Виборець, іди в «опу»

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Розкол фракції «Опозиційний блок» у парламенті породив купу різноманітних версій. Подейкують вже про бунт Ахметова проти Москви та про політичні війни «ригів» проти «ригів». Але що відбувається насправді?

8 листопада нардеп Юрій Бойко заявив про те, що «Опозиційний блок» може розколотися через небажання частини нардепів висувати його єдиним кандидатом в Президенти від політсили. Пригадаймо, про можливе об’єднання «Опоблоку» та партії «За життя» Медведчука-Рабіновича говорити почали ще наприкінці літа. Такий проект був безумовно вигідний для частини «Опозиційного блоку», яку асоціюють з бізнесменом Дмитром Фірташем (Бойко, Льовочкін), але категорично проти об’єднання виступила інша частина «Опоблоку» – «ахметівська».

Конфлікт викликала фігура кандидата в Президенти. «Ахметівські» активно просувають у Президенти Олександра Вілкула. Фірташевські наполягають на особі Юрія Бойка. Здавалося б, найближчий союзник «оппоблоку» Москва (тобто Медведчук) разом з «фірташевськими» мусить дожати «ахметівських» і уламати їх на єдиного кандидата? Але бачимо ми вщент протилежне.



17 листопада партія «За життя» Медведчука-Рабіновича висунула кандидатом у Президенти керівника «Опоблоку» Юрія Бойка. А вже 20 листопада «Обопблок» вустами нардепів Бориса Колеснікова та Вадима Новинського заявили про виключення з фракції нардепів Бойка та Льовочкіна з формулюванням «за зраду інтересів виборців». Сергій Льовочкін на подію відреагував бурно: «Це фактично похорони “Опозиційного блоку”. Ми ж розуміємо, що виключені не Бойко та Льовочкін, а група з 20 депутатів».

Чим пояснюють розкол самі нардепи з Опоблоку? Антагонізмом Фірташа та Ахметова. Мовляв, на думку Ахметова, саме Фірташ стоїть за арештами його майна на 820 мільйонів доларів США.

Розкол? Час розкорковувати шампанське? Найбільша проросійська сила в Україні розвалена та вже ворогує між собою? Я певно припустив би щось подібне, якби не одне «але». Фракцію «опів» у парламенті очолив Вадим Новинський. Там, де залишився і Борис Колесніков. Згадувати про зв’язки обох нардепів з Москвою навіть якось незручно. Так, обидва вони наближені ще й до бізнесу Ріната Ахметова, але одне одного не виключає.

Що ж сталося тоді в таборі «опів»?

Висловлю мою власну думку. Виключення Бойка та Льовочкіна з «опоблоку» Москвою розглядається не як розкол, а як тихе розлучення двох частин «опоблоку» для реалізації певної передвиборчої стратегії. Виключення Бойка та Льовочкіна по факту створює три передвиборчі проекти, орієнтовані на електорат «опів». Це власне «ахметівські», чиїм кандидатом буде Олександр Вілкул. Це «За життя» Медведчука-Рабіновича-Бойка. І це ще партія «Наші» Євгена Мураєва, який вийшов з проекту Медведчука-Рабіновича та поринув у вільне плавання (а ще раніше вийшов і з опоблоку). Що їх відрізняє між собою?

Ахметова вже не раз звинувачували в певних домовленостях з чинною владою – наявності такого собі пакту про ненапад. Тему цю дуже люблять обсмоктувати зраднюки з метою паплюження Президента Порошенка, але так само її обсмоктують противники «ахметівських» серед прибічників «опоблоку». Варто нагадати також, що Олександр Вілкул – колишній співробітник корпорації ЄЕСУ Юлії Тимошенко, його батько – колишній голова гірсько-рудного департаменту ЄЕСУ, і нещодавно у Кривому Розі, де головує Вілкул-старший, Юлії Володимирівні було влаштовано просто королівський прийом. До цього – відомості про співпрацю активів «Батьківщини» і «опоблоку» на місцях. Все це сильно відштовхує від «Опоблоку» його прибічників з числа «непримиренних», тих, хто вважає, що «Опоблок» орієнтуватися мусить виключно на Москву, і з владою та «Юлькою» – ніяких переговорів.

Ці непримиренні явно симпатизують проекту «За життя» Медведчука-Рабіновича, який своєї прокремлівської спрямованості ніколи не приховував. Вже одне те, що в проекті бере участь кум Путіна (і як стверджують, останній «експерт по Україні», до якого прислухається Кремлівський Карлик), говорить про зацікавленість Москви саме в такому проекті. Зрештою, наразі серед «опів» найвищій рейтинг як раз у Бойка. Але. Саме кремлівська спрямованість відштовхує від проекту помірковану частину фан-клубу «оппів». З іншого боку, той самий Борис Колесніков неодноразово звинувачував Бойка у співпраці з владою.

Для найбільш непримиренних, для яких і Медведчук недостатньо прокремлівський, існує проект «Наші» Мураєва, відомого своєю повсякчас ексцентрично-проросійською риторикою.

Іншими словами, наявністю трьох різних проектів Москва убиває кількох зайців зразу. Треба розуміти, проросійський електорат в Україні зараз набагато менший ніж у 2013 р., основний виборець «опів» завжди перебував у Криму та в окупованих районах Донбасу. Тому відштовхувати від себе когось вкрай недалекоглядно. Мобілізувати треба всіх. Їх і мобілізують. Помірковані прибічники «ригів» та фанати «пенсії як за Януковича» попрямують до «ахметівських», фанати Кремля – до Бойка та Медведчука, а найбільші радикали – до Мураєва. Плюс – «ахметівські» йтимуть на вибори, узгоджуючи дії з «Батьківщиною» Тимошенко, і в разі чого можуть навіть закликати частину своїх виборців підтримати ЮВТ в другому турі.

Якщо ж представникам опів (Вілкулу або Бойку) вдасться пройти в другий тур, представники інших частин опів зразу ж їх підтримають. Можливо, ще й Юлія Володимирівна їм підіграє.

Тож розслаблятися зарано. Москва кидає неймовірні сили, аби мобілізувати виборця, всього, якого тільки може зібрати для повалення чинної влади. А той виборець навіть не усвідомлює того, що як би він не голосував, прийде він до одного й того самого.

В «опу».

Поділитися:
Share

Share