Щодо обмеження виборчого права
Цей текст буде українською, because I can (та з інших міркувань).
За сніданком я натрапив на пост Антіна Мухарського на тему обмеження виборчого права (див. скріншот). Не дивлячись не те, що з ідеєю позбавити деяких людей права голосу я цілковито погоджуюсь, я не можу не зазначити, що критерії відбору мене, м’яко кажучи, засмучують та, на мою думку, викривають одну з головних проблем нашої державності та її непростої і сумної історії. А саме: проблему глечіків та вишиванок, як я б її назвав.
Тому що, бачте, Антін, кажучи про цілковито вірну концепцію, що ідіотам та манкуртам не можна довіряти державу, ставить воза поперед кобили, а вишиванку – поперед здорового глузду, і пропонує надати право голосу людям, які склали іспит з мови, історії та культури України. Що, вочевидь, має враз зробити цих людей обізнаними в економіці чи загальних концепціях сучасної політики. Тому, ну, зрозуміло ж, що жодна культурна та україномовна людина, яка знає, хто такі, скажімо, Сагайдачний, Сковорода та Кожедуб, ніколи та нізащо не обере яких-небудь патріотичних популістів с московським кулаком в дупі (а Кремль дуже полюбляє співпрацювати з крайніми правими та лівими силами) чи просто яке-небудь лайно, що знов обіцятиме рай на землі за якихось три роки нового економічного курсу. Бо ніколи ж такого не було, щоб ворог (або просто ідіот) маскувався під патріота!
Як мені здається, такий підхід є досить сумнівним, адже спирається хоч і на фундаментальні принципи державності та національної самосвідомості, проте не враховує того, що вони не є запорукою успіху держави чи нації у сучасному світі, оскільки сучасність базується не тільки на хрущах вишневих коло хати, але й на розумінні того, як (хоча б в цілому) влаштовано цей світ, його економічні та технологічні аспекти. Проте апеляція до мови та культури, звісно, є цілковито адекватною, – як може представляти інтереси країни людина, що гадки не має про її культуру чи мову? Але цього вже недостатньо, – світ змінився, і ці концепції все більше відходять до, нехай і фундаментальної, але архаїки. І це є проблемою більшості націоналістичних партій та напрямків, – у світі, що прагне до глобалізації та наднаціональних конструктів, вони намагаються відтворити минуле з простішими та зрозумілішими концепціями.
До речі, весь реваншизм Кремля, власне, і є тією самою спробою зупинити історію та відкотити світ назад, до простіших та зрозуміліших часів.
Щодо обмеження права голосу, то одну з найкращих концепцій (як мені здається) запропонував вже не пам’ятаю хто. Вона полягає в тому, що держава виплачує кожному виборцю, скажімо, 2 000 грн на кожні вибори. За ці 2 000 грн можна або піти та “викупити” своє право обирати та бути обраним, або просто витратити їх, як заманеться. Оскільки більшість з тих, хто воліє продати свій голос, і так отримають платню, це створить певні перепони на шляху підкупу виборців. Звісно, така схема не є ідеальною, і в неї, напевне, виникнуть свої проблеми, проте це зробить голосування більш осмисленим, а виборців – більш відповідальними. Комбінувати це ще з якимись екзаменами чи ні – це цілковито технічне питання до того, хто реформуватиме нашу виборчу систему.
В будь-якому випадку, нам вкрай необхідно підвищувати якість кандидатів на всі рівні влади, а єдиний шлях це зробити – підвищення якості виборців, і ось це вже завдання далеко не просте.
P.S. Пост проплачен деньгами Кремля, Банковой и Всемирной Ассоциации Рептилоидов с целью дискредитации хрущів, вишень, глечиків, вишиванок та справжніх патріотів.
