Чим гірше нам, тим краще їй

Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

От їжджу щодня Києвом і скрізь бачу це реальне дно політичного піару: “Гарантую! Ціни на газ знижу в два рази…” Ну ви самі це постійно бачите. І щось мене в цьому всьому муляє. Не те, що брехня – ВОНА завжди бреше, тут нічого дивного та неочікуваного. Не те, що шкоду цими заявами вже зараз завдає. Адже коли особа, яка вихваляється першим рейтингом, робить такі й подібні заяви, то це чіткий сигнал інвесторам, урядам, керівникам міжнародних фінансових установ: краще почекати до кінця президентських виборів, а там подивимося, що з цією країною буде. Бо нести гроші в країну, де завтра все може стати з ніг на голову, то те саме, як започаткувати потужний інвестпроект за день до обрання Уго Чавеса (тепер Мадуро) в Венесуелі. Вірю, що це ВОНО в нас не отримає в свої чіпки лапки всю країну, але страху на інвесторів таки вже нагнала. Але й це не є якоюсь новиною. Вона регулярно застосовує принцип “чим гірше, тим краще”. Гірше нам – краще їй.

Але що ж хотів пригадати? А таки виплив з пам’яті той епізод, який дуже чітко характеризує майбутні наслідки таких обіцянок. Пригадуєте, як у 2007-му на дочасних виборах Тимошенко на зустрічі з якимось студентським середовищем несподівано для всіх зробила заяву: “Після виборів і моєї перемоги я негайно скасую призов до армії!” Ну сказала. Студіки, яким і так цей призов уже не грозив, поплескали в міру до проплаченого чи замовленого деканом рівня. Ніби й усе. Ну повторила цю фразу ще тисячу разів. Добавила собі цим пару процентів до результатів парламентських виборів. Нас багатьох тоді ця заява вразила своєю безглуздістю. Призов уже й так остаточно мали скасувати за два роки, повним ходом ішло переформовування армії на контрактну, тож і кількість тих призовників уже була мінімальною. А механізмів прискорити цей процес узагалі не було. Ну хіба фатальною втратою обороноздатності, але й не лише це. Потрібно було зорганізувати передачу функцій від строковиків контрактникам. Оголювалося чимало чисто організаційних функцій в армії.

А що вийшло в підсумку? Усе діаметрально навпаки до того, що обіцяла Тимошенко. Вона тоді таки здобула владу й отримала механізм для реалізації своїх передвиборчих зобов’язань. Однак своїми заявами та поспішними й невмілими діями лише зруйнувала реформу армії, а найперше ті заходи, які мали призвести до повної ліквідації військового призову та переходу на контрактну службу. Там було багато обставин, а найперша – відсутність належного фінансування саме на цю статтю витрат. Ні, на армію певні гроші таки йшли в більш менш схожих до попередніх сумах. От тільки в армійському бюджеті є статті, де вкрасти легше, а є такі, де красти хоча й можна, але не надто рентабельно та розтягнуто в часі. Так і з переходом на контракт. Там значна частина коштів мала йти на прямі виплати військовослужбовцям. Та й з будівництвом і переоснащенням для їхніх потреб житла, інших засобів людського існування почалися значно більші перебої.



Так от. Планували й мали підстави на це сподіватися, що призов скасують уже в 2008 році для призовників весни 2009-го. Тимошенко пообіцяла це зробити вже восени 2007-го. І в підсумку призов скасували лише в 2013 році для весняного призову 2014 року. Та й то із застереженнями, що зберігся призов до внутрішніх військ, і можливе повноцінне відновлення призовних кампаній за Указом Президента. Що й сталося вже наступного року через рашистську агресію. Коли така нечесна й нечиста на руку особа, як Тимошенко, обіцяє щось прискорити, знизити, полегшити, у підсумку слід чекати навіть не простого й банального невиконання обіцяного, а навіть погіршення ситуації в тій сфері, щодо якої вона нахваляється нас ощасливити.

Думаєте з газом не буде так само? Буде, буде. Найперше, знизити ціну вдвічі вона звісно ж не зможе з цілком економічних причин. Та й у МВФ їй нагадають про її ж власні меморандуми. А ця структура вміє наводити дуже жорсткі й болісні аргументи. Але зробити зростання не таким значним, а в майбутньому навіть досягнути певного зниження, загалом, цілком реально. Але популістськими заявами цього не досягнути. На пониження ціни завжди грає тільки ринок. При формуванні ринкових відносин виникне конкуренція за споживача, що в зародкових формах уже маємо з постачанням газу для промисловості. А там, де конкуренція, там і ще три обставини:

  1. зниження існуючих цін до економічно прийнятних меж;
  2. інвестиції у видобуток українського газу, зростання його частки в газозабезпеченні;
  3. здешевлення вартості газу власного видобутку через тривалі програми підвищення технологій.

Це все реально при ринку. А коли особа, яка рветься до влади заявляє: я вдвічі знижу ціну для населення, то це якраз гальмує прихід інвесторів і створення конкурентного ринку. Тобто не дає можливості знизити ціну ринковим шляхом. А як діють популістські неринкові механізми нам уже показали обидва лівацькі венесуельські лідери…

Поділитися:
Share

Share