Чи відчиняться знову ворота до пекла?
Відлік українських катастроф і трагедій ХХ століття починається з листопадових днів сторічної давнини. Саме у ці дні сто років тому почалося повстання проти Гетьмана Скоропадського.
Лідери українських соціалістичних партій, які виступали за свободу, рівність і братерство трудового народу, настроїли проти гетьмана окремі військові частини. Першими піднялися на повстання ті самі легендарні Січові Стрільці. Вони покинули свої казарми у Білій Церкві та пішли на Київ – валити владу шоколадного бариги угнітателя трудового народу. Потім був бій під Мотовилівкою, де вірні Гетьману частини зійшлися у протистоянні з військами самопроголошеного уряду – Директорії. Українець убивав українця, бо не поділили державницької ідеї (у цьому місці Путін сміхається особливо гидко). Потім була тріумфальна перемога Директорії, урочистий вхід до Києва, відречення від влади та втеча Гетьмана.
Через півтора місяці Київ був у руках більшовиків. Члени Директорії виправдовувалися: хто ж знав, що величезне 100-тисячне військо, яке піднялося валити Гетьмана дуже швидко перетвориться на безладну юрму та цілими підрозділами буде переходити на бік більшовиків. Хто ж знав, що легендарні польові командири стануть такими собі князьками на місцях і будуть утворювати власні держави з трьох-чотирьох сіл? Хто ж знав, що нечисленними найбільш стійкими підрозділами будуть ті, яких сформував сам Гетьман? Хто ж знав, що послів Директорії не схоче приймати жодна країна світу? І, найголовніше, хто ж знав, що більшовики вдадуться до агресії та підуть війною на Україну?
Найбільший парадокс полягає в тому, що задля повалення Гетьмана частина діячів Директорії співпрацювала з більшовиками і навіть отримувала певні фінанси на організацію антигетьманського повстання. І знаєте що?! ЦЕ все було вже ПІСЛЯ того, як більшовики у грудні 1917 р. почали війну проти Центральної Ради, тодішнього українського керівництва. Це було уже ПІСЛЯ Крут і ПІСЛЯ захоплення Муравйовим Києва та тритижневого терору у ньому. Про це не знав Винниченко? Чи про це не знав Петлюра? Та всі ці події відбувалися на їхніх очах.
Просто ненависть до конкретного державного діяча у них розгулялася настільки, що вони й не помітили, як стали на позиції ворога.
Що було потім, всі ми знаємо зі сторінок підручників. Програна визвольна боротьба, роздерта між новими окупантами Україна, нелюдський експеримент більшовиків, який тривав понад 70 років і побічні наслідки цього експерименту: репресії, терор, депортації, Голодомори, ГУЛАГ, винищення інтелігенції, заможного селянства, тощо, тощо, тощо…
Чи думали Січові Стрільці тоді, у туманні листопадові дні 1918 року, коли рухалися неозорими полями південної Київщини у напрямку столиці, що відкривають ворота до пекла?
На фото: Січові Стрільці в Києві, 1918
