Зумійте визнати добро й подякувати за нього

Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

Сьогодні (16.12.2018 р. – ред.) зранку на недільній Службі Божій у церкві читалось Євангеліє від Луки. Той уривок, де описано, як Христос чудесним способом вилікував десятьох хворих на проказу. Він їм звелів іти до священнослужителів, і дорогою раптом хворі побачили, що очистилися від прокази. Але лише один з них, чужинець-самарянин, повернувся назад, щоб подякувати Ісусові. На що Господь сказав: “Хіба не десять очистилося? Де ж дев’ять?”

У Церкві заведено робити аналогії з людським життям, вчинками, вдячністю чи підлістю. Це абсолютно нормально, бо Святе Письмо, окрім усього іншого, є книгою моралі, а притчі та діяння Христа були висловлені та вчинені саме для наслідування та науки нашого життя. Тому дозволю й собі зробити одну таку аналогію.

Учора (15.12.2018 р. – ред.) ми побачили підсумок великої справи, яка вириває саму душу українського народу з пазурів Москви. Якщо відкинути незначну частину відвертих ватників та підспівувачів Москви, то більшість українців прагнули цього, хоча й донедавна не вірили в можливість тріумфу. Але що ж зараз бачимо? Дійсно, велика кількість людей щиро радіють цьому дню, як своєму святу, але не менша їх кількість уникає теми, навіть пробують її дискредитувати, принизити, знебарвити. А коли пробуєш їм ще й згадати, що ця подія тисячоліття стала можливою виключно завдяки двом важелям: Волі Божій (без неї нічого доброго в світі не може відбутися) та тривалим, настирливим, цілеспрямованим діям Президента Порошенка, то їх узагалі починає плющити. Не здивуюся, якщо частина з них зараз навіть саме створення незалежної від Москви Церкви назвуть негативною та шкідливою подією (це про те, як легко від тупої опозиційності проти влади перекочувати до опозиції проти держави й напряму почати працювати на користь Путіна).



То поясніть же мені, невже це так важко просто визнати, що для тебе особисто, як і для всієї України, хтось зробив добро? Тебе ніхто не змушує весною проголосувати за нього, не заставляє співати оди й дифірамби. Просто зроби те, про що так гірко запитував Христос: “Де ж ті решта дев’ять, яким зробив добро?”, що має робити кожна адекватна й вихована людина – зуміти визнати добро й просто подякувати за нього. Але ж ні. Журнашлюшки обурюються: чому Порошенка показували на всю країну, як він ішов до Софії, чому його зустрічали передзвоном (Церква зустрічала, а не УДО!)? Інші повії від журналістики та політтехнологій замість оцінити велич події, копаються у придуманих ними ж фейкових новинах, вигадують якісь брудні мотиви для Президента, домальовують такі ж надумані деталі. А просто визнати, що людина зробила для тебе, ідіота, добро, язик паралізувало…

Отак і перетворюються на ворогів уже не своєї влади, а власної країни. От тільки, на жаль, аналогії з Євангелієм мають свою межу, за яку вони вже не виходять. У Євангелії від Луки не сказано, що сталося далі з тими дев’ятьма. Сумніваюся, щоб Христос за невдячність покарав їх поновленням смертельної хвороби. Це б суперечило самій суті Його вчення. Лука лише пише про того десятого, вдячного за дароване добро. Йому Христос сказав: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе”. Що б не сталося з дев’ятьма невдячними (навіть зберігши здоров’я, вочевидь, втратили душу й надію на спасіння), бачимо тверду Господню гарантію для того одного.

А в історичній долі народу ми, на жаль, сидимо в одному човні. І зрадофіли, які своєю невдячністю, песимізмом, підкопом під національні інтереси розколюють дно цього човна, потягнуть на дно нас усіх. У цьому ще більша ницість та підлість усіх цих… навіть слова відповідного для них не знайду.

Поділитися:
Share