Що сталося в Керченській протоці

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Так що сталося в Керченській протоці?

Сталося те, що Москва в протистоянні на Азовському морі пішла на різке загострення ситуації. Історія ця почалася не вчора, тож треба розглянути її в комплексі.

  1. Дії Москви були сплановані та схвалені згори. Це не було спонтанне рішення російських прикордонників/ФСБ/інших окупаційних установ. Що таке спонтанні дії російських загарбників ми бачили під час проходу кораблів «Донбас» і «Корець» у вересні, коли вони тупо не наважувалися щось зробити, а потім почали ліпити відмазки, ніби ледь не вони самі провели наші кораблі по протоці.
  2. Москва розписалася в тому, що прохід кораблів «Донбас» і «Корець» у вересні цього року таки принизливо клацнув їх по носі та виставив перед усім світом йолопами. Нинішній конфлікт – явна «атвєтка».
  3. Наші кораблі, нагадую, рухалися в НАШИХ водах і йшли на посилення НАШОГО угрупування на Азовському морі. Ми не мусимо ніяк узгоджувати свої дії з окупаційною адміністрацією Криму – ми її не визнаємо. Вони – загарбники. Бандити та крадії, які вкрали нашу територію. Крапка.
  4. Наші моряки не підняли лапки та не здалися в полон на вимогу Москви. Наразі відомо, що один МБАК Москва захопити не змогла через те, що наші відкрили вогонь у відповідь. Судячи зі співвідношення сил, ризикну припустити, що у відповідь на вимогу здатися наші пообіцяли Москві підірвати корабель разом з окупантами на борту. Інших варіантів я не бачу.
  5. Історія, повторюю, почалася не вчора. Москва вже скоро рік як ускладнює нам судноплавство на Азовському морі та по факту вбиває роботу Маріупольського порту. На липень 2018 р. українською стороною було зафіксовано 116 затримань руху цивільних вантажних суден подекуди на термін до 3,5 діб. Простій вантажного судна – це біля $15000 на добу. Наша відповідь Москві – ми почали посилювати своє угрупування на Азовському морі. Саме з цією метою наші кораблі йшли через Керченську протоку. Ми мусили робити якось інакше? Як саме? Лапки підняти?
  6. Навіщо Москва влаштувала конфлікт? Для всіх альтернативно-обдарованих, чиї знання у військовій справі обмежуються радянським кіно про Другу Світову війну, нагадую, існує така тактика «війни на ефект». Як Москва зірвала терміни висування українських військ вздовж кордону на Донбасі у травні 14-го? Танками та авіацією? Ні-а! Терористи Беса розстріляли 10-й блокпост під Волновахою, далі всепропадли здійняли паніку в соцмережах, далі українське командування було змушене повернути 51-у бригаду в тил, наступати вздовж кордону стало нікому – терористи укріпилися на стратегічно важливих пунктах. Прикладів таких зараз маємо до чорта.
    Наразі очевидно. Цілей Москва переслідувала дві. Перша – «маленька переможна війна», картинка про те, як Москва не дала украм пройти в Азовське море. Друга – розгін зради у нас в соцмережах з метою обвалити рейтинг Президента Порошенка. Що замінити його вона хоче за всяку ціну, Москва говорить не криючись.
    До речі, зверніть увагу, хто почав волати «зрада – нас зливають» з перших же хвилин конфлікту. І зробіть висновки.
  7. Чому наразі Москва виправдовується та намагається звалити провину на нас? Очевидно. Тому що замість «маленької переможної війни» вона знову, як вже неодноразово з 2014 р., здобула собі на голову крупний геморой. Атака військовими кораблями Росії військових кораблів України – це акт збройної агресії Росії проти України. За таке маленьких у світі по тендітних місцях хлопають. У першу чергу – санкціями. Отими самими, від яких російські «Іскандери» вже сміються на кутні разом з їхнім урядом і більшістю відомих економістів. Заради зняття яких Москві як раз потрібно повалити Порошенка у нас.
  8. Навіщо впроваджувати воєнний стан? Питання на питання – а ви знаєте, що станеться далі? Які реальні плани має Москва? Москва ще влітку завела на Азовське море 18 бойових кораблів. Мета у тих кораблів може бути лише одна – забезпечення та прикриття десанту російських військ через Азовське море. Проти нас. У всіх інших випадках в разі війни ті кораблі перетворюються на мішені. Нагадую, на початок Другої Світової війни совок на Чорному морі флот мав (чималий), а Німеччина – ні. Не нагадаєте, хто протягом року опанував майже все узбережжя Чорного моря? Вже тоді Чорне море авіацією та артилерією накривалося все. За нинішнього розвитку артилерійсько-ракетних систем, Азовське – й поготів. До речі, і авіації в німців було в рази менше ніж у совка. Для довідки.
  9. Чому воєнний стан оголосили зараз, а не в 14-му? А як раз тому, що на горе зраднюкам, ЗСУ нинішні та ЗСУ зразка 14-го року – це небо та земля. У вересні 14-го ми мали війська максимально втягнуті в бої, повну відсутність резервів, діру у фронті від Донецька до Маріуполя (після Іловайська) і Європу, яка вже викручувала нам тоді руки, аби ми уклали мир з Москвою будь-якою ціною. І ще ми мали Москву, яка вимагала від нас відмови від євроінтеграції. І ми на це не пішли, але змогли стабілізувати фронт. Відчуваєте різницю між тоді та зараз?
    Впровадження воєнного стану означає, що українське керівництво на їхнє загострення ситуації відповідає власним загостренням. І вибору нам ніхто не дає. Своїми діями Москва по факту заблокувала Керченську протоку, і цим не тільки кричуще порушила міжнародне право, а й поставила на межу виживання крупне промислове та портове місто – Маріуполь, разом з усім районом. Або-або.

Я хочу аби всі збагнули – жарти закінчилися. Зараз чекати можна всього чого завгодно, від спроби російського десанту на Азовському узбережжі до нанесення нами ракетно-артилерійських ударів по скупченню кораблів Москви на Азовському морі. До речі, якщо НАТО використає цей прецедент, аби заблокувати протоку Босфор для російських військових кораблів (привіт їхнім горлорізам у Сирії), – вже все не дарма.

А всім, хто пише гидотну штибу «перш ніж нариватися на значно сильнішого противника, треба…», насмілюся нагадати – ми нарвалися ще в 14-му. Причому не з власної волі. Те, що відбувається зараз, – продовження. Скільки це все ще триватиме? А ви запитайте про це Москву. Скільки ще вона буде нам життя псувати?

А відповідь проста і зрозуміла. Шановні, ви вийшли на Майдан, аби не повертатися в орбіту Москви. Ви воювали та допомагали війську, аби не повертатися під владу Москви. Ви хотіли, аби Москва на все це дивилася крізь пальці? Звісно, нашому становленню як незалежної держави вона опиратиметься попри все. “Росія без України – Московія, давно сказано”.

Вибачте, лише той гідний і життя, і волі, хто кожен день іде за них на бій.

Хочете волі – ходіть на бій. А ні – Москва з радістю поверне вас собі у пахолки. Бо більшого ви тоді не варті.

Автор