Думки про Народний Фронт у контексті його останнього з’їзду (відео)

Вибори президента-2019. Кого обираємо?

Вибори Президента-2019. Кого і що обираємо?



Gepostet von Народний фронт am Samstag, 2. Februar 2019

 

Tetyana Kohanovska
Тетяна Кохановська

Отже, НФ не створює додаткову штовханину – не висуває власного кандидата на президентські перегони. На мою думку, це дуже мило з їхнього боку.

Не в тому сенсі, що їхній кандидат мав би вагомі шанси – але ж вони відкинули спокусу використати час на президентські перегони для партійної агітації. Як це робить більшість політсил, ага.

На мене, так це з боку НФ гідна поведінка. Втім я маю до них певний сентимент – насамперед через добрі покажчики голосувань в Раді за корисні закони, а також через позицію з земельного питання та загалом прихильність до здорового глузду. Звісно, є й в них різні темні плями, але порівняно з іншими партіями не так багато.

(І так, нереспект всім, хто вчора з розумним виглядом наганяв на НФ взагалі та АЯ персонально).


Валерій Прозапас
Валерій Прозапас

Влітку 2014-го в своїй другій хвилі особисто я був готовий до повної мобілізації, партизанщини та карткової системи і точно не думав, скільки будуть платити мобілізованим, а побачив концентрацію та підтримку тилу і “бойові” виплати, які наочно показали, що держава керована та буде опиратися окупанту.

Прем’єром тоді був Яценюк, якому дісталася пуста казна та напівживі державні структури.

До нього можна ставитись по-різному, але він кваліфікований патріотичний політик, який точно заслуговує якщо не на підтримку, то на повагу.

І за сьогоднішнє рішення також.


Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Вони так не вміють.

Від цієї передвиборчої кампанії я чекав багато чого. Я чекав бруду, брехні, наклепів у вигляді версій, бездоказових спекуляцій на темі корупції (осучаснене більшовицьке «дайош експропріацію експропріаторів!») і все інше, що так полюбляють наші кандидати-популісти.

Єдине, чого я НЕ чекав і не чекаю, – це коаліцій популістів. Не чекаю, бо знаю – вони нереальні.

Замисліться на хвилинку. Уявіть, що Тимошенко та Гриценко заявили про об’єднання заради виграшу на виборах на умовах, що Тимошенко – Президент, а Гриценко – прем’єр (або навпаки), і закликали до альянсу інших популістів – від Коміка до Гнапа. Очевидно, станься таке – і прибічникам Порошенка довелося б зливати воду. Але.

Цього не стається. Стається протилежне. Садовий закликає Тимошенко зняти свою кандидатуру на користь його – Садового, а Леді Ю цей заклик ігнорує. На Давосі Тимошенко та Гриценко поводяться наче подружжя, що перебуває в стані розподілу майна через розлучення. Прибічники Тимошенко масово перепощують дописи порохоботів про Коміка. Я вже писав – висування Коміка в Президенти розлютило не Банкову, воно розлютило Турівську – керівництво ВО «Батьківщини».

Очевидно, фактором Коміка один відомий олігарх шантажує Тимошенко, примушуючи її до певних гарантій, які перетворюють Леді Ю на кишенькового політика. Очевидно, рейтинг, за яким Комік вийшов на перше місце, – це проблема не Банкової. Це проблема Коміка. Бо проти Коміка вже запрацювала вся антипіар-машина «Батьківщини».

На цьому тлі з’їзд партії «Народний фронт» прийняв рішення власного кандидата у Президенти не висувати, що автоматично означає підтримку Порошенка. Хоча фантазії бракує, аби уявити скільки пропонували керівництву НФ за участь у виборах. Власне, що НФ підтримає Порошенка було зрозуміло ще на форумі «Від Крут до Брюсселя». Про це говорив у своєму виступі голова ВР Андрій Парубій.

Знаєте, можна як завгодно ставитися до діяльності на посаді прем’єра Арсенія Яценюка. Можна як завгодно оцінювати діяльність голови РНБО Турчинова. Можна яким завгодно брудом поливати Авакова. Але ніхто не заперечить головного. У нинішній політичній ситуації «Народний фронт» повівся як партія державницька. Як партія, здатна гамувати власні апетити та амбіції задля досягнення спільної мети. Власне, «Народний фронт» постійно так поводиться. Він не виходив з коаліції з БПП попри всі конфлікти між ними. Все вирішувалися тихо та кулуарно без подання брудної білизни на людях.

На відміну від популістів.

Державникам потрібна сильна Україна незалежно від того, яке місце займатимуть там особисто вони. Популістам у той час потрібна не Україна, а вони самі на чолі України. Влада та потоки. А казочки про корупцію та тарифи – це для наївних простаків, аби обрали. Переконатися в цьому не важко.

Державники вміють йти на взаємні компроміси та об’єднуватися. А популісти – ні.


Светлана Самборска
Светлана Самборска

Пойду против течения, но честно скажу, что недовольна решением НФ. С одной стороны, оно сейчас укрепляет Порошенко, но, как я уже писала, я уверена в победе, – интрига только в том, сколько будет туров. Но если бы в НФ аваковские взяли бы верх, то Порошенко победил бы с парой процентов меньше, зато страна ГАРАНТИРОВАНО избавилась бы от Авакова до конца года.

А так, во-первых, он может сохранить пост после выборов, если получил обещание, во-вторых, Пашинский продолжит гадить МО, в-третьих, продолжатся игры с бунтами-прорывами-штурмами, а в-четвертых и в-важных, договоренности Авакова с Коломойским никуда не деваются, и на местах никто не помешает полиции на выборах работать в пользу Тимошенко-Зеленского.

Короче говоря, нынешняя тактическая победа выливается в стратегические проблемы и в ближайшем будущем, и на всю следующую каденцию.


Petro Kropotkin
Petro Kropotkin

НФ показав себе відповідальною політичною силою.

Як і раніше, підтримую АЯ та його товаришів, бо маю їх за послідовних патріотів із системним мисленням, європейськими цінностями та здоровою мораллю.
(Той, хто любить шукати плями на сонці, легко знайде їх і в очільників НФ, йому в цьому на заваді не стане й колода у власному оці, але особисто я віддаю перевагу позитивним досягненням, а не зраді, удаваній чи реальній).

Тож 31 березня голосуватиму за сьогоднішнього кошового отамана, а на парламентських виборах восени 2019 р. – за НФ.
Чому не за БПП? До 31 березня не деталізуватиму. Скажу лише, що до більшості відомих мені депутатів від БПП ставлюся з щирою повагою (Ар’єв узагалі один із моїх улюбленців), бажаю їм успіхів у політичній кар’єрі і жодним чином не збираюся нівелювати їхні заслуги. Буду радий бачити їх у новій ВР.

Україна переможе.
Це sine qua non нашого життя.


Alexey Petrov
Алексей Петров

Гра у глобальні політичні шахи, це так звана фішка діючого Президента України! Що би не робив противник: мухлював, брехав як божевільний, додавав фігур на дошці, ображався або ж взагалі вирішив створити «китайську нічию», шансів у нього майже немає. Олексійович все одно виграє у нього у ті ж самі шахи… І саме сьогоднішня партія дуже важлива, тому що вона вкрай небезпечна для нашої країни. Програш неможливий. На кону стоїть майбутнє. Начебто дрібниця для багатьох. Дійсно, яка різниця, чий прапор майоріть над будівлею міської або селищної ради – український державний чи ганчірка московії?! Головне, щоби було піввареника та серіал «Свати» у телевізорі.

Але сто років тому українці вже отримали від Москви свої «бонуси». Що було далі, відомо всім. Але багато хто вважає, що зараз буде інакше. Ні, не буде… Після того, як, борони, Боже, пухнаста лисичка отримає до рук жіночу штучку, або ж зелений голуб миру стане Верховним Головнокомандувачем, історія для нашої країни припиниться. Раз і назавжди. Ні, це не буде наступного дня або тижня. Потроху, крок за кроком нас знищать. Щоби й духу українського не залишилось.

Вважаєте це дурницею, казочкою для дітей? Ваше право! Але спитайте у підручника української історії. Він допоможе вам знайти відповідь.

Відверто кажучи, противники діючого Президента, які не розуміють, що вони будуть робити з країною, на цій шаховій дошці сьогодні нищать сами себе. В погоні за вподобайками потенційних виборців мирні голуби та лисичка раз за разом переходять червоні смуги, самі того не помічаючи. І в цьому їм головне не заважати, як то кажуть «Не спугни!». Повне безглуздя з політичною кіборгінею, зі шматочками землі, котрі треба поділити, та зеленими чоловічками – тому зайве підтвердження. Ну нехай бавляться, головне, щоб цвяхи в електричну розетку не встромляли та цигарки не палили.

А країна йде своїм шляхом. І союзників на цьому шляху у неї все більше!

Представники «Народного фронту» це сьогодні доказали. Тому що деякі депутати цієї політичної сили добре знають, що таке війна… І ще більш добре розуміють, яким буде завтра, якщо гетьманська булава опиниться в руці, котра або нищила у 2009 році економіку України газовими угодами з Московіей, або ж готова «сойтись с Путиным где-то посередине».

Від себе особисто дякую за підтримку! Тільки вперед і тільки разом!

Слава Україні! Слава нації!


Сергей Марченко
Сергей Марченко

Вот два лидера. У обоих партии, которые потеряли высокий рейтинг и которые надо раскручивать к выборам.

«Старый» Яценюк не выдвигается, ставя под удар свою партию, но поддержав этим поступком политического партнера – Порошенко. При всей непростой истории взаимоотношений и, скажем прямо, неудобной историей с отставкой Яценюка.

«Новый» Садовий со спокойной душой баллотируется. Он забирает у более рейтингового соратника по борьбе с Порошенко – Анатолия Гриценко – несколько процентов голосов, которых тому не хватит для выхода во второй тур. Ещё кусочек отщипывает молодой и прогрессивный Гнап. В итоге, у Гриценко, начавшего гонку с отличным рейтингом, шансов теперь – ноль.

А Порошенко, над рейтингами которого целый год все смеялись, начал обходить Тимошенко.

Если кого интересует, чем старые политики отличаются от новых, то вот вам наглядный пример. Умом отличаются. Очень сильно, причём.


Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

Бізнес-крило в Народному Фронті не отримало перемоги, партія не стане підігрувати противникам Порошенка та грати в чужу гру. Якщо конкретніше, то сьогодні на партійному з’їзді Арсеній Яценюк відмовився від свого балотування чи висунення когось іншого з однопартійців на президентських виборах. Я пару днів назад писав про дуже високу ймовірність зовсім іншого рішення. На той час ще нічого не було вирішено: Турчинов і Парубій наполягали, що в такі небезпечні ігри зараз гратися не можна. Аваков та Мартиненко визначалися як виразники протилежної стратегії. Вони та їхні підручні навіть не приховували, що прагнуть будь-якими способами добиватися поразки Порошенка, в тому числі й руками НФ. До вчорашнього вечора не була відома позиція “військового” крила партії. А сам Яценюк вичікував з остаточним рішенням.

Ще увечері навіть депутати фракції не знали, яка позиція здомінує. Виходили лише з одним посилом, що це рішення має бути одностайним. Зараз сподівання частини політтехнологів, які вірили, що Яценюк відкусить критичну частину електорального поля Порошенка (я вважав, що ці загрози сильно перебільшені), одягаються в траур. А мені цей підсумок з’їзду приємний навіть не тим, що зникла додаткова загроза розколу в середовищі патріотичних виборців, а ще й тому, що шкода розчаровуватися в загалом позитивних людях. У НФ маю чимало хороших товаришів. Дуже не хотілося опинитися з ними по різні боки.

Звісно, для того, щоб ублажити протимошенківську групу, Яценюк мусив зробити якісь критичні випади в бік Порошенка, але все це вже несуттєво. Маємо залишити право людям зберегти образ “головних патріотів країни”. Зрештою, в патріотизмі більшості з них точно не можна сумніватися.

Основний акцент Яценюк зробив на наступних парламентських виборах. Я б направду хотів, щоб НФ пройшов у майбутню Раду. Але їм точно треба робити жорсткий ребрендинг (не ідей, а технологій!). І менше акцентувати на портретах свого партійного лідера та його минулих досягненнях (відмітьте – пишу без лапок). Він викликає відторгнення в людей. Слід більше пропагувати ідеї та свою до них причетність. Це той рідкісний випадок, коли деяке знеособлення кампанії може їй допомогти.


Mason Lemberg
Mason Lemberg

Мої думки про Народний Фронт в контексті сьогоднішнього з’їзду

1) Основним конкурентом Порошенка на президентських виборах мав би бути саме представник Народного Фронту. Україна не має обирати між проукраїнським Президентом і маріонетками кремля або міськими божевільними.
З цією місією Народний Фронт не впорався, а міг і мав впоратися, якщо б вони робили все правильно.
І це би був великий поступ для всього суспільства. Ми би зараз не обговорювали тарифи на газ від пенсіонерки-схемщиці чи шута, а обговорювали би проблеми державної ваги, вирішення яких дало б змогу країні йти вперед.

2) Виходячи з пункту 1, у зв’язку з тим, що НФ не справився з завданням на президентські вибори, я, на відміну від багатьох, не бачу ніякої загрози Порошенку від ймовірного висування Яценюка. Всі ймовірні нефронтовські виборці НФ, люди які симпатизують Яценюку, вже є виборцями Порошенка, оскільки навіть при ймовірному висуванні не бачать жодних шансів Яценюка, але усвідомлюють історичний момент.
Тому вся підтримка на яку міг розраховувати Яценюк на президентських виборах – це партійний актив, який у багатьох випадках налаштований до Порошенка критично або дуже критично. Але й то не факт, що вони б проголосували за Яценюка, а не розділилися в симпатіях між Порошенком і пенсіонеркою.
Я вважаю, що соціологи занижують підтримку Народного Фронту, і при вдалих обставинах партія може набирати більше, але ті 0,4%, які малюють соціологи Яценюку в даному випадку – це дуже ймовірний результат, який ні на що не впливає.
Тобто, на мою думку, Яценюк мав всі шанси повторити “подвиг” Тягнибока в 2014-му та отримати 1%, а то й менше за рахунок виключно партійного активу.
Тому сьогодні Яценюк прийняв єдине правильне рішення на сьогоднішній день. Але в ці умови партія сама себе загнала.
Тому, Яценюку треба віддати належне, бо він пожертвував своїми власними амбіціями заради партії. Садовий, наприклад, в аналогічній ситуації зупинитися не зміг.

3) Відмічу, що Народний Фронт не висловив підтримку Порошенку. Про підтримку пенсіонерки партія взагалі мовчить, попри неофіційні чутки.
Тобто, Народний Фронт, як і Яценюк особисто, намагається утримувати нейтралітет і балансувати.
З висоти своєї дзвінниці скажу, що це повне лайно, адже навіть утримуючи нейтралітет, Народний Фронт не отримає жодних шансів, якщо ПРИПУСТИТИ, що пенсіонерка дорветься до влади. Та й взагалі, у такому випадку зміниться все, і веселі танці закінчаться. І це, на жаль, не розуміють дуже багато політиків і тих, хто хоче стати політиками.

4) Про перспективи Народного фронту:
Перспективи Народного фронту не залежать від результатів президентських виборів. Перспективи Народного фронту залежать від того, наскільки швидко та якісно партія зможе позбавитися адського штампу-відмазки про те, що “Народний фронт свідомо вбив свої рейтинги через складні рішення”.
Це повний 3,14ж і це абсолютне не бажання бачити реальні проблеми партії.
А реальні проблеми партії очевидні:
а) люди, про яких ми всі знаємо,
б) відсутність будь-якої адекватної партійної позиції – куди йде партія, чого вона прагне, яка в неї програма, як вона буде робити. Натомість це все намагаються замінити якимось рандомними та абсолютно безглуздими ідеями парламентської республіки, нової конституції і т.д., за які з часом самі забувають.
в) образи.

Якщо партія хоче перемагати в 2019-му, то вона повинна жити 2019-2020, але поки що вона застрягла в абідках 2016-го і ніяк не може це перерости.


Руслан Джабб
Руслан Джабб

Народний фронт не пішов катастрофічним шляхом дроблення проукраїнського електорального поля на президентських виборах. Це добре.

Схоже, українська політична еліта демонструє певний еволюційний прогрес та вміння йти шляхом домовленостей та компромісів. Хороша ознака, ознака дорослішання. В якомусь сенсі це успішно складений тест на готовність до дійсної державності.

Лишилось дочекатись, як складе цей тест український народ.


 

Повне відео з’їзду Народного фронту 02.02.2019 р.

З'їзд політичної партії "Народний фронт"

Gepostet von Народний фронт am Samstag, 2. Februar 2019

Поділитися:
Share

Share