Наша пам’ять – наша зброя
Той великий голод було штучно організовано Кремлем, щоби стерти наше минуле та підмінити наших предків на червоних “вождів” чергового варіанту аморфної малоросії.
І це йому частково вдалося, бо зараз ми багато в чому спостерігаємо наслідки знищення мільйонів українців і разом з ними генетичної пам’яті про те, хто ми такі.
Звідси якесь раболєпіє перед Москвою, поклоніння червоним ганчіркам та штучним “полкам побєди”, незрозумілі сумніви в своїй силі, зневага до своєї мови та культури.
Місія нашого покоління не повторити помилок минулого, не втратити державу, запобігти імперському реваншу, не допустити до влади тих, хто як в 1932-му був здатен переступити через помираючих від голоду або сором’язливо прибрати від них очі.
Це найменше, що ми можемо зробити для жертв того жаху.
Наша пам’ять – наша зброя.
По-перше, це знецінює самі ці поняття. По-друге, це спроба закласти в голови українців, що країна, в якій ми живемо, не коштує того, щоб за неї боротися. На п’ятий рік війни чути оце ось: “Та за кого там йти воюювати?! Та це все торгівля на крові!”, це просто огидно. Мене від цього просто штормить. Бо розумію, що люди повторюють кремлівські тези, навіть не замислюючись.
Тому хочу дещо нагадати.
В роки Червоного терору 1918-1919 р.р. було знищено до 2 млн осіб. Тобто в день розстрілювали біля 2,5 тис людей.
Зараз “терор холодом по-українськи” – “коханий, сьогодні ми з’їздимо в Польщу, купимо собі машину, а завтра приїдемо і разом з нашими сусідами нас арештують, зґвалтують, переламають всі кістки та ще напівживих прикопають в загальній ямі.”
Так це виглядає?!
За роки Холокосту було вбито 6 млн євреїв.
Зараз “геноцид по-українськи” – “люба, куди ми поїдемо на відпочинок – в Єгипет чи в Туреччину? Треба добре відпочити, бо потім нас відправлять в газові камери разом з нашими дітьми.”
Так це виглядає?!
За роки Голодомору померло 10-15 млн українців.
Зараз “новітній голодомор” – “кохані діточки, ми зараз поїдемо всі разом в Ашан закупимося продуктами, а потім приїдемо додому і помремо від голоду.”
Так це виглядає?!
Знаєте, мені ні разу не смішно. Я виросла в Норильську і, що таке ГУЛАГ, знаю з перших вуст. І прекрасно розумію, в яких умовах там знаходились люди. І про українське повстання в Норлаге знала тоді, коли ще в школу ходила. І свою бабцю по мамі, яка пережила Голодомор під Горлівкою, пам’ятаю. І як моя мама хоронила під час війни свою молодшу сестричку, знаю.
І оцей весь зойк від так званих політиків мене не просто дратує, він мене чіпляє за живе. Тому ще це страшна диявольська брехня, яка труїть розуми та серця людей. І я дуже сподіваюся, що ці політики дадуть відповідь за це, і для них в пеклі буде і геноцид, і голодомор, і терор.
