Непомічені 140

Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

“…Ми вже вище згадували, що самий прихід консерваторів до влади, в лавах яких були “самостійники” з давніх часів, був зв’язаний з надією їх, що з більшою організованістю нашої держави як під оглядом економічним, так особливо і мілітарним, пощастить здобути у німців, на той час фактичних володарів країни, більші політичні позиції.

Але історія слідуючих днів показала, що політики доброї волі були ще у нас рідким явищем. Зусилля їх розбилися об наші смертельні гріхи:
– заздрість,
– персональну амбітність,
– стремління, тактичний момент (за браком віри у власні сили), обертати в орієнтаційний…

– …ЗЛОВЖИВАННЯ ДРУКОВАНИМ СЛОВОМ – ГРІХ, МОЖЕ, НАЙБІЛЬШИЙ ПРИ НИЗЬКІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ОСВІЧЕНОСТІ МАС…



– … нерозуміння лідерами того, що давати складні завдання масам, які щойно починають жити політично, рівнозначне навмисному розбиттю сил, і т.д., а головне
– невиправиме фантазування й будування справ на підставі знаменитого прислів’я: “якось воно буде”, що мені особисто доводилося чути у хвилі кризи від найвідповідальніших наших політиків”. © Михайло Омелянович-Павленко “Спогади Командарма 1917-1920”, ст. 106

Омелянович-Павленко – один із найзвитяжніших українських полководців часів Перших Визвольних Змагань. Керівник переможного Першого Зимового Походу. Вдумливий керманич, яких ще пошукати.

Йому сьогодні 140 років. Чи помітила держава Україна дату?
Може, десь в промовах керманичів було згадано добрим словом видатного вояка?
Може, військова преса щось написала цього тижня про Омеляновича-Павленка, щоб нове покоління оборонців країни знало, чиї вони нащадки?
Можливо, в Парижі сьогодні був покладений вінок до могили командарма? Ну, у нас же є дипломати в Парижі, напевно вони б мали знати про настільки круглі дати та рефлексувати на них?
Може, в школах були тематичні уроки історії на честь?
Риторичні питання…

Із днем народження, пане генерале.

Поділитися:
Share

Share