Про конкуренцію між силовиками
Скажу єресь, але я не бачу жодної трагедії у бійці працівників ГПУ та НАБУ. Навпаки, з погляду нас з вами, простих громадян – це дивовижний факт. Це означає, що між двома потужними спецслужбами виник конфлікт, причому вже не формальний, а особистий.
Розумієте, найбільша проблема для будь-якої влади – тримати своїх силовиків у постійному тонусі. Якщо тонусу нема – силовики починають між собою домовлятися і займатися не своїми прямими обов’язками, а самозбагаченням. Існує обмежена кількість засобів створення таких тонусів у силовиків, один з них – підтримувати між ними постійну контрольовану ворожнечу.
Метод – старий як світ. За вічною гризнею оспіваних Дюма мушкетерів та гвардійців кардинала (а насправді ще й швейцарської та шотландської гвардій) стояв цілком прагматичний розрахунок – кардиналу Рішельє треба було убезпечити короля від можливого замаху. Згадайте як загинув його батько. Був тільки один спосіб тримати королівську охорону в тонусі – аби вони постійно слідкували одне за одним, при чому з особистих мотивів. Тобто – аби ворогували.
Не бракує прикладів з новішої історії. Згадайте про ворожнечу між відомствами Шеленберга і Мюллера у гітлерівській Німеччині. Відомо з яким захопленням працівники НКГБ знаходили гріхи у своїх колег з НКВД, а спільно й разом – проти СМЕРШу. Відома заклята дружба між відомствами Даллеса і Гувера в США. При чому Гувер не мав забобонів – ненавидів всіх, важкі стосунки в нього були ще й з його прямим босом – міністром юстиції Робертом Кеннеді. За Брежнєва в СССР легендою стало протистояння МВС Щьолокова та КДБ Андропова, існують байки навіть про перестрілки спецназів МВС та КДБ.
Всі без винятку значні політичні лідери створюють конкуренцію між силовиками, аби ті конкурували, слідкували одне за одним, зливали одне на одного компромат і відповідно – займалися своїми прямими обов’язками, а не здирництвом. Аби знали, АП може і не дізнається, але оцих… (вписати потрібне) – фіг позбудешся.
І конфлікт ГПУ-НАБУ – не єдиний. Ми якось надто байдуже пропустили історію з бійцем “Азова”, взятими на грабунку інкасаторів. Нещодавно поновлено справу по вбивству Ярослава Бабича – теж одного з творців “Азова”. Нюанс – обидві справи відкрило СБУ, в той час як удари по “Азову” – це удари по Вадиму Трояну, заступнику Деканоідзе і колишньому заступнику командира полку “Азов”.
Відповідь від МВС на адресу СБУ, гадаю, не забариться.
І це – чудово. Хай слідкують одне за одним. Хай одне одного перевіряють і ловлять. Хай одне одного бояться. Людина – грішна, зібрати кілька тисяч праведників в силові відомства нереально як таке. Отже…
Мене лякає не бійка між ГПУ і НАБУ – мене лякає ситуація коли вони раптом замиряться. Але схоже – уже не скоро.
Набите рило – аж надто вагома підстава аби жадати розплати за приниження.
