Профі vs любителі
В розмовах з шанувальниками коміка Зеленського доволі часто став застосовуватися довід: «професіонали побудували «Тітанік», а ковчег – любитель». З цілковито зрозумілим месиджем: «Ну дайте йому спробувати, а раптом?!.» То любитель чи профі?
Знаєте, на один загиблий «Титанік» припадає тисячі суден, так само збудованих професіоналами, і таких, що не потонули. Подекуди не потонули в умовах, коли не потонути було дуже й дуже важко, як транспортам конвою PQ-17 у 1942 р. Ті судна будували профі – дипломовані досвідчені інженери. А ще правда така, що якби Ноїв ковчег побудував любитель, на воді він не протримався б і кількох хвилин, в античні часи (коли ще не існувало сопромату як науки) будівництво великих кораблів було мистецтвом, якому навчалися від учителя – учневі. Зрештою, ніяких доказів самого існування Ноєва ковчега НЕ існує. Це – легенда.
Розумієте, теза ніби існує ситуація, коли дилетант може гори згорнути, була дуже популярна в СРСР і достатньо популярна в нинішній Росії. Сучасна Москва розповідає про неуків Гіві та Моторолу, які «давали перцю тупим генералам-укропам». За совка любили розповідати про професійного більшовика Антонова-Овсієнка, який з підпоручиків перестрибнув зразу у командувачі фронту і громив «царських генералів з Центральної Ради». Про те, що дії фронту Антонова-Овсієнка планували професійні генерали-штабісти з царської армії, а з боку УНР червоним протистояли як раз таки сільські батьки-отамани Гулий-Гуленко, Григор’єв, Ангел, Волох (полковника Болбочана і більшість фахових генералів Петлюра прибрав сам), та Корпус Січових стрільців, під керівництвом колишнього австрійського федриха (прапорщика) Коновальця, червоний Агітпроп не розповідав. Це псувало легенду.
Порушити можна всі закони, крім закону всесвітнього тяжіння. Професіонал завжди видає результат набагато швидший та якісніший за дилетанта. З чого почалося сходження «Apple»? Ні, не з електронних імпровізацій Джобса та Возняка. Воно почалося з того, що їхні імпровізації заходився просувати Майк Марккула, профі в питаннях венчурного бізнесу. Водночас Джобс і Возняк на той момент пройшли вже таку школу створення електроніки, що теж були повноцінними професіоналами своєї справи.
І так – скрізь. Автівки «Honda» і «BMW», ноутбуки, смартфони, принтери, технологія ДСП для виробництва меблів і багато іншого створено професіоналами. Відома історія, коли в Пітерському рок-клубі на апаратурі, на якій доти убого виступили «Сплін» і Скляр, божественно відіграли «Scorpions». Звукорежисер не витримав – вибіг до російських музикантів і загорлав: «Звук поганий, кажете?! Грати навчайтеся!» Людина почула, як грають профі.
Звісно, приклади, коли дилетант добивався успіху в історії були – Жанна д’Арк та сама. Проте професійні історики гарно знають, що Жанна д’Арк була лише «знаменом», символом у який повірили маси, а військом французів командували профі – Ла Гір, Сейнтраль, граф Дюнуа, маршал де Рец тощо. Те саме можна сказати і про нашу історію. Біля Євгена Коновальця (він зрозумів цінність профі) згодом з’явився начальник штабу корпусу, полковник-генштабіст Марко Безручко… А хто є біля коміка Зеленського?
Взагалі, історія України – пряме свідчення переваги профі над любителем. Під керівництвом гетьмана Скоропадського (генерала і політика) Україна здобула Державний банк, бюджет, Земельний банк, валюту, кадри восьми армійських корпусів (майбутню ДА УНР). Під керівництвом любителів Винниченка (літератора) і Петлюри (журналіста) Україна двічі втрачала свою столицю і зникла з мапи світу. Показово?
Зрештою. Перевагу професіоналів підтверджує приклад і самого коміка Зеленського. Агов! Скільки протримається в конкуренції з «95-м кварталом» пересічний колектив акторів-аматорів? А чому? Часом не тому, що перш ніж стати нинішнім Зеленським, комік пройшов тривалий шлях по всіх закутках шоу-бізнесу та кіновиробництва? Чи не тому, що в своєму мистецтві створення дебілкуватих шоу він – профі?
Але так, правда. Президент країни – не професія, якій навчають у вишах. За законом стати ним може кожен, за кого проголосує більшість громадян. То чому б не дати шанс коміку?
Відповідь моя така – та я цілковито за те, аби дати йому шанс. Нехай іде та керує. Нехай керує ОТГ. Нехай обереться в мери міста. Нехай зайде на чолі своєї політсили в парламент. Нехай стане міністром і блисне результатами. Нехай. Зрештою, це буде корисно самому коміку Зеленському. Ідучи цим тернистим шляхом він здобуде безцінний досвід. Такий самий досвід, як той, якого не мав капітан криворізької команди КВН Володимир Зеленський – натомість має Зеленський-мільйонер. Хай навчиться наводити лад в установах, спілкуватися з олігархами, спілкуватися з іноземними послами краще, ніж зараз. Нехай.
А довіряти долю країни людині, яка жодного дня не працювала у котрійсь з гілок влади, безвідповідально.
