Похоронні хроніки московії. 19.01.2025
Олексій Копитько / Інформаційний спротив
У перші тижні 2025 року в росії дещо зменшилася кількість повідомлень про вбитих російських солдатів. Цю фразу слід розуміти так, як вона написана. Не кількість втрат зменшилася, а кількість повідомлень зменшилася.
Ймовірно, тут є якийсь взаємозв’язок і зі святами, і з проблемами евакуації. Ці втрати росіян виявляться трохи згодом.
Що з цифрами?
Станом на 13 січня 2025 року група «Інформаційний спротив» поіменно зафіксувала 92 657 російських солдатів, яких у самій росії визнали вбитими або поховали. Ще близько 450 точно мертві, але йде уточнення даних. За два тижні кількість встановлених убитих зросла на 1 209.
Російський проєкт “Медіазона” і російська служба ВВС станом на 17 січня вказують цифру 88 726 убитих. При цьому вони наголошують, що ще не розібрали 7 799 записів. Наголошено, що це саме записи, а не люди, бо є дублювання. Тобто порядок цифр однаковий.
Нагадаю, що це мінімальна кількість убитих, яких насправді більше, не менше ніж у 2 рази. Тобто російська армія втратила в Україні близько 185+ тис. лише вбитими. Плюс ті, хто списаний через важкі поранення, хвороби, що померли в небойовій обстановці, дезертири, зниклі безвісти, полонені і т.д.
Важливий момент, на який звертають увагу і наші дослідники, і західні, і російські опозиційні. У рф знижується запас танків і бронетехніки на базах зберігання, темпи виробництва та відновлення не компенсують темпи втрат. Через що наростає кількість випадків використання росіянами перероблених цивільних автомобілів, тих же “буханок”, для підкидання невеликих груп піхоти до ЛБЗ. Це підтверджують наші військові.
Так само як темпи набору найманців не компенсують темпи втрат живої сили (що я писав минулого разу).
Разом на початку 2025 року бачимо такий малюнок.
Йде одночасне змагання з кількох напрямків.
З одного боку, росія застосовує тактику наступу малими групами. В умовах тотальної зневаги Кремля до життя своїх солдатів і поки що чисельної переваги російська армія повзе вперед. Зважаючи на дефіцит і вразливість техніки, темпи такого підповзання – 55 км на рік по прямій на найуспішнішій ділянці.
З іншого боку, розширюється застосування роботизованих і безпілотних комплексів українською армією. Які поступово нівелюють перевагу у техніці та перемелюють живу силу ворога.
В якійсь точці ці тенденції мають збалансуватись, якщо не буде обвалу.
Причини, які можуть спричинити просідання фронту:
1) різке зменшення/гальмування зовнішньої допомоги, що призведе до розривів у забезпеченні боєприпасами насамперед;
2) внутрішня дестабілізація.
У війні «люди проти людей» російсько-корейські (і подібні до них) сили однозначно мають перевагу. Але в ситуації люди та роботи проти людей та роботів все інакше. З’являються додаткові мультиплікатори, коефіцієнти тощо.
Все, що написано, не для самозаспокоєння. Карту всі бачать. Проблеми усі знають. Але й масштаб варто уявляти.
Не погіршувати. Допомагати тим, кого знаєте.
Лідери із зафіксованих втрат в абсолютних числах:
- Башкортостан – 4 160 (+119),
- Татарстан – 3 813 (+121),
- Краснодарський край – 3 573 (+61),
- Свердловська область – 3 352 (+54),
- Пермський край – 3 020 (+60),
- Московська область – 3 000 (+46),
- Челябінська область – 2 791 (+64),
- Саратівська область – 2 253 (+61),
- Іркутська область – 2 216 (+44),
- Самарська область – 2 150 (+26),
… - Інгушетія – 143 (+2),
- Чечня – 374 (+1),
- СПб – 1 036 (+38),
- Москва – 809 (+14).
Фото: Генштаб ЗСУ
