Про річницю Саакашвілі

Сьогодні минув рік з моменту призначення Саакашвілі на посаду Голови Одеської ОДА, рік відтоді як Саакашвілі пообіцяв побороти корупцію в Одеській області за декілька тижнів і зробити з Одеси столицю Причорномор’я…

Рік минув і я, як людина, що мала сподівання на те, що при Саакашвілі Одещина почне активно розвиватись, прийдуть інвестори, змушений констатувати, що в моєму особистому рейтингу політичних розчарувань Саакашвілі є явним лідером, впевнено обігнавши всіх інших.

Також Саакашвілі очолив мій рейтинг ядерного популізму, обігнавши навіть Йулю і Ляшка.

Я чесно, я досі не розумію, навіщо було йти на цю посаду, навіщо було обіцяти побороти корупцію за тижні, навіщо було обіцяти зробити з Одеси Нью-Васюки (тобто столицю Причорномор’я), а з Одещини показовий регіон України?

Навіщо все це було?

Чому для досягнення всього цього не було зроблено хоча б щось?

Ну хоча б щось можна було зробити? За цілий рік…

Але ж ні, обіцянки, обіцянки, істерики, шустер, ригоканал 1, ригоканал 2, шустер, обіцянки, гучні антикорупційні заяви, форуми, “викриття”, звинувачення, обіцянки, звинувачення, поділ на сорти, звинувачення, обіцянки, звинувачення… ну і ще маша і боровик. Ось і вся діяльність Саакашвілі за рік.

Саакашвілі, який мав бути локомотивом реформ, за рік перетворився на генератора популізму.

Однак свою корисну роль Саакашвілі все ж виконує. Ні, він не стимулює до реформ і не відбирає електорат в популістів (це омана, бо немає сенсу для електоральних ігор, коли немає виборів).

Саакашвілі – є прекрасним індикатором інфантильності суспільства, що хоче реформ, але молиться на людину, яка їх успішно про..ла.

Автори