Головна стратегія Кремля в Україні – протиставляти українців власній владі
Протиставляються насправді всі гілки влади: виконавча, законодавча, місцева, правоохоронні органи.
Мета цього протиставлення: українці повинні боротися з власною державою. З власним Президентом, власним Парламентом, власною місцевою владою, власними правоохоронними структурами. При цьому критично ослаблюється держава та знищуються сили народу. Народ спустошується духовно та морально у постійній боротьбі з власною державою, фактично із самим собою.
Методика наступна: всіма способами лобіюється просування на ключові посади кремлівських маріонеток, популістів або нездар. Проукраїнські, прозахідні політики, справжні державники нищаться інформаційно та замінюються на маріонеток, популістів або нездатних до реальної політичної роботи.
Інструменти: повністю підконтрольне інформаційне поле (ворожі або продажні ЗМІ), кремлівські гроші, підконтрольні політики, ГО, «актівісти», «волонтьори».
Отримуємо замкнуте коло: під впливом ЗМІ, інформаційного тиску, вкидів компромату САМІ нищимо прозахідних, проукраїнських політиків і САМІ обираємо кремлівських маріонеток, популістів або нездар. І відразу ж САМІ починаємо їх ненавидіти (часто обґрунтовано) та з ними боротися.
- Виконавча влада.
Найбільш вдала така операція відбулася у 2010-му, коли, інформаційно знищивши проукраїнського, об’єктивно слабуватого Ющенка, українців поставили перед вибором між двома кремлівськими маріонетками: Тимошенко та Януковичем. Що прогнозовано закінчилось критичним протистоянням народу та влади, трагедією Майдану, який гебня шляхом провокацій з обох сторін перетворила на криваву бійню, втратою територій. Абсолютно те ж саме хочуть повторити на виборах 2019, тільки більш підготовлено, з набагато більш трагічними наслідками для України. - Законодавча влада.
Лобіюється проведення у ВР проросійських сил, скритої агентури та популістів. Тим самим ефективність роботи Парламенту знижується, потрібні закони приймаються насилу, Парламент перетворюється на цирк. Таким чином ВР прогнозовано викликає ненависть народу, що підігрівається інформаційно: скандалами, бійками, показом розкішного життя депутатів, поїданням землі популістами та серіалами про розстріл ВР. - Місцева влада.
На місцевому рівні в мери ключових міст намагаються провести або агентів впливу, або нездар. Часто громади штучно ставлять перед вибором між двома кремлівськими кандидатами. Яскравий приклад: Кривий Ріг, де обирали між явно проросійським Вілкулом та прихованим агентом, клоуном Семенченко. Одеса, де вибір був між Трухановим та саакашвілівською нездарою Боровіком. Львів, де за крісло мера будуть боротися фрідманівський Садовий та свободівський комсорг Кошулинський. В мери Києва активно пхають «кращий проект Столярової» Березу. - Правоохоронні органи той же підхід.
Проукраїнських Авакова, Луценка (так, так при всіх недоліках вважаю Авакова проукраїнським міністром) нищать інформаційно. Скандалами з рюкзаками (через дітей в свій час нищили Ющенка), «справами Гандзюк», звинуваченнями в «переслідуваннях патріотів», в непрофесійності, відсутності освіти, брудними вкидами про особисте життя і т.п. Мета та ж: посадити в крісло прихованого агента (Найєм уже рвався) чи хоча б непридатну людину.
N.B. Гебня насправді дискредитувала та компрометувала ВСІХ українських Президентів. Більш проросійських (Кравчука, Кучму) – щоб тримати їх “на повідку”. Ну і щоб підтримувати перманентне протистояння, послаблюючи і владу, і сили народу. Справа Гонгадзе – це був саме такий повідок. Щоб не смикався. Щоб многовєкторность. Щоб визнав, що то Україна збила Ту-154. Щоб провів у наступники Януковича. Тримали на повідку. А прозахідних (Ющенка та Порошенка) просто нищили інформаційно, маючи в руках ЗМІ та усіх тих Томенків, Тимошенок, ГОшки та «актівістов». Принцип такий: слухняних компрометуємо, щоб тримати на повідку та підтримувати постійне протиставлення народ-влада. Неслухняних (проукраїнських, прозахідних) – нищимо інформаційно або і фізично, і замінюємо на підконтрольних.
Це багаторічна та чітко напрацьована кремлем стратегія: протиставляти українців власній владі. Примушувати боротись самих із собою. Зараз продовжується те ж саме, і тисячі “пламєнних борцов” цілком палко та щиро кричать про “злочинну владу”, “ворог не в кремлі”, “баригі”, “таріфи та мита, які йдуть в карман олігархів”, “мусаров” ну і т.п. Борцям у широко розкриті роти лише підкидають інформприводи про “мальдіви”, “ліпєцкіє фабрікі”, “торговлю на крові”, “справу Ноздровської”, “хто замовив Катю Гандзюк”, «патріотів Торнадо», і вони те все із задоволенням ковтають, не пережовуючи. В луб’янських кабінетах тим часом весело сміються, готуючи черговий інформвкид і канали його просування в Україні. Організовуючи фінансування чергового движу чергових актівістов під ВР за гроші, вивезені з України ж Курченками, Азаровими та Януковичами.
Ми все ще в замкнутому колі. Ми б’ємося з власною державою, знищуючи державу та розтрачуючи творчі сили народу. Як вийти з того кола? Дуже просто. Навчитися мислити тверезо. Не ковтати без розбору інформаційне лайно. Не керуватись емоціями. Відмовитись від люмпенських рис: заздрості, жадібності, бажання халяви, юдофобії та ксенофобії, легковірності. А головне – навчитися обирати за зроблені справи, а не за солодкі обіцянки.
Якщо ми не зробимо над собою це зусилля і не розірвемо те зачароване коло – ми приречені.
