Наскільки реальне вторгнення росії до Європи
Олександр Коваленко / Обозреватель
За рік можливого перемир’я Росія серйозно наростить свій військовий потенціал. Однак це несе нову загрозу вже не лише Україні, а й іншим країнам Європи.
Який сценарій може залучити країна-агресор – у сьогоднішньому матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.
Потенціал РОВ за рік
На початку цього місяця у статті “Як Росія може використовувати перемир’я для нарощування військового потенціалу: аналіз можливостей ворога” я розглянув, наскільки російські окупаційні війська посиляться, якщо у них буде рік без активних бойових дій.
Завдяки “перепочинку” і працюючому за інерцією на залишках від радянської спадщини ВПК Росії вдасться накопичити значний військово-технічний та людський ресурс.
Наприклад, РОВ матимуть такий потенціал з техніки (що відновлюється переважно зі складів, тим самим спустошуючи їх у нуль):
- танки – до 4,5 тисяч одиниць (2022 року у РОВ їх було 3200 од.);
- ББМ – до 9-10 тис. од.;
- артсистеми – до 5 тис. стволів;
Ракети:
- Х-101/555 – від 800 до 1000;
- 3М14 КРМБ “Калібр” – від 300 до 400;
- 9М723 ВТРК “Іскандер” – від 250 до 350;
- Х-47М2 “Кинджал” – 50-70;
- 3М22 “Циркон” – 15-20.
Щодо боєприпасів, з урахуванням як внутрішнього виробництва (2,5 млн пострілів на рік), так і постачання від Ірану й особливо КНДР – понад 10 мільйонів пострілів всіх типів калібрів.
Людський ресурс, за відсутності щомісячних втрат і збереження нинішнього рівня мобілізації, дозволить сформувати у складі РОВ піхотну компоненту в 1,1–1,2 мільйона осіб. За збереження відправок до Росії з КНДР підрозділів не виключено накопичення північнокорейського людського ресурсу в 50 тисяч, що відповідає можливості формування взагалі окремої загальновійськової армії КНДР у складі РОВ.
Ось приблизно такий потенціал буде у Росії в разі року “перемир’я”, “припинення вогню”, називайте як хочете, але суть не змінюється – накопичення перевищуватиме в рази те, що було в наявності у російських окупаційних військ станом на 24 лютого 2022 року.
І ось виникає питання: хто зі світових політиків може поручитися за те, що через рік такого “перемир’я” Володимир Путін, побачивши потенціал своєї армії, що перевищує те, що було у 2022 році, не захоче повторити “двіжуху”? Причому не лише в Україні, а й завдати удару по Європі?
Розгляньмо один із таких сценаріїв розвитку подій.
Вторгнення в Європу
Коли ми говоримо про ймовірне вторгнення Росії в Європу, то перше, що спадає на думку, – це прорив по Сувальському коридору в Калінінградську область РФ. І мало хто про це говорить, але такий план у РОВ був у 2022 році, коли Кремль насправді думав завершити війну в Україні у максимально стислі терміни.
У 2022 році я публікував матеріал “Вторгнення Росії в країни НАТО – питання короткострокової перспективи”, в якому зазначав, що саме Україна зірвала плани Москви щодо вторгнення до Європи.
Росія планувала після окупації південного сходу України з Одеською областю після нетривалої паузи вторгнутися до Молдови, а потім активізуватись у Балтійському морі з проривом у Калінінградську область через Сувальський коридор.
Сувальський коридор, якщо вимірювати по прямій, – це близько 70 км від кордону Білорусі до Калінінградської області РФ. Але по прямій ніхто не наступає, і прориви здійснюватимуться вздовж трас, а це до 100 км.
У Москві цілком серйозно розглядали марш-кидок із Гродно і Ліди у напрямку Алітуса і Маріямполя з виходом через Вілкавішкіс на Калінінградську область. На всю операцію щодо прокладання суходільного коридору Москва відводила 48 годин, решта часу – це закріплення позицій і формування флангів, розширення та створення зони безпеки.
Але перші місяці війни в Україні виснажили потенціал РОВ, повністю позбавивши Путіна надії прибрати до рук колишні радянські республіки – Литву, Латвію, Естонію, а також частину Польщі.
Зі свого боку, маючи ударний потенціал у 2-3 рази, а за людським ресурсом у 6 (!!!) разів більший, ніж у 2022 році, Володимир Путін навряд чи відмовиться від того, щоб дістати європейський план початку повномасштабного вторгнення з запорошеної скриньки.
Наприклад, з усього вище викладеного потенціалу РОВ може для “прорубування” Сувальського коридору виділити без істотних збитків для своєї армії 100 тисяч особового складу. За технікою ударний потенціал може налічувати 500 танків, 1500 ББМ і близько тисячі артсистем.
Коридор буде “прорубаний” у максимально стислі терміни, і Польща не зможе цьому ефективно перешкоджати. І ось чому.
По-перше, Польща не готова до відбиття такої форми наступу “за будь-яку ціну” з повною зневагою людськими життями, до чого звикла російська армія, яка має кратну кількісну перевагу перед польськими збройними силами.
По-друге, щось схоже на лінії оборони та рубежі з фортифікаціями є поблизу кордону з Білоруссю та Калінінградською областю РФ, але глибше на територію Польщі – ні. І я не просто так використав словосполучення “щось схоже”.
По-третє, вторгнення російських окупаційних військ спричинить хвилю біженців, які тікатимуть основними трасами та дорогами районного користування. Вони створять колосальні затори на Е-67, 653, 655, 16 і так далі, що не дозволить здійснювати своєчасне перекидання сил і засобів. Зі свого боку, механізовані колони РОВ це не гальмуватиме, адже вони давитимуть і розстрілюватимуть усе, що їм зустрічатиметься на шляху 651 траси й не тільки.
Таким чином, на момент ухвалення будь-якого дієвого рішення НАТО Сувальський коридор буде “прорубаний”, позиції закріплені, а передові групи РОВ почнуть просуватися на південний захід із метою максимально розширити зону контролю з оптимальним виходом на Віслу.
Аналогічні сили та засоби РОВ можуть бути виділені для взяття під контроль країн Балтії. З тією відмінністю, що, крім сухопутної операції, буде використано Балтійський флот РФ – із висадженням десантних груп у Таллінні та загрозою для Риги.
Протягом тижня-двох РОВ матимуть можливість як окупувати країни Балтії, так і “відгризти” значну частину північно-східної частини Польщі.
Звичайно ж, під час цієї операції російські окупанти втратять велику кількість техніки та особового складу, особливо на польському театрі воєнних дій. Проте мобілізаційна система, яка налагоджена майже за три роки повномасштабної війни з Україною, зможе перші місяці стабільно компенсувати втрати, зберігаючи боєздатність передових підрозділів.
Позитивним моментом у цій “м’ясорубці” буде лише те, що в цей період російська військова машина остаточно вичерпає радянську спадщину в техніці і не зможе компенсувати втрат танків, ББМ і артсистем. Весь той потенціал, який вона накопичить за час “перемир’я”, – це буде те останнє, що в неї залишатиметься.
Але постає логічне питання: дати Росії можливість все це накопичити, а потім кинути в ще більшу різанину (зокрема й на випалення європейських міст), чи методично довести країну-агресора до виснаження і добити, не призводячи до фактичної Третьої світової війни?
Висновок
Нав’язуючи Україні “перемир’я”, Європа лише наближає війну на своїй території – наближає Третю світову війну. Країни ЄС, особливо ті, що межують із Росією, у небезпеці. І їхні власні армії, а також НАТО, не зможуть уберегти їх від вторгнення РОВ, які значно наростять свій потенціал.
Дивним чином далекоглядність західних лідерів підводить, і ніхто не бачить того, що може статися вже через рік “мовчання гармат”. Ніхто навіть не розглядає ймовірності того, що задобрювання маніяка, який не змінював своєї загарбницької філософії століттями існування, призведе до того, що проллється ще більше крові.
Будь-який мир із недобитим ворогом призводить до ще більшої війни.
На заставці: Російські танки в Грузії, 2008 рік. Фото: NewsGeorgia
