Полеміка з «простими людьми™»

Час від часу доводиться входити в дискусію з людьми, яких часто позначають терміном «зрадофіли». Але я б радше застосовував термін «проста людина», він більш відповідний. Тому що насправді «проста людина» (ПЛ) не бажає шкоди своїй країні, собі та своїм дітям. Але в силу певної обмеженості, обтяженості совковим минулим, нездатності бачити за окремим ціле, під впливом помийних ЗМІ, інтенсивної ворожої пропаганди є зручним об’єктом маніпуляцій. Маніпуляцій з боку популістів і ворога.

ПЛ – це і родичі, і знайомі, і опоненти у ФБ. Часом сповна собі кандидати наук. Полеміка з ними справа нервова і непроста. Складність такої полеміки в тому, що:

1. ПЛ заряджена короткими тезами, які з її точки зору не потребують доказів («та всі вони там крадуть», «нікого не судять і не садять» , «корупція ще гірше», «армію розворували», «народ доведений до ніщєти», «ліс пилять, бурштин копають», «офшори, ліпєцкіє фабрікі»). Відповідати на кожну таку тезу доводиться розгорнуто та аргументовано. Але ПЛ не дуже то й здатна сприймати розгорнуті аргументи, а от короткі зрадні тези засвоює миттєво, не потребуючи доказів.
2. ПЛ змішує все докупи, не вникає та не хоче вникати в розподілення гілок влади, не знає та не хоче знати історію, знаходиться під впливом примітивних міфів і не хоче розуміти життєвих реалій.
3. ПЛ підсвідомо потрібен «цар-батюшка». Саме тому ПЛ переконана, що Порошенко може одним своїм бажанням «посадити Ахмєтова», «покарати корупціонерів», «навести порядок», і якщо цього немає – винний цар. Більше того, коли Простій Людині настійливо показують звичайні людські недоліки «царя-батюшки», у ПЛ виникає руйнація власного міфу, відчуття, що «цар нєнастоящій», і через те справжня ненависть до державного лідера.
4. ПЛ за деревами не бачить лісу. Вона бачить навкруги себе недосконалі дерева (недостатньо рівні, тут листя замало, тут взагалі пеньок, те зломлене вітром) і не хоче бачити, як росте та кріпне ліс.
5. Головна на сьогодні теза ПЛ: та ВОНИ ВСІ ТАМ крадуть. Теза надзвичайно зручна, тому що корупція існує в будь-якому суспільстві: навіть у благополучних Європах час від часу вибухають гучні корупційні скандали. І теза така актуально звучить, скажімо, і у Франції чи Греції. Крім того обиватель підсвідомо ставить себе на місце, де є доступ до ресурсів (бюджету, замовлень і т.п.), і думає – ну я б обов’язково вкрав, значить, і ВОНИ крадуть.

Полеміка з ПЛ – невдячна справа. Але вони мають право голосу. Вони ходять на вибори. Вони коливаються й не можуть визначитись з вибором. А на терезах зараз лежить надто багато. Тому що москва вже не раз руйнувала українську державність нашими ж руками. А потім приходила, щоб довершити розправу. Тому що неправильний вибір може запустити в Україні керований кремлем сирійський сценарій. Тому мусимо розмовляти.

Які висновки зробив для себе в ході таких дискусій:

1. Дискутувати потрібно не ображаючи опонента. Поважати його. Тому що якщо це не бот, не ворог, то причина його невірної позиції – результат ворожого обману, наївності чи недостатньої інформованості. Людина більш схильна прислухатися, якщо з нею розмовляти без агресії.
2. Неможливо ВІДРАЗУ переконати людину. Така людська природа, людина (за рідким виключенням) не визнає своєї неправоти. Але короткими, логічними, переконливими тезами можна посіяти зерно. Яке западає десь у свідомість і через якийсь час проростає там уже як своя думка. Можна підвищити інформованість опонента, розвіяти певні міфи, примусити думати іншими категоріями. І це дасть свої плоди, нехай і не одразу.
3. Люди найбільш чутливі не до абстракцій, а до власних інтересів. І до небезпеки, яка їм загрожує. Саме на цю небезпеку, яка загрожує всім без виключення в разі неправильного вибору, треба вказувати.

В ході дискусій, в бойовій обстановці формулювалися аргументи, які намагався робити стислими:

1. Обирати потрібно за реально зроблені справи. Відновлення армії «з нуля», армія, яка розмовляє з НАТО на рівних, асоціація з ЄС, безвіз, децентралізація, зростання експорту в ЄС за минулий рік на 30%, декомунізація, відмова від російського газу, нагнутий в суді Газпром, який винен тепер НАМ 4,6 млрд дол, прибутковість «Нафтогазу», націоналізація Приватбанку та Укртелекому, зменшення впливу Ахмєтових, Коломойських та Фірташів на політику, масове будівництво доріг, автокефалія, санкції, від яких московія крутиться як вуж на сковороді, система ProZorro, автоматична реєстрація податкових накладних, ліквідація десятків «мутних» банків, які займались кидаловом, електронне декларування доходів чиновників, чіткі та прозорі правила приватизації держмайна, обов’язок для всіх без винятку компаній вказувати кінцевих власників бізнесу (і цей перелік можна продовжувати).
2. Неправильно казати «ВОНИ там крадуть». Правильно казати «МИ крадемо».
3. Корупція, звичайно, існує. Питання у рівні тієї корупції та її динаміці. На жаль, ще не придумали термометр, яким можна було б вимірювати температуру корупції. Чисто за відчуттями: якщо взяти рівень корупції в РФ (де вона є основою державного устрою) за 100, то, приміром, Україна за Януковича мала 80, Україна зараз це десь 35, Італія, Греція 30, Франція 25, Німеччина, Британія 15-20 і лише в протестантських, холоднокровних Норвегії чи Швеції – біля 5. Звичайно, є куди рухатись. Насправді, ніколи в Україні ще так не боролись з корупцією, як зараз. Ліквідується саме її основа – кормові бази, що і є справжньою, не показушною боротьбою.
4. Високі тарифи, акцизи чи митні ставки насправді йдуть не в кишеню Порошенка чи Гройсмана. Вони наповнюють бюджет. Той самий бюджет, за який утримується наші ЗС, вчителі та медицина. Найбідніші захищені від підвищення тарифів субсидіями. Інші під час війни можуть і підтягнути паски. (Тут, щоправда, ПЛ завжди починає кричати «бюджет розкрадають!»).
5. Багато проблем в країні не вирішується через неефективну роботу нашого законодавчого органу – ВР. Але ж це саме ми роками обирали у ВР прихильників ворога (опоблок), популістів-наперсточників (Батьківщина, РПЛ, Самопоміч), ворожу агентуру (Найєми, Грішини, Зіміни), вічних революціонерів, здатних лише руйнувати, чи співаків та відеооператорів, нездатних до законодавчої роботи. Звичайно ж, Парламент такого складу є неефективним, потрібні закони блокуються. Думайте, кого обираєте. Обирайте політиків з державницькою позицією, здатних до законотворчої роботи.
6. Обрання на вищу державну посаду людини, залежної від кремля, буде мати трагічні наслідки для всіх українців, незалежно від політичних уподобань. Це буде абсолютне повторення історії з Януковичем, історії 2013-14 років, тільки набагато жорсткіше та кривавіше. Це буде наступання на ті ж самі граблі: пропихання в Президенти кремлівської маріонетки – здача державних інтересів – протиставлення народу і влади  народне повстання – криваві гебешні провокації З ОБОХ БОКІВ протистояння – втрата територій – руйнація аж до громадянської війни з усіма наслідками для населення.
7. Вперше в історії України ми йдемо правильним курсом. Вперше в історії України у нас є лідер, який має політичну волю й здатність міняти країну. Це підтверджується реальними справами, які робляться попри шалений спротив: ворога, наших помісних баронів, совкодрочерів, люмпену, зрадофілів, нашого помийного телебачення (яке працює або на баронів-власників, або на ворожі гроші), наших «незалежних» ЗМІ. Тому це НАША влада, влада громадян України. А нашу владу потрібно підтримувати.