Участь Президента в урочистих заходах до Дня захисника України (виступ, фото, відео)

Вони віддали свої життя, щоб жив український народ – Президент на відкритті Зали пам’яті захисників України

Президент Петро Порошенко разом з дружиною Мариною Порошенко взяли участь у церемонії відкриття Зали пам’яті на території Міністерства оборони України. Зала пам’яті захисників України створена на вшанування пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність України, світовий мир та порядок упродовж 1992 – 2018 років.

«Сьогодні ми з вами започатковуємо нову традицію – новий ритуал поминання українських героїв, які віддали своє життя для того, щоб жив український народ. Не випадково, що ця традиція починається у Свято Покрови Пресвятої Богородиці та День захисника України 14 жовтня», – сказав Петро Порошенко.

Верховний Головнокомандувач підкреслив, що ця традиція поминання, шани і поваги, визнає подвиг наших українських воїнів.

«Невідомо чи існувала б Україна… Це завдяки їм український народ є і буде. Це завдяки їм була зупинена російська агресія, яка так зухвало почалася. Це завдяки їм Київ, Дніпро, Львів сотні наших міст та десятки тисяч сіл та селищ мають можливість жити мирним життям. Низький уклін і вічна пам’ять. Не забудемо і не пробачимо агресору», – сказав Петро Порошенко.

Військовий капелан 25-ї окремої десантно-штурмової бригади Олександр Медвєдєв відзначив важливість нової традиції вшанування героїв, загиблих за свободу та незалежність нашої держави. Він також подякував Президентові за запровадження інституту капеланства в українському війську. За його словами, присутність священників в українській армії дозволяє підтримати військових. «Молимось за всіх військових, які боронять Україну. Молимось за всіх, хто в минулому загинув», – сказав Олександр Медвєдєв.

На початку церемонії Глава держави з дружиною поклали квіти до Пам’ятного дзвону та вшанували пам’ять загиблих. Петро та Марина Порошенки висловили слова співчуття та підтримки рідним загиблого героя солдата Михайла Рибака, які взяли участь у церемонії відкриття Зали пам’яті.

Солдат Михайло Рибак помер 14 жовтня 2014 року у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону (м. Одеса) від важких поранень, отриманих в бою 22 травня 2014 року поблизу міста Волноваха Донецької області.

Указом Президента України Михайло Рибак нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Спорудження Зали пам’яті здійснено за безпосередньої підтримки Президента, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Петра Порошенка.

Зала пам’яті – це перший і єдиний великий меморіальний проект в Україні за роки збройного протистояння російській агресії. На стінах Зали пам`яті вміщено таблички з прізвищами військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули впродовж 1992 – 2018 років. Всього 2532 таблички.

Біля споруди Зали пам’яті облаштовано церемоніальний майданчик із Дзвоном пам’яті та Стеллою, у якій вмонтовано осколки снарядів. Щоденний поминальний ритуал буде здійснюватися ударами дзвону, залежно від кількості загиблих у цей день.

В середині Зали пам’яті, на спеціальному подіумі, розміщено Книгу пам`яті з іменами загиблих. Структура Книги побудована за принципом календаря: один розворот – один день, де згадуються всі загиблі у цей день за всі роки. Станом на зараз лише 32 розвороти (32 дні) залишаються порожніми. В усі інші дні Збройні Сили України несли бойові втрати.

Джерело

Виступ Президента України під час участі у молитовному заході за Україну

«Я українець… Я люблю той народ, до якого належали мої батьки, мої діди, прадіди…. Серед котрого я родився, виріс, мовою котрого я співав… Не бути українцем я не можу так само, як дуб не може переродитись у березу, липа в сосну. Решту своїх сил віддам цілком і безповоротно службі духовним і церковно-релігійним інтересам свого українського народу»…

Ваша Святосте!

Ваші блаженства, всечесні отці!

Дорогі українці, браття та сестри!

Словам, якими розпочав свій виступ, – понад сто років. Вийшли вони з-під пера архієпископа Олексія, одного із керівників Братства Воскресіння Христового. Воно ще в листопаді далекого 1917-го  поставило на порядок денний питання про «відділення Української Церкви від Російської».

Під час національно-визвольної революції сімнадцятого-двадцять першого років минулого століття питання державності, мови та церкви були так само тісно пов’язані одне з одним, як і тепер.  Тодішній Київський митрополит Володимир, якому згодом судилося прийняти мученицьку смерть від безбожних більшовиків, не дозволив поминати під час літургії «державу українську, владу її і все українське військо». За словами очевидців, владика із подивом питав: «Яка така Україна? Який такий український народ? Хіба малороси не такий самий народ як руський?»

Митрополит Харківський і Охтирський Антоній на Великдень сімнадцятого заборонив читати Євангеліє українською, зверхньо й по-хамському назвавши нашу мову «базарною».

Та попри тотальне несприйняття української автокефалії російським єпископатом, всією білою і червоною Росією – рух за національну православну церкву постав і набирав обертів. Ініціатива йшла знизу, від парафіяльного духовенства та вірян.

Керівництво новопосталої держави хай не одразу, але все ж таки усвідомило історичний масштаб питання, яке явно виходило за церковні пороги. Гетьман Скоропадський особисто взяв участь в одному із засідань Всеукраїнського церковного собору вісімнадцятого року. «Державні справи вимагають, аби всі церковні справи вирішувались тут, на Україні», – казав Павло Петрович. Коли ж промосковські ієрархи завели роботу Собору на манівці, міністр сповідань Гетьманської Держави Олександр Лотоцький чітко заявив про неможливість і неприйнятність управління церквою з чужих державних центрів: «В самостійній державі Церква має бути самостійною… Справа автокефалії української церкви має поважне значення поруч з справою незалежності державної… Вона майже в тій самій мірі стоїть більмом в оці тих, хто національне визволення українського народу вважає за кривду для «єдинага русскага народа».

Ідеї міністра Лотоцького лягли в основу закону про автокефалію, який 1 січня дев’ятнадцятого року ухвалила Директорія УНР. Втім, реалізувати його не вдалося. Головним чином через внутрішній розбрат, коли Україна не встояла перед зовнішньою агресією, втратила державну самостійність, а відтак – і передумову створення та визнання власної православної церкви.

І відновлення незалежності в дев’яносто першому році цілком логічно повернуло на порядок денний і проблему незалежної православної Церкви, якій усіма канонами передначертано бути в самостійній державі. Отож завершити справу, яку Іван Огієнко (Іларіон) називав ділом «повного розмосковлення» Церкви, зараз випало нашому з вами поколінню. І ми з вами  це робимо!

Український Йордан, наш Дніпро, який величаво тече повз ці пагорби, у водах якого наші предки тисячу тридцять років тому прийняли Хрешення, вливається в Чорне море. А по той бік моря розкинувся Стамбул-Константинополь-Царьград, звідки й прийшла до нас віра Христова. Там – наша Церква-Мати. До неї ми звернулися по автокефалію. Вселенський Патріарх – єдиний у всьому світі, хто разом із Синодом має право її надати.

І сьогодні ми з вами зібралися тут тому, що днями із Константинополя прийшла дуже добра звістка: рішення про надання автокефалії українській помісній православній автокефальній церкві  – прийняте! Прийняте і ще раз підтверджене. Так постановили Вселенський Патріарх і Синод.

Ще одна надзвичайно важлива новина. Синод Вселенського Патріархату зняв усі неправедні кари, які Москва наклала на Патріарха Філарета, предстоятеля Української православної церкви Київського патріархату, а на Його Блаженство Митрополита Макарія і не накладалося. Я вітаю вас персонально, шановні владики. Надзвичайно важливо, що ви канонічно поновлені у єпископському сані. І відновлене сопричастя пастви з Вселенською Церквою. Ваші священнодії, як і служіння єпископату та духовенства українських церков тепер не підлягають більше сумніву. Ми то, чесно кажучи, й раніше в цьому не сумнівалася, але тепер вже ніхто не має права спекулювати на нібито не канонічності непідвладних Москві церков.

Ваша Святосте, ви не зламалися перед облудною, нікчемною московською  анафемою. Її нема. Як, згідно з заявами представників Вселенського престолу, не було й анафеми гетьмана Мазепи. А взагалі я хочу сказати, що анафема від Росії – це ніщо інше, як визнання особливих заслуг перед Україною і українським народом. Анафемствують вони лише видатних українців!

І нарешті, Вселенський Патріархат остаточно проголосив незаконною московську анексію Київської митрополії, здійснену ще наприкінці сімнадцятого століття. Ясно й недвозначно ним заявлено, що Російська православна церква не має канонічних прав щодо Православної Церкви в Україні… Що наша православна церква не має підпорядкування РПЦ. І Україна не була, не є і не буде канонічною територією російської церкви.

Це дуже просто патріарх Російської православної церкви на кожній службі молиться за російську владу, владу, яка здійснила агресію проти нашої держави. Патріарх Кирил Російської православної церкви молиться за російське воїнство, яке вбиває українських воїнів, вбиває цивільне населення, вбиває українців. А у нас в Україні, на жаль, є храми, які все ще поминають патріарха Кирила, який відправляє ці молитви. Я думаю, що це точно не для українського народу. І хіба можуть храми, в яких лунають молитви за патріарха, який молиться за російське військо називатися українськими?

Я гарантую, що не буде жодного тиску. Я гарантую, що буде збережено право  своєї дороги до Бога кожного  українця. Але я просив би просто задуматись, замислитись і  паству і вірних цієї конфесії.

Дорогі українці!

Питання Томосу та автокефалії виходить далеко за межі церковного життя. Це є питання нашої незалежності. Це – питання нашої української національної безпеки. Це – питання нашої української державності. Це – питання всієї світової геополітики. І якщо це не так, то поясніть мені а чому рішення Вселенського Патріарха позавчора обговорювалося на раді безпеки Російської Федерації під головуванням Путіна!? Чи не тому, що в житті, як у тій російській казці: Кощій точно знає де та голка, в якому яйці, в якій скрині і під яким дубом! Реакція Москви на дії Києва та Фанару свідчить про те, що ми на правильному шляху.  Фанар, хто не знає, це – резиденція Вселенського Патріарха.

Автокефалія – частина нашої державницької проєвропейської та проукраїнської стратегії, яку ми послідовно втілюємо в життя останні чотири з половиною роки… І, наголошую, будемо продовжувати втілювати й надалі. І ніхто не зупинить український народ. І ні в кого ми не будемо питати дозволу, бо вирішувати має Україна і її народ, який бореться за волю, за свободу, за майбутнє. Автокефалія – це найвагоміша  подія з того ж ряду, що й наше прагнення до вступу до Євросоюзу та НАТО, Угода про асоціацію, безвізовий режим з Європейським Союзом, вихід із СНД, відмова від оманливого Договору про «дружбу» з Росією тощо. Все це – основа нашого власного шляху розвитку, розвитку держави Україна і розвитку нашої української нації.

У нас не було, нема і, наголошую, не буде державної церкви. І в освячену Томосом православну церкву теж ніхто нікого не «запрошуватиме» силоміць. Ще раз наголошую, це – питання вільного вибору для кожного віруючого. Гарантую, що влада поважатиме вибір тих, хто вирішить залишитися в тій церковній структурі, яка зберігає єдність з Російською православною церквою. Це їх вибір і нам його треба поважати. Але так само гарантую, що держава захистить права тих священиків і мирян УПЦ Московського Патріархату, які добровільно вирішать вийти з-під Москви, щоб разом з іншими православними творити єдину українську православну помісну церкву.

Спільна розбудова незалежної церкви не може бути підставою для розбрату, для протистояння, для насильства. Я вже казав, як тільки де побачите людей, які закликатимуть взяти силою лавру, монастир чи храм, знайте, то – московська агентура. І ми не дозволимо Кремлю розпалити релігійну війну всередині нашої держави.

А в цілому держава має свою місію в релігійному питанні. І вони – держава, влада – цю місію вже виконала. Ми отримали добру звістку з Константинополя. Далі –вже внутрішні питання, в які світській владі втручатися не можна, і вона не буде цього робити.

Вселенський Патріархат прийняв рішення про автокефалію! Томос буде вручено предстоятелю церкви – достойному, авторитетному, досвідченому владиці, якого обере об’єднаний Архієрейський Собор. З благословенням Константинопольського Патріарха і Матері-Церкви на цей собор зберуться усі єпископи УПЦ Київського Патріархату, оскільки одноголосно було прийнято рішення про звернення до Вселенського Патріарха. Усі єпископи УАПЦ. Одноголосно було прийнято рішення про звернення до Вселенського Патріарха. Разом з ними, я вперше на цьому наголошую,  буде і група єпископів УПЦ Московського Патрірахату, які між кремлівською зіркою та православним хрестом обрали хрест, а між Україною та Росією – Україну.

Сподіваюся і вірю, що Собор пройде всупереч нашій національній приказці про те, де два українці – там три гетьмани. Відповідальність, яка лежатиме на учасниках об’єднавчого собору – без перебільшення історична. 988-го року наша країна прийняла Хрещення. До середини сімнадцятого століття, до московського полону, Київська митрополія  користувалася широкими правами у структурі Матері-Церкви. Але, наголошую, це не відновлення автокефалії. Ніколи ще українська церква автокефалії не мала, визнаної Вселенським православ’ям.

Лише уявіть, в ці дні на наших очах за нашої участі це стається уперше в понад тисячолітній історії нашої церкви!

Промислом Божим у всіх православних державах, що здобували свою незалежність, поставали свої Помісні Церкви: Болгарія, Греція, Грузія, Росія, Румунія, Сербія та інші. Дуже важливо, що зараз до них додасться і Україна.

Ми дякуємо Його Всесвятості Варфоломію за турботу про Україну. Він прийняв надзвичайно мудре, сміливе, рішуче і відповідальне рішення. Давайте оплесками привітаємо Його Всесвятість. Україна з нетерпінням чекає його душпастирського візиту до народу, охрещеного за часів рівноапостольного святого князя Володимира.

Дорогі співвітчизники!

Я щиро вітаю вас з наближенням автокефалії. Це – велика перемога боголюбивого українського народу над московськими демонами, перемога добра над злом, світла над темрявою. Три роки тому, два роки тому, і навіть в квітні я казав: нам треба молитися і боротися. І Господь почув наші молитви.

Ми зупинили агресора. Ми зберегли державу. Ми збудували боєздатну армію. І сьогодні святкуємо День захисника України. Ми утверджуємо українську мову – складову сили та успіху нашого народу.

Ми за ці місяці ще більше переконалися, що Помісна Церква є одним із ключових елементів, запорукою незалежності. Державна мова – запорука єдності. А сильна армія – запорука миру.

Вітаю всіх  зі святом Покрови Божої матері, з Днем захисника України. Ці два свята органічно поєднані. Без Божого благословення,  без заступництва Благословенної Святої Діви Марії неможливо подолати жодну ворожу навалу та неможливо побудувати міцну українську державу.

Вітаю всіх також зі змінами у військових статутах, які узаконили наше народне вітання –  Слава Україні!

Джерело

Президент: День захисника України – це свято і чоловіків, і жінок, які боронять нашу державу

«День захисника України – свято, яке вже безпосередньо пов’язане із сучасними героями, з учасниками бойових дій за незалежність держави… З добровольцями, волонтерами, медиками, працівниками оборонних підприємств, священиками-капеланами», – наголосив Президент Петро Порошенко під час участі в церемонії складання урочистої клятви ліцеїстами Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

Глава держави особливо наголосив, що це свято українських захисників не є святом за гендерною ознакою. «Вже більше не будуть вітати (зі святом – ред.) лише тому, що він хлопчик. Треба бути захисником. І 55 тисяч жінок, які служать і воюють в лавах Збройних Сил є яскравим тому підтвердженням», – зазначив Петро Порошенко.

Глава держави наголосив, що підписав закон щодо забезпечення рівних прав і можливостей під час проходження військової служби. «Ми скасовуємо необґрунтовані обмеження щодо служби жінок у військовому запасі та проходження ними військових зборів. Закріплюємо принцип, за яким жінки отримують рівний із чоловіками доступ до посад і військових звань. Впевнений, що і однаковий обсяг відповідальності під час виконання обов’язків військової служби сьогодні також забезпечено законом», – додав він.

Петро Порошенко також повідомив, що підписав Указ, згідно з яким начальник Військово-медичного управління СБУ Людмила Шугалей стала першою в Україні жінкою-генералом.

Президент також нагадав, що у 2014 році Верховна Рада підтримала його ініціативу і прийняла рішення про одну із найголовніших змін в українському календарі. «Тоді ми з вами запровадили День захисника України. Минулого тижня одна із провідних соціологічних компаній опублікувала результати опитування громадської думки щодо ставлення громадян до нового свята. 64% підтримують його впровадження», – зауважив він.

«На перший погляд, не так багато, принаймні, ми би бажали, щоб ця цифра була більша. Але прошу не забувати, що ця дата в нашому офіційному календарі тільки чотири роки тому. Тому насправді цифру слід вважати високим показником довіри суспільства до Збройних Сил. Впевнений, щороку вона і далі зростатиме», – зазначив Президент.

Джерело

Вірю, що всі ви виростете достойними захисниками України – Президент взяв участь у складанні клятви ліцеїстами Військового ліцею ім.Богуна

Президент Петро Порошенко взяв участь в церемонії складання урочистої клятви ліцеїстами Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

Глава держави зауважив, що сьогоднішня урочиста посвята у ліцеїсти осяяна унікальним стягом – прапором Третьої Залізної стрілецької дивізії Армії Української Народної Республіки, який вже двічі відкривав парад на День незалежності і має незвичну та щасливу історію.

«Ми постигаємо українську військову історію. Княжий дружинник, козак, воїн армії УНР, солдат Червоної армії часів антигітлерівської коаліції, вояк УПА, боєць Збройних Сил України та нацгвардієць – це символи, які поєднують лицарів усіх часів та поколінь», – зауважив він.

Глава держави наголосив, що серед випускників ліцею є герої, які віддали своє життя, захищаючи Україну від російського агресора. Це – герой України капітан Андрій Кизило, Дмитро Арнаут, Андрій Безручак, Юрій Білобров, Андрій Галущенко, Руслан Григор, Орест Квач, Олександр Шаповал. Присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих захисників.

«На їх прикладах буде вчитися наша молодь. Наша молодь, яка зараз свідомо обирає для себе мужній, героїчний, відповідальний шлях служіння Україні. Серед ліцеїстів-богунців, які стоять на цій площі – 142 сина учасників бойових дій, учасників війни з російським агресором. Батьки 19 юнаків загинули на фронті», – розповів Президент. Зокрема, син загиблого молодшого сержанта, кавалера ордена «За мужність» Олександра Бердаса – Артем, який сьогодні зачитав текст клятви. Він мріє вступити до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. Також, за словами Глави держави, серед юнаків, які складають клятву ліцеїстів – Едуард Полянський та Єгор Балацький. «Едуард – син Героя України з Небесної Сотні Леоніда Полянського, який загинув 20 лютого 2014 року. Він мріє стати військовим льотчиком. Єгору любов до України власним прикладом прищепив його батько, учасник Революції Гідності Іван Балацький. А коли Євген дізнався, що Ліцей очолив Герой України Ігор Гордійчук, гордість України, він остаточно і безповоротно вирішив, куди піде вчитися», – розповів Президент.

«Так, хлопцям є з кого брати приклад. Сотні командирів-випускників ліцею, озброєнні глибокими знаннями, демонструють високий рівень професіоналізму, командирської виучки та майстерності», – зазначив Президент, додавши, що сьогодні одночасно із урочистими заходами в столиці, на майданах обласних центрів складають урочисті клятви сотні учнів військових ліцеїв та шкіл із посиленою військовою підготовкою.

«Вірю, що всі ви виростете достойними захисниками України. Будете віддано служити українському народові. Зберігати і примножувати наші славні бойові традиції. Станете гордістю ваших батьків та рідних, кожного громадянина нашої держави, гордістю українського народу», – звернувся Президент до ліцеїстів.

Глава держави наголосив, що агресор добре і цілеспрямовано підготувався до загарбницьких дій. «Свою армію агресор зміцнював, а нашу через агентуру в українській владі – руйнував. Тим не менш, сконцентрувавши всі наявні ресурси, завдяки мужності воїнів і потужному волонтерському рухові, завдяки добровольцям – ми з вами зупинили агресора», – підкреслив Президент. Він наголосив, що армія відновила боєздатність, набула бойового досвіду, наростила оперативні спроможності, покращила технічну оснащеність і нині її характер загартований у запеклому збройному протистоянні з російським агресором.

Текст клятви зачитав ліцеїст 10-го класу Київського військового ліцею імені Івана Богуна Артем Бердес, ліцеїсти виголосили клятву. Президент привітав їх зі складанням урочистої клятви.

По закінченні оркестр виконав пісню «Марш нової армії». Особовий склад Київського військового ліцею імені Івана Богуна пройшов перед Президентом урочистим маршем.

Джерело

Президент зустрівся з українськими пластунами: Ви – українці нової формації, які будуть будувати і боронити нашу державу

Президент Петро Порошенко у День захисника України відвідав Пластовий вишкільний центр та зустрівся з членами Національної скаутської організації України «Пласт».

Президент зазначив, що гасло пластунів: «Сильно! Красно! Обережно! Бистро!» повною мірою характеризує вихованців найстаршої української скаутської організації, також офіційно існує у восьми країнах світу: Австралії, Аргентині, Великобританії, Канаді, Німеччині, Польщі, Словаччині та США.

Глава держави додав, основне гасло організації: «Пам’ятати і берегти минуле, але дивитись і жити заради майбутнього» йому імпонує як по духу, так і за змістом. «Якщо озирнутися у минуле, то підґрунтям створення вашої організації стала нагальна потреба у витривалих, надійних, а головне – молодих і талановитих патріотах Хлопці та дівчата завжди брали активну участь у розбудові та захисті своєї країни, були учасниками визвольних рухів», – сказав Президент. Він нагадав, що за свою більш ніж столітню історію «Пласт» виплекав цілу плеяду відомих українців, серед яких Августин Волошин, Степан Бандера, Роман Шухевич, Ірина Вільде, Микола Плав’юк, Орест Субтельний та багато інших, справжніх творців української державності, справжніх українських героїв.

«І сьогодні представники сучасних українських пластунів боронять нашу землю на сході, відстоюють суверенітет, територіальну цілісність та незалежність нашої держави, дають відсіч російському агресору і є зразком у виконанні покладених військових обов’язків», – наголосив Президент. Він зауважив, що пластуни Марко Паславський, Віктор Гурняк, Євген Подолянчук, Микола Гордійчук, Андрій Білик віддали своє життя, боронячи українську землю і державу від агресивних дій з боку Росії.

Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих.

«Організація, яка в Україні об’єднує майже вісім тисяч членів, має 118 осередків, діє у всіх областях і виховує справжніх патріотів, повинна мати сучасний центр. Чи не вперше в нашій державі національно-патріотичне виховання, нарешті, стало одним із пріоритетів державної політики в Україні. Уперше за чверть століття у державному бюджеті було передбачено десять мільйонів гривень на виконання заходів з національно-патріотичного виховання», – зауважив Президент.

Глава держави також зазначив, що уже два роки поспіль здійснюються видатки на проведення заходів Молодіжної організації «Пласт – Національна Скаутська Організація України». За словами Президента, цей новісінький Пластовий вишкільний центр, зведений на Київщині – перший, який держава і державна влада, як центральна так і обласна, за участі депутатів Верховної Ради, збудувала для пластової молоді. «І вірю, що не останній. Перший, але не останній центр. Це стане прикладом для інших регіонів. Хто хоче – Київщина залюбки запросить, навчить як будувати пластові центри», – зауважив Глава держави.

«У Пласті росте новий люд» – так співають пластуни в урочисті хвилини. І це не пусті слова, адже сьогодні ви і є той новий люд, що несе по життю любов до рідної землі, жагу до відкриття нового. За це вам велике спасибі, адже наша українська спільнота нині конче потребує таких як ви, – українців нової формації. І не лише для того, щоб боронити державу. А щоб будувати нову державу – робити реформи», – сказав Президент.

Петро Порошенко також подякував вихователям пластунів, які свою основну та адміністративну роботу в організації здійснюють виключно на волонтерських засадах. «Багато чого в Україні за останні чотири роки зроблено волонтерами», – додав він.

Президент подякував присутнім за чудовий, незважаючи на жорстку дисципліну, але по родинному дуже теплий захід.

Відбулася церемонія символічного прийому до Пластприяту Президента, під час якої Главі держави пов’язали хустку Пластприяту і вручили грамоту про Почесне опікунство головою національної пластової організації України «Пласт».

Петро Порошенко оглянув Пластовий вишкільний центр та місце вшанування героїв-пластунів, які загинули захищаючи незалежність нашої держави на сході України. Він розповів, що під час візиту до США відвідував Військову академію Вест-Пойнт, де було досягнуто домовленості про організацію у Вест-Пойнті місця вшанування пам’яті Марка Паславського, який загинув на сході, захищаючи незалежність України.

Президент також оглянув територію пластового центру та взяв участь у церемонії запалювання пластової ватри. Петро Порошенко поспілкувався із пластунами.

Джерело

Фото © Микола Лазаренко та Михайло Палінчак