомити, помацати її руками, впустити в голову – вже половина вирішення.
Але страх, лінь, байдужість не дають цього зробити. Ось і роз’їдає вона зсередини, як наслідки нічних кошмарів.
Більшість старанно привчена всього до трьох реакцій на загрозу – витіснення, істерика, паніка. Два етапи вже успішно пройдені. Паніка буде в заключній фазі.

Величезна сила, яка вкладає величезні гроші в наше самознищення, впритул підійшла до самого бажаного. Дезорієнтації активної частини. Людей думаючих, але теж «втомлених».
До них відносяться багато хто – бізнесмени, волонтери, ветерани, люди мистецтва тощо. Ті, хто звикли нести вантаж і вести за собою. Ті, хто є орієнтирами і лідерами громадської думки.
Виявилося дуже спокусливим заглушити у власній свідомості частину реальності. І натягнути на себе прості мантри – «а раптом», «гірше не буде» і «я вірю» (замість «я знаю»).



Особливо «порадував» в останні дні бізнес – найбільш прагматична і реальна частина населення.
Тільки за вчора я спостерігав кілька випадків «перебудови». Це коли люди, успіх і існування яких безпосередньо залежать від реальності, стають прихильниками очевидної порожнечі.
Вони вже готові закрити очі і «спробувати». Навіть якщо вони вибрали лідера очевидно безпорадного і некомпетентного.
За вчора я почув масу абсолютно епічних аргументів.
Лідером є маркетолог, який сказав «100/100 за маркетинг Зе! )) Торкнув. Спробую підтримати та повірити. Дуже надіюся, що НЕ підведе».
Тобто фахівець, який знає, як за допомогою маркетингових технологій з лайна робити цукерку, готовий піти за цією самою «не цукеркою». Тому що в даному випадку він не маркетолог, який загортає лайно в яскраву обгортку. А самий що ні на є його споживач.

Знаєте, панове бізнесмени, в чому ваші справжні мотиви?
Ви твердо впевнені, що з представниками будь-якого з кандидатських розсадників можна буде «повирішувати» більш, ніж з чинною владою (цього, до речі, коштують всі ваші міркування про засилля корупції). Особливо, якщо вибрати зараз «правильний човен». І в цьому ваша велика помилка.

І справа навіть не в тому, що у людей, що стоять за кандидатником, своя бізнес-мета. І все ходи давно розписані наперед. Без вас.
І навіть не в тому, що для реалізації цих цілей їм необхідний не закон «свободи і недоторканості бізнесу», а власний закон і контроль. Який дозволить реалізувати свої плани і багаторазово компенсувати втрати.

Ви будете потрібні в звичайній якості дійного стада. Тільки ситуація буде, мабуть, гірше, ніж ви будь-коли відчували. Тому що «взяти максимум» – це програма мінімум, яку ніхто особливо і не приховує.
І ті, хто сподіваються, що з олігархом, який стоїть за спиною маріонетки, буде простіше домовитися («він же бізнесмен»), ви фатально помиляєтеся. Він знає вас як облуплених. Він знає всі «ходи і виходи» і буде чекати вас біля кожного. І він вичавить свій максимум, тому що часу йому буде відпущено небагато.

Тому що ваша головна, катастрофічна помилка в іншому. Ви теж старанно витісняєте зі свідомості війну.
Потягнувшись за «а раптом» і «гірше не буде», ви відокремили себе від реальної ситуації. Вирішуючи проблеми на маленькому фронті, ви забули про великий.

Ви теж частина України. До речі, яке «теж»? Ви її найактивніша частина, що створює чималу частину національного продукту. Невід’ємна частина.
У тому числі і в очах ворога, який уже витратив величезні гроші, на які Україна могла б існувати кілька років. На її знищення.
І зараз він близько до мети, як ніколи.

Тепер я буду говорити не як бізнесмен у минулому, а як фронтовий військовий в сьогоденні.
Звідки в вас віра, що хтось задовольниться частиною, відмовившись отримати все? Заради вас і вашого успіху? Ви смієтесь?

Ворог прямо говорить, що його влаштовують всі кандидати, крім чинного. Чому?
Тому, що при ньому він не може забезпечити ваше безтурботне існування?
Та хрін там.
Наш ворог це – величезні гроші, отриманні самим корупційним шляхом. Дедалі все менші, і які тануть в стані кризи.
Наш ворог – це «геополітичні інтереси», побудовані на дикій суміші протилежних ідей, обтяжених з’їхавшими з котушок лідерами, переконаними в своїй гіпернормальності.
Місця Україні в цій системі немає. Україні, як життєздатній структурі. Однією з компонентів якої є бізнес. Тобто ви.

Гроші, сили і війна на всіх фронтах. Величезний витратний процес. Величезні втрати в іміджі і статусі. Величезні втрати в зв’язках зі світовими ринками. Постійне підточування авторитарної влади самим фактом продовження нашого існування.

І ви думаєте, що все обмежиться на рівні «зміни еліт» (яке знущання над словом, до речі)?
Ні. України не повинно бути зовсім. Від неї має залишитися тільки назва (на певний час). Все інше має бути знищено. Все, що передбачає самостійність. У тому числі і життєздатний бізнес. Щоб виключити небезпеку вашого «протистояння грошима» назавжди. Не озираючись на тих, хто проявить максимальну лояльність. Включаючи тих, хто буде грати на їхньому боці (привіт одному «ляльководу»).
Під корінь. Для незворотності і власної безпеки.

Наведіть своїми руками потрібних людей. І все буде розвиватися за двома можливими сценаріями. Вибір сценарію залежатиме від багатьох чинників. Але жодним з них не будете ви.

Швидкий – тоді «всі втрачають все» разом з інфраструктурою і рівнем цивілізації. Для вас він менш образливий (в силу масовості). Єдиним негативним фактором є те, що більшості не вийде комфортно звалити в силу технічних причин.

Повільний (відносно). Це коли настане поглинання. В тому числі і поглинання бізнесу.
Ваші надії на те, що вас будуть «цивілізовано доїти», не варті навіть абсурдності цього словосполучення.
Переможці повинні отримати трофеї. Кращі трофеї – ваш бізнес, власність і ресурси.
І ті, кого цим винагородять, стоять в черзі по той бік кордону.
І навіть, якщо ви запропонуєте себе самі – з хлібом, сіллю, лояльністю і пропозицією ділитися, – нічого не вийде.
Нікому не потрібні “перефарбовані” чужі. Коли є зголоднілі, надійні, передбачувані “свої”.
Ось тоді буде дуже прикро. Прикро дивитися, як тебе повільно роздягли і використали в неприродній формі.
Прикро дивитися на колишнє своє.

Зараз ви нагадуєте мені досвідчених гравців у карти, які намагаються добровільно сісти за стіл з шулерами. Просто, під їх невиразні обіцянки, що саме в цей раз – «все буде чесно».
Ви готові не помічати ілюзії. Ви, які звикли до кельми, цеглин, розчину і тривалого ефективного будівництва, дозволяєте впарити собі карткові будиночки. І навіть будувати їх власноруч, з відіграних крапчастих карт.
Це жалюгідне видовище. Тому що це не наївність. Це спроба «пробігти між цівками» і отримати профіт від розпаду.
Ні, дорогі. За всім цим стоїть щось більше, ніж великі гроші.
За цим стоїть відверто бісівська структура. Нещадна і прагматична. Цілком ворожа. А всі угоди з дияволом закінчуються однаково.

Як людина військова, в разі перемоги дурних ілюзій і справжнього ворога, мрію про одне.
Вціліти і дожити до того моменту, коли всі ваші карткові будиночки в силу передбачуваних подій будуть не розсипатися – горіти.
А ви будете тикатись в стіни, обпалювати руки, розуміти що 3,14дець настав і розгублено запитувати себе “як же так?”
Це буде моя маленька нагорода за те, що п’ять років я прикривав довбаних самогубців.
Які мене ж і зрадили.

Ви дізнаєтеся, що таке “право переможця”. Ви переконаєтеся нарешті, що ви реальна частина України, яка повинна бути знищена в першу чергу. Але задоволення від цього “тоді” вже не буде.

Вибирати хитродупу дорогу “на раптом” добре в чистому полі. А ми всі на мінному.

Поділитися:
Share

Share