Чорні тіні від яскравого світла
З початком Майдану, з початком війни, військової агресії РФ проти нашої Батьківщини українці виявили найкращі риси свого національного характеру. Без всякого примусу з глибини українського народу народився патріотичний рух, який розділився на декілька потоків: рух громадянських активістів, волонтерський рух, добровольчий рух, рух за національне відродження. Справжні, самовіддані учасники цього патріотичного руху, кращі представники свого народу заслужено користуються повагою українців, вдячністю за свою роботу та сміливість.
Але в житті завжди буває так: яскраве світло породжує чорні тіні. Практично відразу з’явилися люди, які відчули вигоду, що можна отримати з народної поваги та вдячності. Люди цинічні, без будь-яких обмежень та принципів, спрямовані тільки на матеріальні цінності, власне збагачення. Люди, які звіриним чуттям зрозуміли, що народну повагу можна легко та зручно монетизувати.
Ці люди почали цинічно використовувати чутливі для суспільства теми. Які стали зручною недоторканою ширмою, що нею прикриваються приватні та цілком матеріальні інтереси.
ВОЛОНТЕРСТВО.
Від досить невинних – волонтерство заради розваги, адреналіну чи підняття власної вартості (був лузер, а тепер – волонтер). До особистого збагачення (збір коштів, з яких відсотків 5% попадає за призначенням, все інше присвоюється). Всі пам’ятають людей у жовтих жилетах, які активно та агресивно збирали гроші в супермаркетах та переходах «на армію». Всі пам’ятають агресивні «волонтьорські організації», які системно обдзвонювали підприємців і настійливо вимагали гроші.
РУХ ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ.
Плодяться ГОшки. Активізмом прикриваються рейдерство та лобіювання бізнес-інтересів. Суспільний запит на боротьбу з корупцією породжує записних антикорупціонерів-грантоїдів.
ДОБРОВОЛЬЧИЙ РУХ.
Участь у добровольчому русі взяв на озброєння кримінал. Торнадо – звичайні бандити, які швидко зрозуміли, що добровольчий рух дає в руки безконтрольну зброю, можливість грабувати та ґвалтувати в прифронтовій зоні та надійне прикриття фейковим «патріотизмом». Вони все ще й досі мають надію експлуатувати цей фейковий «патріотизм», отримувати підтримку наївних українців. Добровольчий рух використовують для створення приватних армій, що використовуються для політичного тиску, рейдерства, перерозподілу нерухомості, контролю контрабанди, банального грабунку . Використовуються в тому числі українськими баронами (наприклад, Коломойський, який фінансував та піарив ПС). Приватні добробати – дуже зручний інструмент. Ніякої відповідальності. Ніякого обліку особистого складу. Загинув боєць на фронті (засвітившись один раз біля ПС) – кричать “Це наш герой”. Попався на криміналі – “ми його знать не знаємо”. А ще дуже зручно кремлівську агентуру легалізувати (Краснових, Лісників, Пашиніних, Тумгоєвих). А ще зручно набирати кримінал та гопоту, а коли їх за чистий кримінал саджають, кричати “власть прєслєдуєт патріотофф”.
Приватні добровольці нахабністю та агресивним піаром відтіснили в тінь справжніх добровольців, які у 2014-му приходили у військкомати та ставали до лав ЗСУ чи Нацгвардії. Їх, справжніх, не піарять. Про них не кричать.
НАЦІОНАЛІЗМ.
Найболючіша тема. Рух за національне відродження української мови, культури, душі. Рух, який виник як реакція на вікове пригнічення. Рух Василя Стуса, Уласа Самчука, Левка Лук’яненка, В’ячеслава Чорновола. Підмінили потворним фейком перм’яка Білого, москвичів Тьоми Бичкова чи Левченка, грека Коханівського, Білецькими, Пашиніними, Тумгоєвими, Красновими, Лісниками, Боцманами, Радіками та їм подібними. Прикриття бізнес-інтересів. Кришування нелегального бізнесу. Внутрішні заколоти. Погроми. Робота на ворожі телекамери. Дестабілізація держави.
І от в цій пітьмі, теплій, зручній пітьмі, під прикриттям святих для українців понять, булькає отакий собі смердючий бульон. Який відразу приваблює ворога. Кремлівська гебня відчуває таке нюхом, десятиріччями напрацьованим чуттям. І от в цей бульон гебня відкладає свої опариші.
Хлопчикам потрібні гроші. Гроші їм дають. Приходить чудовий хлопець, компанійська людина. Стає кращим другом, спільні інтереси, взаєморозуміння. Просить провести невеличку акцію на замовлення однієї з політичних сил. Чи зробити невеличку заяву. Платить щедро. Раз, другий, третій. А потім твою факельну ходу раптом тиражують всі російські ЗМІ. Будують на тому потужну пропаганду, підривають Крим та Донбас. І щирий хлопець каже: «Ну, ти розумієш, на кого працюєш? Ось записи наших розмов, відео передачі грошей. Будеш робити все, що накажемо». І тепер мусять робити. І не хочеться заявляти «повертаю батальйони на Київ», бо явне палево. А треба.
І все це ворог використовує проти української держави. Використовують «волонтерів», які накидають лайно у ЗМІ. Використовують «антикорупціонерів», які розвивають бурхливу псевдодіяльність, в результаті якої не працюють ні НАБУ, ні САП, зривається е-декларування тощо. Використовують «добробати» та «націоналістів» для роботи на ворожу пропаганду, для розколу внутрішнього по мовним, національним ознакам, для розколу народ-влада, народ-правоохоронці, для розколу з західними союзниками, для легалізації ворожої агентури, для внутрішніх заколотів, для підміни функцій державних та правоохоронних органів невідомо ким керованими напівкримінальними загонами.
Як відрізнити таких, фейкових?
- Театральність. Яскрава зовнішня декорація. Зовнішність та поведінка, які кричать «я патріот, я націоналіст, я доброволець, я активіст». Це камуфляж у 700 км від фронту. Це театральні «заприсяження». Це костюми панди. Це обвішування національною символікою. Це загортання в прапор. Це урочисте та смішне в звичайному житті звертання «друже такий-то», «побратим» тощо.
- Активна, агресивна реклама. Піар. Багато крику в ЗМІ.
- Агресивність, нахабність, дурний радикалізм.
- Активна «боротьба» в тилу (рота на фронті, 32 тилових добробати) з власною державою. Організація бунтів та заколотів в тилу під час війни.
- Дії кримінального характеру.
- Зростання матеріального добробуту керівників (квартирки, хатинки, дітки в європейських престижних вишах, непогані авто і т.п.).
- А головне, «по плодах їх познаєте їх».
А ще вони проколюються. Грубо проколюються. Просто тому, що їх куратори не встигають за українськими реаліями. Працюють в 2018-му як в 14-15, в кращому разі, як в 16-му роках. І тому фейкових патріотів називають дурною для україномовної людини назвою «Національні Дружини». І тому нацдружини потворно копіюють знущання над українською патріоткою Іриною Довгань, прив’язуючи до стовпа підкупленого бомжа. І тому виводять на акцію «проти побиття актівістов» разом ЛГБТ і С14. І тому намагаються легалізувати через ПС убогого московського акторика чи ФСБшного бійця ІДІЛ. А ще – спокійно жертвують рядовими. Стравлюючи між собою підконтрольних С14 та лівих анархістів. Заради ситуативної дестабілізації. Одних порізали, інші сядуть, – хіба кураторам їх шкода? Будуть інші ідіоти. Кидають малоліток різати циган. Циган загинув, малоліткам понівечене життя. Хіба кураторам їх шкода?
І на яскраву обгортку клюють. Клюють недосвідчені та наївні, часом цілком щирі та патріотичні. Клюють як діти на обгортку чипсів чи дешевих цукерок. Потім їдять те, що в обгортці, морщаться, але не можуть визнати своєї помилки. Часом підсаджуються на той отруйний вміст.
Це, саме це чи не найгірше. Зомбування, обдурення та розбещення наївних. Нівелювання, забруднення, знецінення благородних та світлих ідей, щирих та героїчних народних рухів.
