Рейтинги та розподіл портфелів по інсайдам з джерельних джерел
Все лето нас кормили отборнейшими рейтингами, где Петр Порошенко был то на 5-й строчке, то на 6-й, то на 7-й, то без шансов.
И тут новый соцопрос. Ой, а это как? Как так, уже второй? Даже не объявив о своем участии в избирательной кампании? Не начав ее? Просто выполняя ежедневные рабочие обязанности? Это с одной стороны.
А с другой, статья Кошкиной сегодня, на которую сразу как-то стали нервно реагировать со всех сторон, не читая и не думая о содержимом, о РЕАЛЬНОМ содержимом.
Кремль… Бойко… Медведчук… Ахметов… Новинский… Рабинович… Вот все эти влажные фантазии опповцев о реванше – это что, новость? То, что они практически поголовно работают на Кремль, – это что, новость?
В статье же ключевой тезис совсем другой. С одной стороны, Кремль и все его марионетки разных окрасок. С другой, Петр Алексеевич Порошенко.
P.S. Где-то в углу жалобно скулит один почти настоящий полковник.
Єдина радість…
Знаєте, що викликає сум-нудьгу від нових рейтингів від КМІС-СОЦИС-Центру Разумкова? Ні, не результат бабЮлі. Її стабільний електорат – біля 12%, за його межі вона ще так і не вийшла.
Сум-нудьгу навіює те, хто в рейтингах стоїть на 3-му, 4-му і 5-му місцях.
3-е місце – комік-шоумен.
4-місце – рок-музикант.
5-е місце – військовий, який прогуляв війну і державний менеджер, що не створив жодного успішного бізнесу.
Простіше, на 3-му, 4-му і 5-му місцях – просто хороші хлопці. І оце бентежить найбільше. Бо нема такої професії “хороший хлопець”.
Бо комік уміє смішити – він не вміє формувати економічний блок і воювати за ринки збуту.
Рок-музикант уміє співати – він не вміє реформувати силовий блок і не знається на законах.
До професійного військового, який прогуляв війну в той час, як я та не менше десятка моїх друзів опановували військову спеціальність просто “в полі”, я взагалі питань не маю, – навіть в тому, на що він вчився, він виявився негідним.
Мені хочеться запитати людей, які роблять такий вибір. Шановні, а ви готові довірити цим людям свій гаманець? А безпеку свого житла? Тоді ЯК ви можете довіряти їм майбутнє – своє, своїх сімей і своєї країни?
І от тільки не треба мені про президента Рейгана. Тої кар’єри в Республіканській партії США, яку зробив Рейган на момент обрання його президентом, у цих осіб за плечима немає й близько. Так само як і такої партії нема.
Сумно все це. Вкотре переконує, що от не люблять наші громадяни думати головою, – рішення приймають на емоціях.
Єдина радість. Дядько Петро в рейтингах з сьомого місця різко піднявся на друге.
І це він ще й не висувався кандидатом у Президенти. До виборів – ще буде.
Друзі, важлива інформація: по інсайдам з джерельних джерел “Лівого берега” вже все визначено:
- Президентом буде Порошенко,
- прем’єром стане Бойко,
- а спікером – Медведчук.
Все це особисто Путін погодив, після чого зателефонував у редакцію, аби відзвітуватись (щоправда, наші джерела повідомляють, що голос Путіна у цій телефонній розмові був дуже схожий на голос Ігоря Валерійовича, на що додатково вказувало і характерне чавкання між словами).
Але є одна деталь, яку забули повідомити.
Хто ж очолить РНБО? А РНБО у нас очолить пані Соня Кошкіна, та сама пані Соня Кошкіна, у котрої Олексій Гончаренко вже три роки очолює МОЗ. Поки так.
Не переключайтесь, буду тримати вас у курсі 😆
Битва за Москву
Відомий український журналіст Соня Кошкіна у виданні “Лівий берег” опублікувала статтю, в якій по факту озвучила план, що його нині просувають колишні регіонали – виставити єдиного кандидата Бойка на другий тур виборів, програти вибори Петру Порошенку та потім взяти більшість у Верховній Раді. Там укласти широку коаліцію з БПП і реалізувати схему Порошенко – Президент, Бойко – прем’єр, Медведчук – спікер. Таким чином хочуть провести операцію «примушення Порошенка до миру на умовах Путіна».
З певних причин я схильний вважати, що журналіст Соня Кошкіна цю статтю написала НЕ після бурної п’янки, і що основою для статті був справді реальний інсайд. Але.
По-перше, вся стаття – набір «бажалок» від колишніх ригів всіх існуючих калібрів – Мураєвсько-рабіновських, Бойківсько-фірташевських і (частково) ахметівських. На фразу «Решение. Уже принятое. Освященное Банковой и благословленное Владимиром Путиным» там же присутня фраза «новоявленной «бело-голубой коалиции» было бы крайне наивно полагать, что взамен на их согласие сыграть «двусторонку» на президентских, они действительно получат что-либо после победы Петра Алексеевича». І тут я повністю згоден, – на конкурсі з посилання під три чорти пропозицій екс-ригів Петро Порошенко був би членом журі.
По-друге, звертає на себе увагу той факт, що журналіст Соня Кошкіна навіть не ставить під сумнів прохід Петра Порошенка у другий тур і його неабиякі шанси на перемогу. Що зразу демонструє рівень довіри в штабах кандидатів до всіх оприлюднених останнім часом рейтингів. Тим більше, що навіть за рейтингом КМІС-Социс-Центр Розумкова Петро Порошенко різко пересунувся з 7-го місця на 2-е, а до виборів ще до бісової мами часу.
По-третє, очевидно, не все ладно у таборі самих екс-регіоналів, про це в статті Соні Кошкіної говориться прямо. В той час, як фірташевська частина оппоблоку (Бойко & Co) вже зараз готова об’єднуватися з партією «За життя» Мураєва-Рабіновича-Медведчука, ахметівська частина категорично проти і наполягає на своєму кандидаті у Президенти. І отут ахметівська частина оппоблоку по факту іде на конфлікт з Москвою. Справа в тому, що «За життя» Мураєва-Рабіновича – це Медведчук. А Медведчук – це прямий канал комунікації з Кремлем, і, певно, єдиний. Після виходу з під контролю України Криму та третини Донбасу, очевидно, перемогти оппи можуть лише гуртом і лише за допомоги (в першу чергу, фінансової та інформаційної) Москви. Тому ахметівську частину безперечно будуть дожимати. Але.
Всі ці плани якось дивно не враховують іншого старого партнера Віктора Медведчука – Юлію Тимошенко. Про довгу історію її партнерства з кумом Путіна я вже писав, тягнеться вона з 2005 р. за одними джерелами, або з 2002 – за іншими. Той факт, що Юлія Володимирівна в своїй риториці старанно уникає термінів «окупанти», «терористи» та почасти відверто озвучує тези Москви, наводить на думку, що на підтримку Кремля вона розраховує не менше за регіоналів. А історія другого прем’єрства ЮВТ доводить: ворогувати з Кремлем на словах і дружити з ним в реальності Юлії Володимирівни як чхнути. Але…
Існує ще й третя сторона, яка також явно бореться за прихильність Москви. Це кандидат Анатолій Гриценко. В його орбіті нещодавно з’явився Віктор Балога, пан-повелитель Закарпаття і людина також пов’язана з Медведчуком – «завдяки якій Медведчук пішов у велику політику» (за словами самого Балоги). По-друге, пригадаємо останні меседжи Гриценка, знову таки, ніби списані з російських пропагандистських рупорів. По-третє, вже був прецедент, «Майстер-клас» екс-міністра Гриценка у «ICEUR», в ущент проросійському «Міжнародному центрі дослідження відносин Росія-ЄС» у Відні, прямо напередодні візиту до Відня Путіна. Зрештою, Анатолій Гриценко й сам заявляє, що він веде переговори з «адекватною частиною російських еліт, яка має вихід на Путіна». Все зрозуміло?
«Так на чиєму ж боці Медведчук?», – запитаєте ви. Справді, не може ж він підтримувати водночас усіх? Не може. І не підтримує. Отут я висловлю свою власну особисту думку.
Розумієте, Кремль не знає, хто саме вийде у фінал виборчих перегонів, і на кого йому треба ставити. У статистику Кремль не вірить, – гарно знає їй ціну. Дослідженням своїх політтехнологів він не вірить так само, – хвалені російські політтехнологи ЗАВЖДИ провалювалися на українських виборах. Що робити, коли ти бачиш кількох потенційних кандидатів у свої союзники, але поставити мусиш лише на одного? Відповідь – ти влаштовуєш серед них змагання і ставиш на переможця. А доти ти ведеш переговори з ними усіма. Обнадіюєш, посміхаєшся. Але підтримкою не балуєш. Нехай спершу вони бодай у другий тур вийдуть, а вже тоді…
Це й відбувається. За всіма казочками про нібито низький рейтинг Петра Порошенка, його найбільш реальні опоненти наразі змагаються не за перемогу у виборах, а ведуть виснажливу «битву за Москву», за її прихильність у другому турі. Простіше, борються за прохід у другий тур. Проти кандидата Петра Порошенка.
І це відчувають уже навіть пересічні громадяни. Згаданий останній рейтинг від КМІС-Социс-Центру Розумкова показав, на думку українців, рейтинг кандидатів, у перемозі яких зацікавлена Москва, очолюють Володимир Бойко (46,5%), Вадим Рабінович (38%) і Юлія Тимошенко (28%).
