ДАП і кіБОРГиня

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Не надто гарно цитувати себе самого. Та позаяк Юлію Тимошенко в нас назвали “єдиним політичним кіборгом України”, варто нагадати людству, про єдиний випадок дотичності кіБОРГині до ДАП. Він таки був, тільки піарники кіБОРГині про нього чомусь не згадують. Отже.

Допис був написаний 28 травня 2018 р. як частина серії Памятай 2014-й”.

В історії першої перемоги кадрових українських військових над російсько-сепаратистськими бандами в Донецькому аеропорту 26 травня 2014 р. існує одна загадкова деталь, яка привертає до себе увагу. За словами спецпризначенців 3-го полку спецназу, які прийняли бій в аеропорту, на 26 травня був запланований приліт у Донецьк кандидата в президенти України Юлії Тимошенко. Обставина дивна – без перебільшення в разі приїзду Юлія Тимошенко ризикувала б своїм життям. Оцінимо.



Байки про те, ніби Донецьк став сепаратистським лише з втечею туди банди Гіркіна-Стрєлкова зі Слов’янська, – не більше, ніж міф. На травень 2014 р. в Донецьку офіційною владою все ще лишалася обрана за України мерія, але по факту владою уже були терористи ДиРи. Вже пройшов псевдо-референдум, вже сталися бій біля Маріупольського УМВС і бійня під Волновахою. Було очевидно – це війна. Під Донецьком базувався «батальйон Восток» колишнього керівника підрозділу «Альфа» донецького СБУ Олександра Ходаковського. Саме на базі «батальйону Восток» тренувалася група «Мангуста», яка здійснила спробу захоплення Маріупольського УМВС 9 травня 2014 р. Крім банди Ходаковського в Донецьку перебували банди Бородая, Здрилюка, Пушиліна, «Оплот».

В задачі запитується, НАВІЩО в це пекло їхати кандидату в президенти України і лідеру одної з найбільших парламентських партій України? Очевидно, така особа для сепаратистів – аж надто ласий приз. Шансів опинитися у полоні і перед камерами російського ТБ у Юлії Тимошенко було більш ніж чимало. І бійці 3-го кіровоградського полку спецназу її б не захистили – аби відстояти аеродром, їм самим довелося перекидати підкріплення.

То навіщо Юлія Тимошенко збиралася до Донецька? Потиснути на камери руки спецпризначенцям і улетіти? Таке припущення руйнує той факт, що після президентських виборів до зони АТО Юлія Тимошенко не їздила жодного разу. Та й взагалі з ветеранами АТО у лідерки «Батьківщини» якось не складається – згадаймо її репліку про «чорних полковників».

Варто нагадати, що в Юлії Тимошенко з Москвою стосунки особливі. У 2005 р. вона до Москви з’їздила менше ніж за місяць після відставки і, за словами Івана Старикова і Станіслава Белковського, була прийнята Путіним особисто. Після здобуття посади прем’єра конфлікт з компанією «Vanco» через видобуток газу на Прикерченському шельфі у Юлії Тимошенко виник після поїздки до Москви – ще тоді його називали платою Москві за підтримку на виборах. Варто згадати також Московську газову угоду, коли прем’єр Тимошенко здійснила службову фальсифікацію – видала власну директиву за директиву кабміну (український суд, до речі, її по цьому факту НЕ виправдав, звільнена пані Тимошенко була через декриміналізацію статті Верховною Радою, тож офіційно – вона відбула законне покарання). Згадаємо також, яка країна перша збурилася через арешт Юлії Тимошенко.

Всі ці підстави дозволяють припустити, що до Донецька Юлія Тимошенко їхала з метою провести переговори з главарями терористів ДиРи, аби підготувати якесь «мирне врегулювання» конфлікту на Донбасі. За себе вона не боялася – мала гарантії з боку Москви. До чого вони там домовилися б – знає один Господь Бог. До автономії Донбасу. До відмови від претензій на Крим. До Гіві та Мотороли у Верховній Раді. Та будь до чого. Всі кроки були б подані під соусом «гіркий мир кращій за солодку війну» – так само як це було з Московською угодою.

Такому крокові в тих умовах аплодували б усі. Москва – бо це було вирішення всіх її проблем. Захід – бо він завжди мріяв про якийсь взаємний компроміс. Громадяни України – бо ніхто не хотів умирати. Перемог за ЗСУ тоді ще не було…

Але. Єдина ситуація, в якій такі переговори були б доречні та ефективні, – в умовах, якщо Юлія Тимошенко лишалася кандидатом в президенти України у другому турі виборів. Але 25 травня 2014 р. вона стала не кандидатом, а просто керівником одної з парламентських партій. Навіть не депутатом. Уже надвечір 25 травня стало очевидно – Петро Порошенко виграє вибори в один тур. Тоді ж терорист Ходаковський почав підготовку штурму Донецького аеропорту. Все пішло не так, як планувала Москва.

Це – лише версія. Та за відсутності інших пояснень така версія цілком має право на існування” ©.

Висновки робіть самі.

***

Все цікавіше та цікавіше…

От що пишуть про пана Міньо – того ветерана, голову “Спілки побратимів”, що сьогодні виступав на форумі у кіБОРГині. Без коментарів.

І ще. Сьогодні батько Катрини Гандзюк повідомив, що Катрина дуже гарно знала своїх вбивць (виконавців). Допомагала їм як волонтер. Знала організатора. Виконавців це не зупинило.

Гарно, на жаль, буває у казках. А життя таке.


Alexey Petrov
Алексей Петров

Весь, до последней капли, гнилой цинизм с номинацией «Первый политический киборг Украины» состоит не столько в стихотворении про ДАП, киборгов, разбитый бетон и… Юлю. Надеюсь, что тот парень в форме сможет объяснить всем защитникам Донецкого аэропорта, как же так хитро получилось? Ещё вчера всё было понятно. Погибшим бойцам – вечная память, а выжившим – честь и почёт. А уже сегодня в когорте киборгов прибыло. Рядовой Юля Владимировна. Воевала, рисковала, имеет право. Так что потеснитесь хлопцы. Теперь она своя в доску.

Интересно, кстати, кто займёт посаду второго политического киборга – Вилкул, Гриценко или Бойко? (Это сейчас просто, оказывается). Парни, только когда будете им цеплять «почётные» звания политического защитника Бутовки или же политического бойца на Промке, форму снимите и с теми, с кем там сражались, посоветуйтесь. А то, может, ещё и для Юли Владимировны дополнительные регалии найдутся в районе Светлодарки?

Так вот… Всё гнильё как всегда сосредоточилось в поведении новоиспечённого «««политического киборга»»». Нет, она не взяла слово, чтобы сказать:

– Благодарю за такие слова, но я не то что недостойна такого звания, а даже не стою и одной буквы из слова Киборг. Потому что в феврале 2014 года умоляла не рыпаться, чтобы ни один танк и не один солдатик, из казармы… Потом я вообще непонятно чем занималась. А уже в 2018-м я такой х*ни в телеэфире нагородила, что аж мерси. Ну вы должны помнить?! Типа Порошенко договорился с Захарченко, и вот-вот войска отойдут, оставят раннее занятые позиции… Что вы говорите? Ценой жизней занятые? Наверное, я в этом не разбираюсь… Так вот, а потом вы будете наступать и умирать! Ага, я вас всех держу за таких оловянных долбо*бов… Так что, наверное, не стоит меня так громко называть – киборгом! Где я, а где война?

Не сказала, даже и не подумала! А только улыбнулась и привычно где-то в душе привычно хихикнула…

Политическое ничтожество. Не больше и не меньше.


Олена Монова
Олена Монова

Сегодня Юлю назвали “единственным политическим киборгом Украины”.

Я не буду давать оценку человеку, произнесшему это со сцены, просто потому, что не имею права.

Но в последний раз так плохо мне было тогда, когда упоротый Михо водил свои хороводы под “Плине кача”. Плохо до сердца в горле, до трясущихся рук, до белых глаз и закушенной губы.

У нас не осталось ни одного символа, в который бы не плюнули.
Беда.


Роман Доник
Роман Доник

Народ, а вот вы понимаете, что у них нет ничего святого? Вообще?

Что они любой ценой будут стремиться повторить 100-летнюю историю Украины. У них ничего святого. Вот вообще. Для них не представляет никакой ценности то, что для нас свято. Они чужие. Украина для них ничего не значит.

Сегодня День Соборности, сегодня сходка БЮТ и еще одна попытка нивелировать один из символов войны за Независимость.

Я сегодня в дороге целый день и пропустил этот шабаш. Но весь вечер разговариваю с военными. С теми, кто сейчас воюет. Они все спрашивают примерно одно и то же – “они что не понимают, что она всех нас сольет Путину?” Что не будет своих и чужих. Порохоботов или юлеботов. Воевал? В русских стрелял? Все, твоя судьба решена. Тебя разменяют в качестве трофея в счет примирения с русским миром. И заставят платить за восстановление Донбасса. А может, впаяют исправительных работ года три.

Если мы не сгруппируемся, то Россия нас опять победит. Нашими же руками. Точнее, теми руками, которые нас сдадут московии. Как и 100 лет назад.


Джон Сміт
Джон Смит

“Киборги поддержали Тимошенко” – это обман.

На самом деле, среди йулиной массовки были в терминалах Донецкого аэропорта всего двое. Микола Тихонов и Василь Кузьмин. Эти два человека действительно были в новом терминале Донецкого аэропорта. Еще один – Микола Миньо, был в вышке. Всё. Остальные 40 человек на сцене – вполне может быть, героические люди и реально отвоевали, но это не киборги. То есть представив массовку в форме как “киборгов за Тимошенко” Соня Кокошкина нагло обманула общество. Впрочем, это наша “украинская” “журналистика” – не удивительно.

Второе. Вполне может быть, что организаторы представили толпу на сцене киборгами, типа киборг – это каждый, кто был в радиусе 3 километров от Донецкого аэропорта. Ок. Такое наименование имеет право на жизнь. Но тогда и сын Луценко – киборг.

А если серьезно, то сегодняшнее действо Батькивщины – это циничный обман общества. У нас бенины политики уже рейдернули понятие “Укроп”. Больше никто не хочет себя так называть. Шеврон “Укроп” умер. Мы это съели.

Теперь плюнули еще и в понятие “киборг”.  Зачем это сделали организаторы, понятно. Главный конкурент постоянно купается в обществе реальных воинов, в том числе киборгов. На его фоне мисс “Ни один танк не должен покинуть казарму” просто полный ноль. Вот и вся история. Надо было тоже показать, что “ее тоже военные поддерживают! Сами киборги!”. И сама она – киборг!

Ну и напоследок. “Политическим киборгом” Тимошенко в своем любовном сонете зачитанном со сцены назвал некто Олег Кравець – “боєць розвідроти 28-ї бригади. Він віджартовується, що “автомата в очі не бачив, сидів у бліндажі в штабі” (ББС Украина). Вот такой киборг. Впрочем, не удивительно. Только такой “киборг” мог назвать хвойду киборгом.


Гліб Бабіч
Глеб Бабич

Бій вже не кружить, друже,
І не від розриву нудить.
Просто твоєї кулі не пам’ятають – забули.
Теплі фронти, кроти з софітами телевізій.
Згублені я і ти, в атаці нових дивизій.

Більше бравурних маршів – стрімко товстіють лави,
Від поправівших лівих, і полівівших правих.
Ситість і влада добре загоюють будь-які рани,
У незакінчених війн, більшість завжди – ветерани.

Прапор їм розчохлять (бо власні трохи згубили),
Ті, хто тихенько сцять на наші з тобою могили.
Тільки твою вже декілька років вкривають квіти,
А моя не відрита, але може бути відрита.

Все, що ми відстояли, замацано їх руками,
Бо всі забули, що першою завжди вбивають пам’ять.
Бій вже не кружить, друже, він вже йде за спиною,
Там вже мовчать про дружбу замість того, що ми вважали війною.

Допоможи мені, друже, ти ж там ближче до Бога,
Перепитай, коли почали ми втрачати дорогу.
Що нам робити зараз – слова, постріли, кроки?
Щоб не почати з нуля через чергові чорні сто років.

Дай мені руку, нам так потрібно згадати,
Щоб не пройти все знову – втрати, цитати, грати…
Просто треба сказати щось, щоби всі почули.
Просто все почалось з того, як кулю твою забули…


На з'їзді партії Батьківщина людей змушують аплодувати Юлії Тимошенко."Бурные аплодисменты. Ану агитируем людей хлопать. Быстро!" – ось так відбувається з'їзд проплачених лопухів та пенсіонерів партії Батьківщина.Коли побачите пропаганду ВОНИ із "бурними аплодисиентами", знайте – їх знімали саме так.Нас змушують повірити в те, що гнида Тимошенко має підтримку людей. А насправді – це гарна робота аніматорів, постанова та брехня.Наш відкритий чат: t.me/STOP_GNUDAІнстаграм : https://www.instagram.com/stopgnudaТвіттер : https://twitter.com/stopgnudaТелеграм : https://t.me/stopgnidaЗ приводу співпраці: https://t.me/UA_Gnuda

Gepostet von СТОП ГНИДА am Dienstag, 22. Januar 2019

 

На заставке фото © ВО “Батьківщина”

Поділитися:
Share

Share